ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

Тернопільської області

                                                               С П Р А В А № 2-а-1406/2011 р.

ПОСТАНОВА

                                                               і м е н е м     У к р а ї н и

«15»лютого 2011 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого:          Кунцьо С.В.,

з участю секретаря: Чайковської М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду, в місті Тернополі, адміністративну справу

                                     за позовом: ОСОБА_1  

                                     до: УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області

                                       про: скасування постанови по справі про

     адміністративне правопорушення,-

                                              ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із адміністративним позовом до відповідача УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АТ1 № 003127 від 26.12.2010 року.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що 26 грудня 2010 року згідно постанови у справі про адміністративне правопорушення серія АТ1 № 003127 від 26.12.2010 року, винесеної інспектором АП Тисменицького ВДАІ Максимів Д.В. його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП. Відповідно до вказаної постанови, 26.12.2010 року біля 12 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом марки «Мерседес-Бенц», державний номерний знак НОМЕР_1 на а/д Мукачеве –Львів 307 км, порушив правила обгону, здійснив обгін у крутому повороті з обмеженою оглядовістю та не виконав вимогу дорожнього знаку 3.25 «Обгін заборонено», чим допустив порушення п.п. 14.6 (г), 3.25 Правил дорожнього руху України. Даною постановою на позивача накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. Із зазначеною постановою не згідний, оскільки 26 грудня 2010 року біля 12 год. 05 хв., рухаючись власним автомобілем по а/д Мукачеве –Львів та не доїжджаючи населеного пункту с. Загвіздя, наздогнав попутний транспортний засіб і переконавшись в безпеці учасників дорожнього руху, виконуючи вимоги Правил дорожнього руху, здійснив маневр обгону. Однак через декілька метрів був зупинений працівником ДАІ, який безпідставно звинуватив у порушенні ПДР та склав протокол про адміністративне правопорушення, в якому він одразу зазначив свої заперечення щодо факту вчинення адмінправопорушення, а пізніше виніс постанову в справі про адміністративне правопорушення, не спростувавши в ній належним чином поданих заперечень. Крім того, дорожній знак, який забороняє здійснювати маневр обгону було заліплено снігом, таким чином не можливо було бачити що на ньому зображено і виконати його вимоги.  

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серія АТ1 № 003127 від 26.12.2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в сумі 425 грн.

Представник відповідача УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області в судове засідання не з’явився, проте на адресу суду надійшло письмове заперечення на позов ОСОБА_1, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав його безпідставності.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із таких міркувань.

В судовому засіданні встановлено наступні обставини:

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення від 26 грудня 2010 року серії АТ1 № 067611, 26.12.2010 року біля 12 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом марки «Мерседес-Бенц», державний номерний знак НОМЕР_1 на а/д Мукачеве –Львів 307 км, порушив правила обгону, здійснив обгін у крутому повороті з обмеженою оглядовістю та не виконав вимогу дорожнього знаку 3.25 «Обгін заборонено», чим допустив порушення п.п. 14.6 (г), 3.25 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Згідно постанови серії АТ1 № 003127 від 26.12.2010 р., винесеною інспектором АП Тисменицького ВДАІ Максимів Д.В. на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 425 грн.

Дану постанову серії АТ1 № 003127 від 26.12.2010 року і просить скасувати позивач.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається із пояснень позивача та не спростовано відповідачем в судовому засіданні, 26.12.2010 року біля 12 год. 05 хв. він дійсно рухався по а/д Мукачеве –Львів та не доїжджаючи населеного пункту с. Загвіздя, наздогнав попутний транспортний засіб і переконавшись в безпеці учасників дорожнього руху, виконуючи вимоги Правил дорожнього руху, здійснив маневр обгону. Крім того, дорожній знак, який забороняє здійснювати маневр обгону було заліплено снігом, таким чином не можливо було бачити що на ньому зображено і виконати його вимоги. Свої заперечення щодо факту вчинення правопорушення позивач зазначив в протоколі про адміністративне правопорушення, однак вони не були взяті до уваги інспектором ДАІ при винесенні постанови та належним чином в ній не спростовані.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. 

Крім цього у судовому засіданні були оголошені, досліджені та проаналізовані наступні факти.

Як вбачається із письмових пояснень свідка ОСОБА_3 від 04 січня 2011 року, доданих до матеріалів справи, 26 грудня близько 12 год. 05 хв. вона була пасажиром транспортного засобу марки «Мерседес-Бенц», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1, який був зупинений працівником міліції неподалік населеного пункту с. Загвіздя на а/д Мукачеве –Львів за нібито порушення правил дорожнього руху, а саме порушення вимог дорожнього знаку «Обгін заборонено». У своїх поясненнях вказує, що дорожній знак, який мав би регулювати дану дорожню обстановку був заліплений снігом і зображень на ньому видно не було.

Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними –якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.

Незважаючи на вимоги КУпАП, відповідачем не було наведено жодних доказів на підтвердження викладених інспектором ДПС у постанові обставин та спростування заперечень у позові ОСОБА_1 проти цього.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму ВСУ № 18 від 19 грудня 2008 року визначено неприпустимість ігнорування прав осіб, яких притягають до адміністративної відповідальності, потерпілих, їх законних представників та захисників. Зокрема, постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам ст.ст. 283, 284 КУпАП і містити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення із зазначенням мотивів відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно ст. 62 Конституції України вина особа, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не представлено достатньо належних доказів про вчинення позивачем адміністративного правопорушення в той час, коли відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, слід скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АТ1 № 003127 від 26 грудня 2010 року.

На підставі наведеного, керуючись ст. 1, ст.ст. 6, 10, 11, п.2 ч.1 ст. 18, ст.ст. 71, 159, 160-163, 167, 171-2 КАС України, ст.ст. 254, 258, п.3 ч. 1 ст. 288, 289  КУпАП,  суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АТ1 № 003127 від 26 грудня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням штрафу в розмірі 425 гривень –скасувати.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

         Головуючий                                        С.В. Кунцьо