ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
01.10.2007 | Справа №2-15/11280-2007 |
За позовом Закритого акціонерного товариства «Технологія» (40007, м.Суми, вул.. Лінійна, 18, код ЄДРПОУ 14022407)
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД» (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Грибоєдова, 7, код ЄДРПОУ 30848549)
Про стягнення 10538,18 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача – Мазяр А.В., довіреність № 3 від 23.01.2007 р., у справі
Від відповідача - Самсонов А.С., довіреність № 32 від 22.01.2007 р., у справі
Обставини справи: Закрите акціонерне товариство «Технологія» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД» про стягнення 10538,18 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань по повній та своєчасній оплаті поставленого позивачем товару за договором постачання № 296 від 04.04.2006 р., через що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД» перед Закритим акціонерним товариством «Технологія» складає 9002,58 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 698,18 грн. інфляційних втрат, 837,42 грн. пені.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог не заперечував, відзиву на позов не надав, представив докази погашення заборгованості у розмірі у розмірі 9002,58 грн.
За такими обставинами суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд
ВСТАНОВИВ :
04.04.2006 р. між Закритим акціонерним товариством «Технологія» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД» (Покупець) був укладений договір № 296. (а.с.11-12)
Згідно пункту 1.1. Договору Постачальник продає продукцію виробничо-технічного призначення (в подальшому по тексту – товар), а Покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах дійсного Договору.
Датою поставки вважається дата підписання сторонами документів приймання-передачі товару. (пункт 4.2 Договору).
Відповідно до пункту 6.1 Договору платежі за товар здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника. За згодою сторін допускаються інші форми розрахунків, в тому числі векселями.
Покупець здійснює оплату товару в національній валюті України на умовах відстрочення платежу в 15 календарних днів з дня поставки.
Термін дії Договору встановлений пунктом 10.4 Договору та складає з моменту його підписання і до 31.12.2006 р., але в будь-якому випадку до завершення взаєморозрахунків між сторонами.
Позивачем були виконані свої обов’язки за договором, поставлена відповідна продукція, що підтверджується складеною та підписаною обома сторонами накладною:
- Видаткова накладна № прРН-0003946 склад 69 від 02.11.2006 р. на суму 11880,00 грн. (а.с.13 )
Вказана продукція була отримана відповідачем, про що свідчать довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.13), а також підпис уповноваженого представника у накладній.
Проте відповідач свій обов'язок виконав неналежним чином, за надані послуги розрахувався частково та несвоєчасно, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 9002,58 грн., що і стало приводом для звернення Закритого акціонерного товариства «Технологія» з позовом до суду для стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України представив докази оплати ним заборгованості за договором в розмірі 9002,58 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 262 від 24.09.2007 р. на суму 1000,00 грн., № 269 від 01.10.2007 р. на суму 2000,00 грн., а також банківськими виписками по рахунку. (а.с.48-49 ).
Як свідчать матеріали справи вказана сума заборгованості була сплачена відповідачем після подання позовної заяви Закритим акціонерним товариством «Технологія» (14.08.2007 р.).
Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу передбачено, що Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт виконання відповідачем зобов'язань по оплаті 9002,58 грн. заборгованості за договором постачання № 296 від 04.04.2006 р., через що провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9002,58 грн. підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмета спору.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 698,18 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат підлягають зменшенню з огляду на наступне. Термін прострочення відповідачем грошового зобов’язання настав 19.11.2006 р. Таким чином, інфляційні втрати слід обчислювати за період з 19.11.2006 р. по 30.06.2007 р. наступним чином:
Листопад 2006 р. (12 днів) 101,8 % х 10002,58 грн. = 72,02 грн.
Грудень 2006 р. - 100,9 % х 10002,58 грн. = 90,02 грн.
Січень 2007 - 100,5 % х 10002,58 грн. = 50,01 грн.
Лютий 2007 р. – 100,6 % х 10002,58 грн. = 60,02 грн.
Березень 2007 р. – 100,2 % х 10002,58 грн. = 20,01 грн.
Квітень 2007 р. – 100,0 % х 10002,58 грн. = 0 грн.
Травень 2007 р. – 100,6 % х 10002,58 грн. = 60,02 грн.
Червень 2007 р. – 102,2% х 10002,58 грн. = 220,06 грн.
Всього сума інфляційних збитків повинна становити за період з 19.11.2006 р. по 30.06.2007 р. у розмірі 572,16 грн.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД» інфляційних витрат за період з 19.11.2006 р. по 30.06.2007 р. підлягають задоволенню у розмірі 572,16 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у розмірі 837,42 грн. за період з 19.11.2006 р. по 19.05.2007 р.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до пункту 7.2. Договору за прострочення оплати товару Покупець на вимогу Постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.
Заявлена позивачем сума пені у розмірі 837,42 грн. за період з 19.11.2006 р. по 19.05.2007 р. судом визнається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пункту 1-1 частини статті 80, статей 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД» (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Грибоєдова, 7, код ЄДРПОУ 30848549) на користь Закритого акціонерного товариства «Технологія» (40007, м. Суми, вул.. Лінійна, 18, код ЄДРПОУ 14022407) 572,16 грн. інфляційних втрат, 837,42 грн. пені, 104,12 грн. державного мита та 116,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД» суми заборгованості у розмірі 9002,58 грн. провадження у справі припинити.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.