Справа № 2 - 259/2011

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

26 січня 2011 року                                                                                              м. Бахчисарай

Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим  у складі:

головуючий суддя                                                   Большаков Ю.М.

                            при секретарі                                                   Вальшині І.Н.

за участю                                 позивачки                                                  ОСОБА_1                              представника позивачки                                        ОСОБА_2                                                           відповідачки                                                  ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну  справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення позички,

процентів та інфляційних втрат за прострочення грошового обов’язку, штрафних санкцій,

судових витрат

В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_1 звернулася 18.10.2010 року у Бахчисарайський районний суд з позовною заявою, де заявила вимоги стягнути з відповідачки на ії користь 29 100 гривні у рахунок повернення позички, 1133.9 гривень інфляційних збільшень, три процента річних в сумі 224.84 гривні, неустойки за прострочення грошового обов’язку 149.88 гривень, судові витрати. Позов мотивований тим, що з відповідачкою вони уклали договір позички у письмовій формі, за умовами якого вона надала ОСОБА_3 30 000 гривень, які та зобов’язалася повернути до 12 липня 2010 року, але гроші своєчасно не повернула, стала ухилятися від виконання зобов’язання, а потім сказала, що повертати гроші відмовляється. Оскільки умови договору порушені, відповідачка повинна сплатити передбачені законом та договором штрафні санкції.

          У судовому засіданні позивачка, ії представник позовні вимоги підтримали і пояснили, що гроші у сумі 30 000 гривень були надані відповідачці 12 липня 2008 року, про що вона написала розписку і зобов’язалася повернути зазначену суму протягом року, але прийняті на себе обов’язки не виконала, внаслідок чого відповідно до закону та умов договору повинна сплатити як суму боргу, так і відсотки за прострочення строків повернення боргу з урахуванням індексу інфляції, три відсотка річних, штрафні санкції, а також відшкодувати судові витрати.

          Відповідачка позовні вимоги визнала частково і пояснила, що гроші вона не позичала, а працювала продавцем у ОСОБА_1, в процесі роботи було виявлено недостачу і тому вона написала розписку. Офіційно трудові відношення з ОСОБА_1 не оформлялися. Вважає, що повинна сплатити тільки суму заборгованості. На підтвердження заперечень надала квитанції про поштові перекази на рахунок погашення заборгованості, які позивачка та ії представник визнали і підтвердили отримання грошів.

Заслухавши пояснення осіб, які прийняли участь по справі,  вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступного.

На підставі ст. 174 ЦПК України відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду і у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

          Так, відповідачка не визнала підстави повернення грошів ОСОБА_1, але взагалі  не оспорює своєї заборгованості позивачці грошів у сумі 28 200 гривень.

          Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

          Виходячи з того, що відповідачка визнала суму заборгованості, суд вважає, що вона підлягає примусовому стягненню з відповідачки на користь позивачки.

          Встановлюючи правові підстави стягнення зазначеної суми суд виходить з змісту розписки (а. с. 13) і робить висновки, що сторони по справі 12 липня 2008 року у місті Бахчисарай уклали договір позички, який не суперечив діючому законодавству, відповідав по формі вимогам ст.. 1047 Цивільного кодексу України.                                                  

Відповідно ст.. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої же якості. Позичальник, відповідно до вимог ст.. 1049 ЦК України, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошті у такій самій сумі) у строк та порядку, що встановлені договором.

Оскільки строк повернення боргу у розписці визначений до 12 липня 2010 року суд вважає, що позичальник ОСОБА_3 ухиляється від свого зобов’язання щодо сплати грошів у сумі 28 200 гривень і про можливість стягнути суму боргу  примусово, що відповідає вимогам ст.. 16 ЦК України.

Згідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення грошового зобовязання починається з 13 липня 2010 року, суд визнає обгрунтованими позовні вимоги і в цієї частині на підставі розрахунку, який викладений у позовній заяві і заснований на даних відділу статистики та вважає, що вони правильні, сума боргу доповнюється сплатою процентів за прострочення грошового зобов’язання у сумі 224 (двісті двадцять чотири) гривні 82 копійки, інфляційних втрат в сумі 1133 (одну тисячу сто тридцять три) гривні 90 копійок, штрафних санкцій 149 (сто сорок дев'ять) гривень 88 копійок.

Відповідно ст.. 88 ЦПК України суд присуджує з відповідачки понесені позивачкою і документально підтверджені судові витрати, а також недосплачені суми витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

          На підставі викладеного, відповідно ст. ст.. 16, 23, 625, 1046, 1049 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 174,  209, 212, 214-215, 218 ЦПК України суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у погашення заборгованості за договором позички 28 200 (двадцять вісім тисяч двісті) гривень, процентів за прострочення грошового зобов’язання у сумі 224 (двісті двадцять чотири) гривні 82 копійки, інфляційних втрат в сумі 1133 (одну тисячу сто тридцять три) гривні 90 копійок, штрафних санкцій 149 (сто сорок дев'ять) гривень 88 копійок,  витрат на судові розходи у сумі 230 (двісті тридцять) гривень, в інший частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 у дохід держави недосплачених позивачкою витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду цивільної справи 90 (дев’яносто) гривень.

Рішення суду набирає  законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий

          суддя