Справа № 2-265/11

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Ковель                                                                                                     08 лютого 2011 року                                                                                                 

        Ковельський міськрайонний суд  Волинської області

    під головуванням судді                      Бойчука П.Ю.,

       за участю:  секретаря                       Миронюк Т.М.,

                            позивача                       ОСОБА_1,

                        відповідача                       ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в :

       Сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 18 липня 1993 року. Від шлюбу мають одну неповнолітню дитину: дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

        Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в сім'ї склались відносини, які виключають подальше подружнє життя, між ними склались погані стосунки. Відповідач неодноразово, безпричинно залишав сім'ю, не піклувався про позивача, створював різні конфлікти, сварки. Позивач вважає, що заходи примирення недоцільні, оскільки відповідач належних висновків не зробив, а подальше збереження шлюбу суперечить інтересам обох сторін.

        Враховуючи наведене, позивач просить суд винести рішення, яким розірвати шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2, зареєстрований 18 липня 1993 року відділом РАЦС по м. Ковелю Волинської області, актовий запис № 282.

        В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала повністю, просила його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

        Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав повністю, не заперечував проти розірвання шлюбу.

        Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

        Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

          Як вбачається з свідоцтва про укладення шлюбу, виданого 18 липня 1993 року  відділом ЗАГС м. Ковеля Волинської області, сторони уклали шлюб 18 липня 1993 року, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено відповідний актовий запис за № 282.

        Відповідно до п. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

        Відповідно до п. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

        Згідно ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

        Відповідно до вимог ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

        Згідно ч. 3 ч. 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

        З огляду на викладені правові норми та позицію сторін щодо неможливості збереження сімейних стосунків, суд вважає, що збереження сім'ї буде нічим іншим, як примушуванням сторін до збереження шлюбних відносин.

        Як встановлено у судовому засіданні, сторони тривалий час не підтримують подружніх стосунків, спільне господарство не ведеться, в сім'ї втрачена взаємоповага та розуміння, шлюб існує лише формально й зберегти сім'ю не можливо. Зважаючи на дійсні причини розірвання шлюбу, зазначені позивачем, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін та інтересам неповнолітньої дитини.

        Таким чином суд повно, всесторонньо та об'єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому слід розірвати шлюб між сторонами.

        Керуючись ст. ст. 10, 60, 174, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 24, 55, 56, 104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

        Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити повністю.

        Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 18 липня 1993 року відділом ЗАГС м. Ковеля Волинської області, актовий запис № 282.                      

        Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

        У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий:                                                                                                                           П.Ю.Бойчук