АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-856/2011 р. Головуючий у 1-й інстанції: Курдюков В.М.
Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2011 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Осоцького І.І.,
суддів: Давискиби Н.Ф.,
Мануйлова Ю.С.
при секретарі Бурими В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 15 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділ земельних ресурсів у м. Токмак Запорізької області про зобов’язання звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки, поновлення меж земельної ділянки та узгодження меж землекористування, -
ВСТАНОВИЛА :
У березні 2010 ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділ земельних ресурсів у м. Токмак Запорізької області про зобов’язання звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки, поновлення меж земельної ділянки та узгодження меж землекористування.
В позові зазначала, що згідно свідоцтва про право власності від 04.11.1984 року та договору дарування від 16.11.1999 року їй належить житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Її присадибна ділянка межує з земельною ділянкою ОСОБА_5 їх земельні ділянки відмежовані парканами. Однак відповідач порушила межу між суміжними земельними ділянками, побудувавши сарай. Внаслідок чого частина сараю знаходиться на її земельній ділянці. На початку 2008 року при оформлені нею документів на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_4 відмовилася підписувати акт погодження меж земельної ділянки. Виконавчим комітетом Токмацької міської ради встановлено, що дані по фактичному користуванню земельними ділянками не відповідають розмірам вказаним в схемах. З фактичним землекористуванням вона не згодна, оскільки вважає, що ОСОБА_4 порушила межі суміжних ділянок, самовільно захопивши частину її земельної ділянки.
Просила суд зобов’язати ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту частину належної їй на праві користування земельної ділянки площею 214,96 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1; поновити межі земельної ділянки загальною площею 1317,60 кв.м., яка розташована у АДРЕСА_1, згідно земельно-кадастрової документації; зобов’язати ОСОБА_5 узгодити межі землекористування та підписати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки, яка розташована у АДРЕСА_1, з метою реалізації свого права на приватизацію земельної ділянки.
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 15 вересня 2010 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_3 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, та у її користуванні знаходиться земельна ділянка площею 1000 кв.м. для обслуговування житлового будинку та площею 317,60 кв.м. для ведення підсобного господарства (городництва).
Земельна ділянка позивача межує з земельною ділянкою відповідача ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2
Між сторонами існує спір з приводу суміжного землекористування, у зв’язку з чим позивач ОСОБА_3 позбавлена можливості приватизувати свою земельну ділянку та отримати Державний акт на неї..
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що спір виник з приводу встановлення і відновлення межі між земельними ділянками, а ОСОБА_3 не довела факти, на які посилається на підтвердження доводів щодо самовільного заволодіння суміжним землекористувачем ОСОБА_4 частиною її земельної ділянки та створення перешкод у користуванні нею.
Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи і відповідає діючому законодавству.
За змістом ст. 158 Земельного Кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.
Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори в межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства.
Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»від 16 квітня 2004 року за № 7, суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.
Зі змісту відповідей виконавчого комітету Токмацької міської ради від 19.01.2010 року за № 91/21-42(а.с.13) та відділу Держкомзему у м. Токмак від 09.06.2009 року за №1209 (а.с.16) видно, що комісією при обстеженні земельних ділянок, які знаходяться по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 встановлено, що дані по фактичному користуванню спірних земельних ділянок не відповідають розмірам вказаним у схемах.
Відповідно до ч.1 ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.
Встановленні судом першої інстанції обставини, підтверджують, що правоустановчі документи на підтвердження факту закріплення і відведення спірних земельних ділянок в натурі відсутні, відсутня в матеріалах справи і земельно-кадастрова та технічна документація, яка повинна містити відомості про межі сусідніми земельними ділянками.
На підтвердження своїх позовних вимог, позивач не довела, що саме відповідач самовільно зайняла і користується частиною її земельної ділянками, відсутні ці данні і у відповідях органів місцевого самоврядування.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про зобов’язання звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки, поновлення меж земельної ділянки та узгодження меж землекористування.
Доводи апеляційної скарги про неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно встановив фактичні обставини справи, наданим доказам надав правильну оцінку і дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 15 вересня 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: