Справа № 1-62/2011

                                                       ВИРОК

                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2011 року                                           Старокостянтинівський районний суд

                                                                       Хмельницької області в складі :

головуючої –судді            БондарчукЛ.А.,

при секретарі                      Гринчук Т.М.,

за участю захисників         ОСОБА_1,

                                               ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинові справу про обвинувачення  

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, громадянки України, несудимої,

за ч.2 ст.125 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки с.Капустин Старокостянтинівського району, жительки  АДРЕСА_1, громадянки України, пенсіонерки, несудимої,

за ч.1 ст.125 КК України

встановив:

4 червня 2009 року, біля 17 години ОСОБА_3, знаходячись біля огорожі свого будинковолодіння, що по АДРЕСА_1, на ґрунті неприязних відносин, вилила ОСОБА_4 в обличчя невстановлену рідину, спричинивши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.  

Тож дня, в денний час, ОСОБА_4, знаходячись на тому самому місці, на ґрунті неприязних відносин, нанесла удар ручкою сапи по руці ОСОБА_3, спричинивши їй легке тілесне ушкодження.

В суді ОСОБА_3 своєї провини не визнала і пояснила, що дійсно 4 червня 2009 року між нею та ОСОБА_4 був конфлікт, однак ніякої рідини вона в обличчя останньої не лила, а навпаки, та замахувалась над нею сапою щоб ударити, а вона закрилась рукою і удар прийшовся на тильну сторону лівої руки.

В свою чергу ОСОБА_4 теж своєї вини не визнала і пояснила, що коли вона рвала траву біля загорожі, до неї підійшла ОСОБА_3 та влила на обличчя якусь рідину, за запахом схожу на оцет, вона побігла додому, вмилася, а потім звернулась у лікарню. При цьому стверджує, що не била ОСОБА_3

Незважаючи на невизнання вини підсудними, їх винність у вчиненні злочинів підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів:

          - показаннями свідка ОСОБА_5, яка в судовому засіданні пояснила, що бачила як ОСОБА_4 замахується сапою на ОСОБА_3, а та закривається рукам. При цьому свідок стверджувала, що в той день конфліктів було декілька, оскільки вона чула ще сварки та крики;

          - показаннями свідка ОСОБА_6, який пояснив, що він як лікар надавав допомогу ОСОБА_4, яка звернулась із опіком обличчя невстановленою речовиною. При цьому вона пояснювала, що цю речовину влила їй в обличчя сусідка;

          - показаннями свідка ОСОБА_7 –працівника міліції, який пояснив суду, що при виїзді на виклик ОСОБА_3, вона пояснювала, що її вдарила сапою ОСОБА_4 і на руці було видно тілесне ушкодження;

- показаннями свідка ОСОБА_8, який пояснив, що того дня між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 декілька раз спалахував конфлікт та одного разу він бачив як ОСОБА_4 замахувалася сапою на його дружину;

- показаннями свідка ОСОБА_9, яка пояснила, що ОСОБА_4 прибігла до будинку закриваючись руками та пояснила, що ОСОБА_3 щось її влила на обличчя;

          - висновком судово-медичної експертизи № 329 від 31.08.2009 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_3 виявлене тілесне ушкодження у вигляді крововиливу по тильній поверхні лівої кисті, яке могло виникнути від, як мінімум однієї дії тупого твердого предмету, яким могла бути дерев’яна ручка сапи або їй подібний предмет і  відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень;

- висновком судово-медичної експертизи № 328 від 31.08.2009 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді  хімічного опіку в ділянці правої половини лобної частини голови, правого ока, правої щоки, носа, лівої щоки І ступеня, хімічного опіку повік кон’юнктиви правого ока легкого ступеня, які могли виникнути від контакту шкіри з  хімічно активною речовиною   і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

          Суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_9 про те, що вона чітко бачила, що ОСОБА_4 не била ОСОБА_3, бо знаходилась неподалік на городі, оскільки вона є матір’ю ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_8  проте, що ОСОБА_3 не лила нічого в обличчя ОСОБА_4, оскільки він є чоловіком ОСОБА_3.

          Не бере суд до уваги й показання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що вони не наносили одна одній тілесних ушкоджень, оскільки дані твердження суперечать дослідженим доказам, в тому числі характеру та локалізації тілесних ушкоджень у кожної з них. Однак, їх показання про обставини протиправних дій іншої, є послідовними та узгоджується з цими доказами, а тому суд не знаходить підстав ставити їх під сумнів. Окрім того, обоє визнають той факт, що 04 червня 2009 року мав місце між ними конфлікт.

В діях ОСОБА_4 не вбачається необхідної самооборони, оскільки як встановлено в ході судового слідства, 04 червня 2009 року сутички між  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виникали щонайменше двічі, між ними були проміжки часу, та й сама ОСОБА_4 взагалі заперечує факт нанесення нею удару ОСОБА_3 та наявність під час сварки в руках  у себе сапи.

          Таким чином дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.1 ст.125 КК України, як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, а дії ОСОБА_3 за ч.2 ст.125 КК України, як  умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.

          Призначаючи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу кожної з них.  

Обставин, що пом’якшують або обтяжують їм покарання, не встановлено.

          Суд враховує, що підсудні раніше не притягувались до кримінальної відповідальності, а тому приходить до висновку, що їм слід призначити покарання у виді штрафу.

Цивільний позов ОСОБА_4 в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає задоволенню, оскільки призначення їй придбаних, згідно чеків, ліків підтверджуються записами у її медичній картці, підтвердив і ці призначення свідок ОСОБА_10 –лікар, який лікував її.

Цивільні позови потерпілих щодо стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, оскільки своїми діями вони завдали одна одній моральної шкоди, вона обоє перенесли фізичний біль і приниження, а також змінився спосіб їх життя та погіршилися нормальні життєві зв’язки. На думку суду розмір даного відшкодування слід визначити : ОСОБА_4 - 500 грн., ОСОБА_3 -200 грн.

         Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд

засудив:

          ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, призначивши покарання у виді штрафу в сумі 900 (дев’ятсот) гривень.

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, призначивши покарання у виді штрафу в сумі 600 (шістсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 75  грн. 50 коп. матеріальної та  500 грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 200 грн. моральної шкоди.

          Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом 15 діб.

Суддя :