Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" грудня 2007 р. Справа № 2/435-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Плужник О.В.
при секретарі Гудковій І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Липчанський М.І.
відповідача - Казак М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3336С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 11.10.07 р. по справі № 2/435-07
за позовом ТОВ "Снек - Україна" м. Дніпропетровськ
до Приватне підприємство "Орхідея-Суми" м. Суми
про стягнення 17020,23 грн. -
встановила:
В серпні 2007 р. позивач –ТОВ „Снек-Україна”, м. Дніпропетровськ звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача –ПП „Орхідея Суми”, м. Суми 17020,23 грн. заборгованості та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що останній неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати за одержаний товар за укладеним між сторонами договором дистрибуції № 06-05 від 04.01.2005р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.10.07 р. (суддя Соп’яненко О.Ю.) по справі № 2/435-07 позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 17020,23 грн. заборгованості, 170,20 грн. держмита, та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором № 06-05 від 04.01.05 р. щодо оплати за одержаний від позивача товар та ін.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на помилковість висновків суду першої інстанції щодо визначення правової природи спірного договору, зокрема, на думку відповідача, між сторонами був укладений один з різновидів договору комісії, а не договір поставки, як встановив суд. Крім того, відповідач в обґрунтування своїх вимог вказує на те, що спірний договір всупереч вимогам чинного законодавства не містить положень про те, що переданий позивачем відповідачу товар переходить до останнього саме у власність; що ціна товару, яка вказана в накладній № 0000664 від 31.08.06 р. не відповідає ціні, яка вказана у відповідному додатку до договору, в зв'язку з чим, на думку відповідача, строк оплати товару, який вказаний в цьому додатку, не може бути застосований до спірних правовідносин, тобто на думку відповідача, між сторонами було укладено договір, в якому сторони не обумовили строків оплати товару, в зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення заборгованості в судовому порядку є безпідставними, оскільки він перед зверненням до суду не виконав вимоги ст. 530 ЦК України, щодо надіслання на адресу відповідача відповідної вимоги про сплату заборгованості та ін.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що спірний договір, на його думку, є різновидом договору поставки, і він відповідає положенням ч. 1 ст. 712, ч. 1 265 ЦК України; що відповідно до умов спірного договору відповідач зобов'язаний сплачувати одержаний товар; що термін оплати одержаного відповідачем товару було визначено в додатку № 4 до спірного договору та ін.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, 04.01.2005р. між сторонами було укладено договір № 06-05, відповідно до умов якого позивач зобов'язався на умовах передбачених цим договором передати товар відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти товар та здійснити своєчасну оплату одержаного від позивача товару на умовах, означених в додатках про ціни.
Додатком № 4 від 20.03.2006 р. до цього договору, сторонами були обумовлені ціни, за якими здійснюється продаж товару, а також те що, відповідач сплачує його вартість в термін 14 календарних днів з дати його отримання. Додаток № 4 підписаний керівниками підприємств та скріплений їх печатками.
Відповідно до видаткової накладної - № ДСН0000664 від 31.08.2006р. та довіреності серії ЯЛУ № 782968 від 01.09.2006 р. відповідач отримав від позивача товар, проте оплати його вартості в повному обсязі не здійснив.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є одним з різновидів договору поставки; відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором № 06-05 від 04.01.05 р. щодо оплати за одержаний від позивача товар.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, в цілому відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення з наступних підстав:
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням викладеного, а також по-перше того, що обов'язок відповідача щодо оплати одержаного товару передбачено укладеного між сторонами договором та додатком № 4 до цього договору, по-друге того що обмовлення умов оплати товару в додатках про ціни не суперечить умовам спірного договору, оскільки вказані додатки є невід'ємною його частиною, по-третє того, що вказаним додатком також передбачено обов'язок відповідача сплатити товар у встановлений строк, доказів здійснення чого відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 17020,23 грн. заборгованості за одержаний товар.
При цьому не можуть прийматися судом до уваги посилання відповідача в обґрунтування своїх вимог та заперечень на те, що укладений між сторонами договір є, одним з різновидів договору комісії, а не договором поставки, а також на те, що вимоги позивача про стягнення заборгованості на підставі відповідних статей ЦК, які регулюють правовідносини за договорами поставки та купівлі-продажу задоволенню не підлягають, оскільки обов'язок відповідача щодо сплати за одержану продукцію крім іншого встановлено умовами спірного договору, додатком № 4 до нього, який є невід'ємною частиною цього договору та вимогами цивільного законодавства України (ст. 526 ЦК України).
Крім того, не можуть бути прийняті судом до уваги посилання відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин строку оплати, вказаному в додатку № 4 через те, що ціна за якою відповідач прийняв товар по накладній № 000664 від 31.08.06 р. не відповідає ціні, вказаній в цьому додатку, оскільки при цьому відповідач крім іншого не навів доводів та доказів в їх обґрунтування щодо існування між сторонами інших правовідносин, в межах якими позивач саме за спірною накладною передав товар відповідачу, та відповідно до котрої відповідач погодився із зазначеною в ній вартістю отриманого товару. Тобто враховуючи викладене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати поставку, здійснену за накладною № 000664 такою, що не має відношення до спірного договору та додатку № 4 до нього.
Разом з тим, також не можуть прийматися судом до уваги посилання відповідача про те, що спірний договір, за своєю юридичною природою є договором комісії з посиланням при цьому на додатки № 1, 2, 3 до спірного договору, оскільки по-перше вказані додатки в матеріалах справи відсутні (що крім іншого з урахуванням вимог ст. 101 ГПК України виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції вказаних доказів до уваги), та в позивачем в обґрунтування своїх вимог суду апеляційної інстанції не надані та по-друге відповідно до положень залученого до матеріалів справи додатку № 4 до договору сторони досягли згоди про те, що з моменту підписання цього додатку всі попередні письмові та усні домовленості втрачають свою силу.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Сумської області від 11.10.2007 р. по справі № 2/435-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Повний текст постанови підписано 07.12.07 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Судді Пушай В.І.
Плужник О.В.
07.12.2007