У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

15 лютого 2011 року                                                    м. Рівне

          Колегія суддів судової палати  в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:

                                                   Головуючого судді: Демянчук С.В.

                                                         суддів: Собіни І.М., Шимківа С.С.

                                                     при секретарі:  Приходько Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 31 грудня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту та свідоцтва про право власності на житловий будинок недійсними.

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

в с т а н о в и л а :

          Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 31 грудня 2010 року відмовлено ОСОБА_1 до ОСОБА_2  в задоволенні позовних вимог про визнання заповіту та свідоцтва про право власності на житловий будинок недійсними.

          Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки при вирішенні справи по суті судом було допущено порушення норм матеріального і процесуального права та неповно з"ясовано обставини по справі,  має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.

          Вказує, що суд зробив неправильний висновок про те, що  спірний будинок   АДРЕСА_1 був збудований  в 1973 році, оскільки відповідно до будинкової книги відповідач, позивач та інші члени родини були там зареєстровані в 1972 році.

          Окрім того, суд не дав оцінки наданому суду свідоцтву про  право власності на  спірне будинковолодіння від 12.10. 1950 року на ім"я  ОСОБА_3, вулиця в якому зазначена Дерев"яна, тобто ця вулиця мала назву до перейменування її на вулицю Гвардійська. ОСОБА_3 був покійним батьком її матері ОСОБА_4.

________________________________________________________________________

Справа № 22-408/2011                                                                              Головуючий в 1 інстанції: Грипіч Л.А..

Категорія:    37                                                                                           Доповідач: Демянчук С.В.

          Вважає, що після смерті матері, яку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 вбив, вона зі своєю сім"єю, та бабою ОСОБА_6, залишилися проживати в спірному будинку, таким чином вважає, що відповідно до ст.ст. 549, ч.2 529 ЦК України / 1963 року/ вона прийняла спадщину.

          Оскільки ОСОБА_5 вбив свою дружину, тому він відповідно до ст.  528 ЦК України / 1963 року/  має бути усунутий від права на спадкування.

          Просила скасувати  оскаржуване рішення  та ухвалити нове по суті позовних вимог.

В поданих на апеляційну скаргу запереченнях ОСОБА_2 вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги, яку просить відхилити.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 , представник апелянта підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі.

Відповідач, його представник апеляційну скаргу не визнали, вважають висновки суду першої інстанції правильними. Просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту та свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 недійсними, суд першої інстанції виходив зі встановлених обставин того, що позовні вимоги є необгрунтованими.  

Так, судом встановлено, що спірний будинок був збудований та прийнятий в експлуатацію 19.06.1991 року. Рішенням виконавчого комітету Костопільської міської ради за № 424 від 22.08.1991 року було оформлено право власності на спірний будинок та отримано оспорюване свідоцтво про право власності від 16.09.1991 року на ім"я ОСОБА_5, тобто останній набув на спірний будинок право власності як на новостворене.

Також встановлено, що підстав  для визнання оспорюваного заповіту недійсним немає, він укладений відповідно до вимог закону під час його нотаріального посвідчення.

На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується апеляційний суд, оскільки такі висновки суду ґрунтуються на вимогах закону та відповідають встановленим обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, і це встановлено судом, що позивачка не спростувала належними та достатніми доказами  обставини того, що  ОСОБА_5 набув право власності на спірне будинковолодіння , як на новозбудовано, а відтак бузпідставні доводи позивачки про те, що оспорюваний заповіт слід визнати недійсним, оскільки власник має бути усунутий від спадщини, як особа, яка заподіяла смерть спадкодавцю.

Встановлені судом обставини про визнання заповіту недійсним з тих підстав, що спадкодавець при написанні заповіту не усвідомлював своїх дій та не міг керувати ними апелянтов не оспорюються.

З урахуванням вірно встановлених фактичних даних та відповідних ним правовідносин, судова колегія вважає оскаржуване рішення суду  правильним по суті та ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до норм  процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом  на засадах змагальності; в межах заявлених вимог і на підставі  наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак,  будь-яких належних та, заслуговуючих  на увагу  доказів, які б спростовували висновки суду, апелянт суду не надав.

Належними і допустимими доказами в передбаченому законом порядку,  ОСОБА_1  висновки суду не спростувала.

Безпідставними є посилання представника апелянта на те, що вона прийняла як спадщину спірний будинок, оскільки вона не довела, що саме на цей будинок відкривалася спадщина.

Поскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та, враховуючи, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з'ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з додержанням  вимог матеріального і процесуального права, та зважаючи, що не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань, судова колегія не вбачає підстав для скасування  оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, ЦПК України колегія суддів , -

                                                  У Х В А Л И Л А:

        Апеляційну скаргу ОСОБА_1  відхилити.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 31 грудня 2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.      

       Головуючий суддя:                                                    Демянчук С.В.

       Судді :                                                                          Собіна І.М.

                                                                                             Шимків С.С.