А-4

                                                                                                                Справа № 2-46/2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

             І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

16 лютого 2011 р.                                       Ренійський районний суд Одеської області

у складі:   -     головуючого судді Дудник В.І.;

-          при секретарі Пройка С.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ренійської міської ради Одеської області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

               Представник відповідача –Ренійської міськради позовні вимоги визнав, не заперечує, щоб судом за позивачем було визнане право власності на самочинно побудоване майно.

           Позивач на задоволенні позову наполягав, просив розглянути справу без його участі.

Судом в ході розгляду справи були досліджені наступні докази: витяг Ренійського БТІ від 21.04.2004 р. № 3392470 про реєстрацію прав власності на 3/50 частини з будинковолодіння АДРЕСА_1, за ОСОБА_1; копія договору купівлі-продажу від 25.04.2003 р.; копія рішення Виконавчого комітету Ренійської міської ради № 301 від 17.06.2003 р. про дозвіл ОСОБА_1 добудови торгівельного приміщення розмірами 4,0х17,0 м. до існуючого магазину по АДРЕСА_1; копія плану земельної ділянки по АДРЕСА_1, з якого вбачається частина купленого приміщення магазину; копія технічних умов РКП «Міськаналізація»від 21.08.2005 р. на підключення об’єкту приватного сектору до міської каналізаційної магістралі за адресою: АДРЕСА_2 на ім’я ОСОБА_1; копія технічних умов ВАТ «Одесаобленерго»продовольчого магазину «Шериф»на ім’я ОСОБА_1; копія висновку по земельній ділянці відділу Архітектури Виконавчого комітету Ренійського району від 03.01.2005 р. на якій розташований продовольчий магазин за адресою: АДРЕСА_1; копія архітектурно-планувального завдання № 7 об’єкту АДРЕСА_1; копія проекту добудови торгівельного приміщення до існуючого магазину по АДРЕСА_1 в м. Рені; копія технічного паспорту на 3/50 частини нежитлового приміщення розташованого по АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_1            

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу шляхом викупу від 25.04.2003 р. № 1057, належить на праві приватної власності нежиле приміщення – вбудовані приміщення магазину, які складають 3/50 частини з будинковолодіння АДРЕСА_1, загальною площею 81,50 кв.м., торгівельно-складською 78,90 к.м. Право власності за позивачем зазначених 3/50 частини приміщення магазину з будинковолодіння АДРЕСА_1, також підтверджується витягом Ренійського БТІ від 21.04.2004 р. № 3392470, № запису 187 в книзі 34. У 2005 р. позивачем було здійснено реконструкцію нежитлового приміщення, було добудовано приміщення розміром 12,65 м. х 5,50 м. без належного дозволу. Оскільки приміщення розміром 12,65 м. х 5,50 м. було побудовано без належного дозволу Ренійської міської ради та затвердженого проекту, воно вважається самочинно побудованим. Враховуючи зазначені вимоги законодавства, закінчивши реконструкцію своєї нерухомості, він не набув права власності на перебудоване нежитлове приміщення, тому що земельна ділянка не була відведена позивачу для цієї мети. Це взагалі неможливо, оскільки приміщення знаходиться в багатоквартирному житловому будинку. Після реконструкції своєї нерухомості, ніяких претензій з боку інших осіб до нього не надходило. Таким чином, позивач вважає, що згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України, за рішенням суду має право на визнання за ним права власності на самочинно побудоване нерухоме майно, т.я. існує умова, що це не порушує права інших осіб, а вищезазначене будівництво не порушує прав інших осіб.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.  

Відповідно до вимог ст. 376  ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Однак,   ч. 3, 5 цієї статті передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Як виходить з матеріалів справи, позивач на підставі договору купівлі-продажу приміщень шляхом викупу від 25.04.2003 р. та витягу Ренійського БТІ від 21.04.2004 р. № 3392470 про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, є власником 3/50 частини нежитлового приміщення –магазину який розташований по АДРЕСА_1. Власником земельної ділянки, на якій розташоване належне позивачу на праві приватної власності зазначене нежитлове приміщення, і яке позивачем було реконструктоване, а саме: добудоване нежитлове приміщення 12,65 м. х 5,50 м., є територіальна громада в особі Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області –міського голови Колевич С.С. Якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4 ст. 367 ЦК України). Але, на сьогоднішній день, відповідач не заперечує проти визнання за позивачем на самочинно перебудоване нерухоме майно –3/50 частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_1. Крім того, в ході судового розгляду справи було встановлено, що самочинно перебудоване нерухоме майно –3/50 частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, відповідає вимогам державних будівельних норм (ДБН Д.2.4-2000, ДБН. 1.1-1-2002 та ін.), не створює для власників сусідніх домоволодінь будь-яких перешкод, незручностей, не порушує їх прав, цим позивач благоустроїв прилеглу територію, виложив плитку тротуар.

Як виходить з матеріалів справи, приміщення магазину має позитивні конструктивні характеристики, воно може бути збережено для подальшої експлуатації за призначенням.  

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності виникає на підставах, не заборонених законом. Самочинно збудований об’єкт не може бути у встановленому законом порядку введений в експлуатацію та відповідно зареєстрований. Положення ч.3, 5 ст. 376 ЦК України спрямовані на захист прав та інтересів особи-забудовника, який самочинно збудованим майном не порушує права інших осіб.

З урахуванням викладених позивачем та  досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на самочинно перебудоване нерухоме майно.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213  ЦПК України, ст.ст. 328, 376, 392 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно перебудоване нерухоме майно –3/50 частини нежитлового приміщення розташованого по АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                                       Суддя                                                              В.І. Дудник