Справа № 1-205/2011 р.

ВИРОК

  ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

14 лютого 2011 року       Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого                                             Кунцьо С.В.

за участю секретаря                              Чайковській М.В.

прокурора                                        Свіргун В.М.

та представника потерпілого            ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі справу про обвинувачення :

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за ч.1 ст.185, ст. 166 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_2, 20 вересня 2010 року близько 23.00 год., перебуваючи на території господарства ОСОБА_3, що в АДРЕСА_1, побачивши,  що  вхідні  двері  у  підсобне  приміщення на даному господарстві відчинені, зайшов всередину вказаного приміщення та скориставшись відсутністю власника, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає таємно викрав з даного приміщенні чотири гирі, вагою дві по 32 кілограми та дві по 24 кілограми та з місця вчинення злочину втік. Таким чином ОСОБА_2 завдав ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 1400 гривень.

Крім цього, будучи батьком свого неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, не забезпечив духовний та моральний розвиток свого сина, його виховання та належний догляд за поведінкою, внаслідок чого 26 листопада 2009 року ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, за який засуджений вироком Тернопільського міськрайонного суду від 1 лютого 2010 року до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки та звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового терміну один рік. Окрім цього, внаслідок невиконання ОСОБА_2 обов'язку по догляду за своїм неповнолітнім сином ОСОБА_4, останній навчаючись у Лозівській ЗОШ І-ІІІ ступеня впродовж 2008-2010 років систематично без поважних причин пропускав навчання.

Допитаний у судовому засіданні, підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю та показав, що 20 вересня 2010 року близько 23.00 год., він вирішив піти в магазин та придбати пляшку пива. Вказаний магази належить ОСОБА_3 та знаходиться на території його господарства. Однак коли він прийшов на господарство потерпілого, то магазин вже був зачинений і він зайшов на подвір'я, щоб попросити продати йому пляшку пива, однак на господарстві ОСОБА_3 він так нікого і не побачив. Замітивши, що вхідні двері підсобного приміщення відчинені, він зайшов туди з метою знайти там ОСОБА_3, однак увійшовши в середину там його не знайшов, проте побачив чотири гирі. В цей момент у нього виник намір викрасти їх, щоб в подальшому продати як металобрухт. Скориставшись тим, щоза ним ніхто не спостерігає, він таємно з вказаного підсобного приміщення викрав чотири гирі та заховав їх на господарстві, що межує з його. Наступного дня він за допомогою автомобіля таксі перевіз вказані гирі в с. Гаї Шевченківські Тернопільського району, де здав їх на металобрухт чоловіку на ім’я ОСОБА_6 за 180 грн., які в подальшому витратив на власні потреби.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 на суму 1400 грн. визнає повністю.

Крім цього повідомив, що в нього в шлюбі із ОСОБА_6 народилося троє дітей, з яких наймолодший ОСОБА_3, навчається в одинадцятому класі Лозівської ЗОШ І-ПІ ступенів. ОСОБА_3 проживає з ними в приватному будинку в АДРЕСА_1. Єдиним постійним годувальником сімї є його дружина ОСОБА_6, яка працює дояркою в ТОВ «Дружба». На роботу остання йде о 3 год. 30 хв. та повертається в 20.30 год., внаслідок чого не має можливості в достатній мірі займатись вихованням сина. Він в свою чергу не може знайти постійної роботи та перебивається випадковими заробітками. Він усвідомлює, що враховуючи постійну зайнятість дружини на роботі він повинен був займатись вихованням сина, однак він цього не робив, не цікавився успішністю його навчанням та проведенням його вільного часу, зауваження вчителів ним було залишено поза увагою, також він знав, що син вживає алкоголь та має колегів, які значно старші за нього, та все це призвело до вчинення ОСОБА_3 тяжкого злочину, а саме крадіжки грошей з приватного будинку, за що останній був засуджений вироком Тернопільського міськрайонного суду до іспитового строку. Також він розуміє, що невиконання ним батьківських обов’язків щодо ОСОБА_3 потягло собою вказані наслідки та обіцяє в наступному приділяти належну увагу сину та зайнятись його поведінкою. В наступному обіцяє злочинів не вчиняти. Просить врахувати його щиросердечне каяття в скоєні даних злочинів та допомогу слідству встановити у справі істину.

Неповнолітній потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що оскільки його батьки не цікавились його навчанням, він з 2007 року дозволяв собі пропускати без поважних причин уроки. Також оскільки батько не цікавиться його життям, він може не ночувати вдома, без дозволу їздити в м. Тернопіль, вживати алкоголь та курити. Внаслідок вседозволеності, 26 листопада 2009 року він вчинив крадіжку грошей з будинку ОСОБА_8, за що був засуджений судом до умовної міри покарання –іспитового строку на термін один рік.

Його батьки, як до вчинення злочину так і після того, не приділяли йому належної уваги, однак на даний час, батько за ним постійно здійснює нагляд та контролює його дозвілля та навчання, а тому просить останнього не позбавляти волі.      

Представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 - головний спеціаліст відділу соціально-правового захисту дітей Тернопільської РДА ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 01 лютого 2010 року вироком Тернопільського міськрайонного суду ОСОБА_4 за скоєння крадіжки з житлового будинку був визнаний винним у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 185 КК України та останньому було призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки із встановленням іспитового терміну один рік. Однією із причин, що сприяла ОСОБА_4 у скоєні вказаного злочину є його безконтрольність зі сторони батька ОСОБА_2, який не займається його вихованням, оскільки останній часто пропускає уроки в школі без поважних причин, товаришує із хлопцями, які є набагато старшими від нього та ведуть антигромадський спосіб життя. Після вчинення злочину неповнолітнім  ОСОБА_4, з підсудним ОСОБА_2 протягом 2010 року працівниками служби у справах дітей Тернопільської РДА було проведено ряд профілактичних бесід щодо належного виконання ним батьківських обов'язків по вихованню свого сина ОСОБА_3, однак останній на зауваження працівників служби щодо неналежного виконання батьківських обов'язків по вихованню сина не реагував, оскільки і в подальшому повторювались випадки неналежної поведінки та невідвідування школи ОСОБА_3.

Потерпілий ОСОБА_3 в судове засіданні не з’явився, однак суду подав заяву в якій просить справу слухати у його відсутності, заявлений ним цивільний позов на суму 1400 грн. задовольнити.

Крім власного визнання вини, підсудний ОСОБА_2 повністю погодився зі всіма доказами по справі, що були зібрані під час досудового слідства і підтверджували його винність у вчиненні злочинів, згідно пред'явленого обвинувачення та розміром цивільного позову, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

З’ясувавши думку учасників судового розгляду про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд визнає недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються, з’ясувавши правильність розуміння підсудним змісту цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а також роз’яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.   

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд, приходить до переконання про доведеність вини ОСОБА_2, у вчиненні злочинів та вважає, що органами досудового слідства його дії кваліфіковано вірно за ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), та ст.166 КК України, як злісне невиконання батьком встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2, суд відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, те що він негативно характеризується за місцем проживання, обставини, які пом’якшують покарання, а саме: визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без його ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання в межах санкції статей обвинувачення у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Водночас, суд, вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_2 в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України, на нього слід покласти обов’язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід, до набрання вироком законної сили ОСОБА_2 залишити попередній - підписку про невиїзд з місця постійного проживання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 на суму 1400 грн. –задовольнити повністю. Стягнути із ОСОБА_2 в користь потерпілого ОСОБА_3 1400 грн. матеріальної шкоди.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

Визнати винним ОСОБА_2, у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ст.166 КК України і призначити йому покарання:

за ч.1 ст.185 КК України 2 (два) роки позбавлення волі;

за ст.166 КК України 3 (три) роки позбавлення волі.

У відповідності до ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_2 призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 2 (два) роки іспитового строку.

Зобов’язати ОСОБА_2, відповідно до вимог ст. 76 КК України в період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід, ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили, залишити попередній –підписку про невиїзд з місця постійного проживання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задовольнити повністю. Стягнути із засудженого ОСОБА_2 в користь потерпілого ОСОБА_3 1400 грн. (одна тисяча чотириста гривень) матеріальної шкоди.

На вирок може бути подана апеляція на протязі 15 діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Головуючий                                                                                С.В. Кунцьо