КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.01.2011 № 19/159-10/18
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Жигадло І.Б.
від відповідача - Литвин В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Київоблгаз"
на рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2010
у справі № 19/159-10/18 ( .....)
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Відкритого акціонерного товариства "Київоблгаз"
про стягнення 1 939 878,77 грн.
Суть рішення і апеляційної скарги:
У серпні 2010 року Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулася до господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” про стягнення 1939878,77 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 18.11.2010 року у справі № 19/159-10/18 (суддя – Кошик А.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 172 942,04 грн. пені, 31 982,36 грн. річних, 63 084,17 грн. інфляційних, 19 399 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 1 671 870,20 грн. основного боргу провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду Київської області, ВАТ по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовну заяву залишити без розгляду.
Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції. Зокрема, апелянт зазначає, що в силу п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України позов підлягає залишенню без розгляду як такий, що підписаний не уповноваженою на те особою.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2010 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.01.2011 року.
20.12.2010 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/2 від 19.01.2011 року «Про зміну складу колегії суддів» були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 19/159-10/18 колегії суддів у складі: Поляк О.І. - головуючий суддя, судді: Кропивна Л.В., Чорна Л.В.
У судове засідання 19.01.2011 року з’явилися представники сторін.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30.01.2009 року між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальник) та ВАТ “Київоблгаз” (покупець) було укладено договір поставки природного газу для компенсації обсягів розбалансування газорозподільних підприємств № 06/09-202 (далі – договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник передає покупцеві у 2009 році імпортований природний газ для покриття (компенсації) обсягів негативного розбалансування газу, а покупець зобов’язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що остаточний розрахунок проводиться покупцем на підставі актів приймання-передачі газу до 20.01.2010 року.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу протягом січня-березня 2009 року природний газ на загальну суму 2 253 006,01 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу та не заперечується відповідачем.
Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі свої зобов’язання по оплаті отриманого газу не виконав, здійснивши лише часткову оплату на суму 581 135,81 грн., у зв’язку з чим у нього перед позивачем утворився борг у розмірі 1 671 870,20 грн.
Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 1 671 870,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 31.08.2010 року № 2406 та від 01.09.2010 року № 2407.
Встановивши вказані обставини, місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення 1 671 870,20 грн. основного боргу, керуючись п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, господарським судом Київської області стягнуто з відповідача на користь позивача 31 982,36 грн. 3 % річних та 63 084,17 грн. інфляційних нарахувань.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов’язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як уже зазначалось, п. 5.1 договору передбачено, що остаточний розрахунок проводиться покупцем на підставі актів приймання-передачі газу до 20.01.2010 року.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що відповідач своєчасно не розрахувався за отриманий природний газ, остаточно сплативши суму основного боргу після подання позову, він вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перерахувавши розмір інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 63 084,17 грн. інфляційних нарахувань та 31 982,36 грн. 3 % річних за розрахунком позивача.
Крім того, місцевим господарським судом задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 172 942,04 грн. пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати природного газу відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно п. 6.3 договору пеня нараховується протягом шести місяців, що передують зверненню з позовом.
В силу ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Тобто за змістом вказаної норми сторони у договорі можуть самостійно встановити період нарахування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, однак, відступити від положень закону стосовно початку (дня) нарахування цих санкцій, у той час як про це прямо вказано в ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не вправі, у зв’язку з чим у колегії суддів відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин п. 6.3 договору.
Оскільки остаточний розрахунок за поставлений природний газ мав бути здійснений до 20.01.2010 року, а правом на неустойку можна скористатися відразу, як тільки буде здійснено правопорушення, не чекаючи настання негативних наслідків, колегія суддів вважає, що початковою датою прострочки виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати поставленого природного газу, а відтак – і виникнення права позивача на стягнення пені є 21.01.2010 року.
Враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 ГК України про припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а також те, що інший строк договором не передбачений, колегія суддів дійшла висновку, що кінцевою датою нарахування пені є 21.07.2010 року.
Перерахувавши розмір заявленої до стягненню пені з урахуванням часткової оплати відповідачем суми боргу у межах вищевказаних строків, не виходячи за межі позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 151 784,68 грн.
Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені, однак, припустившись помилки у встановленні початкової дати виникнення у позивача права на її стягнення, невірно розрахував розмір останньої, стягнувши пеню понад встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний строк.
Посилання апелянта на ту обставину, що позовна заява підписана не уповноваженою на те особою, колегією суддів до уваги не приймається з огляду на наступне.
Згідно ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Статтею 246 вказаного Кодексу передбачено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Відповідно до п. 6.6.6 Статуту ДК “Газ України” НАК «Нафтогаз України» директор компанії, зокрема, видає довіреності.
У разі відсутності директора його обов’язки виконує один із заступників директора згідно з наказом директора, погодженим головою правління засновника, або особа, призначена головою правління засновника (п. 6.8 Статуту).
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява підписана начальником юридичного департаменту ОСОБА_3 на підставі довіреності позивача від 28.12.2009 року, терміном дії до 31.12.2010 року. Вказана довіреність видана в.о. директора ДК “Газ України” ОСОБА_1 в період дії його повноважень, а саме: ОСОБА_1 перебував на посаді в.о. директора ДК “Газ України” згідно наказу від 14.05.209 року № 66-к на період до призначення в установленому порядку директора на постійній основі. Згідно наказу від 30.04.2010 року № 174-к ОСОБА_1 було призначено на посаду директора ДК “Газ України”, а згідно наказу від 27.05.2010 року № 205-к звільнено на підставі його заяви та призначено директором ОСОБА_2.
Разом з тим, довідка з ЄДРПОУ, згідно якої керівником ДК “Газ України” НАК «Нафтогаз України» є ОСОБА_2, датована 03.06.2010 року, тобто після звільнення ОСОБА_1
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що довіреність видана особою, уповноваженою діяти від імені підприємства на момент її видачі.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Київської області в частині стягнення з відповідача на користь позивача 21 157,36 грн. пені підлягає скасуванню.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Київської області від 18.11.2010 року у справі № 19/159-10/18 в частині стягнення 21 157,36 грн. пені скасувати, у цій частині у позові відмовити.
3. В іншій частині рішення залишити без змін.
4. Здійснити новий розподіл судових витрат.
5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (08150, Київська обл., м. Боярка, вул.Шевченка, 178, код 20978072) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 19 187 грн. 21 коп. державного мита та 233 грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Матеріали справи № 19/159-10/18 скерувати до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Головуючий суддя
Судді