ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
21.11.07 Справа № 14/44
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Д.Новосад
суддів О.Михалюк
Г.Мельник
розглянувши апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації, м.Івано-Франківськ № 864 від 11.04.07
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.07
у справі № 16/201-15/240-19/373
за позовом: ТзОВ „Гостинець” м.Івано-Франківськ
до відповідача: Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації, м.Івано-Франківськ
про майнові спори (стягнення коштів)
за участю представників сторін:
від позивача: Гринда С.П. –представник (довіреність № б/н від 02.06.07); Гринда Ю.В. –директор.
Від відповідача: Легін В.Б. –представник (довіреність № 70 від 15.01.07).
Представникам сторін та прокурора роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України;
Відводів складу суду не поступило.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.07 у справі № 16/201-15/240-19/373 (суддя Т.Максимів) задоволено позов ТзОВ „Гостинець” та стягнено з відповідача - Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації на користь позивача заподіяну внаслідок невиконання рішення господарського суду Івано-франківської області від 09.09.04 у справі № 18/331 матеріальну шкоду в сумі 418 976, 78 грн., 4 189, 76 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
З даним рішенням не погоджується відповідач - Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації, подав апеляційну скаргу з підстав порушення господарським судом при його винесенні норм процесуального права, а саме ст. 45 ГПК України, ст.ст. 2, 3 Декрету Кабінету Міністрів України. Звертає увагу скаржник, зокрема, на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що поданий ТзОВ „Гостинець” аудиторський висновок приватного підприємства «Аудит-Експрес»від 14.10.05 розраховує втрати позивача за період з 01.01.04 по 01.10.05, в той час як наказ видано 10.12.04. Крім того, скаржник зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення господарський суд Івано-Франківської області допустив також порушення норм матеріального права, зокрема, ст. 1166 ЦК України, п. 5 інформаційного листа ВГС України від 29.12.00 № 01-8/795, п.п. 1.4, 1.7, 3.9 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції від 07.02.02 № 7/5. На підставі наведеного скаржник просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.07 у справі № 16/201-15/240-19/373 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.07 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 13.06.07.
Розгляд справи відкладався на 15.08.07 та 03.10.07 з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.07 та 15.08.07. Проти продовження терміну розгляду апеляційної скарги сторони не заперечували.
03.10.07 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 08.10.07.
Розгляд справи відкладався на 07.11.07 та на 21.11.07 з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду відповідно від 08.10.07 та 07.11.07.
Позивач правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав, однак, неодноразово подавав клопотання про долучення до матеріалів справи копій документів.
В судових засіданнях представник скаржника підтримав вимоги та заперечення, викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача проти її доводів заперечив, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, в задоволенні апеляційної скарги –відмовити.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них та додатково подані докази, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.07 у справі № 16/201-15/240-19/373 скасувати.
При цьому колегія виходила з наступного.
Як встановлено господарським судом Івано-франківської області при розгляді спору між сторонами, органом державної реєстрації виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 30.06.04, здійснено державну реєстрацію установчого договору про створення ТзОВ «Гостинець», зареєстровано Статут товариства та видано Свідцтво про його державну реєстрацію.
Вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, що засновником ТзОВ «Гостинець»є акціонери ЗАТ «Світлиця», юридична адреса новоутвореного товариства: м. Івано-Франківськ, вул. Шашкевича, 6, ідентифікаційний код суб’єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств
та організацій України - 13652907.
І
Погоджується суд апеляційної інстанції також з застосуванням господарським судом Івано-Франківської області при вирішенні спору п. 5 ст. 59 ГК України щодо переходу у разі перетворення одного суб’єкта господарювання
в інший до новоутвореного усіх майнових прав та обов’язків попереднього.
Встановлений судом першої інстанції також факт укладення 28.09.95 між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Івано-Франківській області та орендним підприємством громадського харчування «Світлиця»договору № ІД-910 купівлі-продажу державного майна, відповідно до якого останнє придбало державне майно цілісного майнового комплексу за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Комарова, 6 (тепер вул. Шашкевича).
Вірно встановлений місцевим господарським судом також момент переходу до покупця права власності на придбане майно, яким, згідно п. 1.2 Договору № ІД-910 є момент підписання акту прийому-передачі, який підписаний сторонами 20.10.95, а також факт нотаріального посвідчення договору в першій Івано-Франківській державній нотаріальній конторі за реєстровим № ІД-910.
Реєстраційне посвідчення на вказане вище нерухоме майно видане Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації за № 454 від 15.11.96.
Належну оцінку суд першої інстанції дав також рішенню зборів орендарів-засновників орендного підприємства «Світлиця»від 09.12.95, яким останнє перетворене в ЗАТ «Світлиця», Статут якого зареєстрований рішенням виконкому Івано-Франківської міської ради № 14-11 від 13.05.96.
Погоджується колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду з встановленим в оскаржуваному рішенні фактом видання нотаріусом першої державної нотаріальної контори м. Івано-Франківська 28.01.04 громадянці Гринишин Н.Є. дублікату договору купівлі-продажу № ІД-910 від 28.08.95, на підставі якого Івано-Франківським ОБТІ 13.02.04 здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно за ЗАТ «Світлиця», про що зроблено запис за № 454/2в та реєстраційним номером 437/6025.
Вірну оцінку господарський суд першої інстанції надав рішенню господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.04 у справі № 18/331, яким визнано недійсним дублікат договору купівлі-продажу № ІД-910 від 28.09.95 та зобов'язано Івано-Франківське ОБТІ скасувати реєстрацію дубліката договору купівлі-продажу № ІД-910 та відновити реєстрацію оригіналу договору купівлі-продажу № ІД-910, станом на 13.02.04. !
Колегія суддів вважає вірним встановлений господарським судом Івано-Франківської області факт невиконання відповідачем станом на день винесення рішення у даній справі наказу господарського суду № 17906 від 10.12.04, виданого на виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.04 у справі № 18/331, на підставі чого позивач вимагає стягнення з Івано-Франківського ОБТІ майнової шкоди в сумі 418 976, 78 грн.
Вірно зазначено судом першої інстанції з посиланням на лист № 185 від 04.02.05 першої державної нотаріальної контори м. Івано-Франківська, про обов’язок відповідача здійснити державну реєстрацію оригіналу договору купівлі-продажу майна № ІД-910 від 28.09.95.
Погоджується колегія суддів з застосуванням при розгляді спору між сторонами Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України за № 6/5 від 28.01.03, та зареєстрованого за № 66/7387, яким передбачено, що у разі переходу прав власності на нерухоме майно, яке вже зареєстроване в Реєстрі прав власності, реєстратор, при реєстрації прав на це майно одночасно скасовує попередній запис щодо права власності на це майно. Відповідно до вірно застосованого місцевим господарським судом і п. 3.5 Положення, реєстрації підлягають виключено заявлені права, які, в даному випадку, викладені в наказі господарського суду Івано-Франківської області № 17906.
Погоджується колегія також з застосуванням місцевим господарським судом ст. 4-5 ГПК України, ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України.
\
На підставі аналізу Статуту ТзОВ «Гостинець»судом першої інстанції вірно встановлено правонаступництво позивачем прав та обов’язків ЗАТ «Світлиця», а відтак, і права власності останнього на майно за договором купівлі-продажу № ІД-910 від 28.09.95, яке повинно було використовуватись ТОВ «Гостинець»для здійснення статутної діяльності та отримання від неї прибутку.
Колегія суддів погоджується також з висновком господарського суду , викладеним в оскаржуваному рішенні, про те, що відповідач, не проводячи державну реєстрацію Договору № ІД-910 від 28.09.95, обмежив власника майна в реалізації його законних прав, передбачених ст.ст. 316, 319 ЦК України, чим завдав йому матеріальні збитки у вигляді неотриманої вигоди від використання майна у відповідності із статутною діяльністю.
Вірну оцінку при розгляді справи суд першої інстанції дав рішенню Івано-Франківського міського суду від 28.07.05. у справі 2-6158,2005, яким за Бородайко К.П. визнано право власності на нежитлові приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 13.02.04 № Д66, зареєстрованим ОБТІ 16.02.04, як такому, що не може бути взяте до уваги на підставі ст. 121-2 ГПК України, а також рішенню Івано-Франківського міського суду від 21.04.05 у справі № 2-2125,2005, скасованому ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28.10.05.
Погоджується колегія суддів з оцінкою, яку суд першої інстанції дав посиланням відповідача на неможливість реєстрації оригіналу договору купівлі-продажу № ІД-910 з технічних причин, а також на наявність інших обставин, що ускладнюють виконання рішення, як таким, що до уваги братися не можуть як безпідставні та такі, що спростовуються вірно застосованими нормами Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно. Посиланням скаржника, викладеним в апеляційній скарзі, на лист Івано-Франківської філії ДП «Інформаційний центр»Мін’юста України від 25.07.05 дано вірну оцінку при винесенні рішення, як безпідставним, оскільки, як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, оцінка об'єктивності мотивації неможливості вчинення дій Івано-Франківським ОБТІ не належить до повноважень, які визначені Положенням про Івано-Франківську філію ДП «Інформаційний центр».
Погоджується колегія суддів також з застосуванням місцевим господарським судом при розгляді спору між сторонами ст.ст. 11, 182, 210, 1166 ЦК України, ч.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також з висновками суду про протиправність бездіяльності відповідача, яка полягала у невиконанні рішення суду від 09.09.04 у справі № 18/331, відповідно і його вину, та причинний зв’язок між бездіяльністю відповідача та шкодою (упущеною вигодою), завданою позивачу. Вірно визначено у рішенні господарського суду Івано-Франківської області також те, що вина відповідача підтверджена накладенням на нього державною виконавчою службою штрафів у розмірі 340 грн. та 680 грн. за невиконання рішення господарського суду, а також Постановою Вищого господарського суду від 10.03.05 у справі № 18/331.
Однак, на підставі аналізу наявних в матеріалах справи та додатково поданих доказів колегія суддів не погоджується з розміром середньомісячних втрат позивача, який встановлений в оскаржуваному рішенні на підставі аудиторських висновків підприємства «Аудит-експрес»у сумі 19 951, 27 грн., а також з періодом, за який суд першої інстанції стягнув суму збитків, а саме з 01.01.04 по 01.10.05.
Зокрема, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні встановив, що протиправність поведінки (бездіяльності)відповідача полягає у невиконанні рішення суду та наявний причинний зв'Язок між бездіяльністю відповідача та шкодою (упущеною вигодою), тобто доходами, які позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене відповідачем. Відтак, на підставі наведеного господарський суд, на думку колегії, повинен був встановити момент порушення відповідачем права позивача, яким є момент вступу в законну силу рішення господарського суду Івано-Франківської області у справі № 18/331. Колегія суддів звертає увагу, що вказане рішення вступило в законну силу 16.11.04, коли воно було залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі № 18/331, і після чого було видано невиконаний відповідачем у справі наказ господарського суду № 17906 від 10.12.04. На підставі наведеного колегія суддів вважає помилковим висновок, викладений в оскаржуваному рішенні, про те, що датою порушення відповідачем права законного власника ТзОВ «Гостинець»є 28.01.04.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити, що збитки повинні обраховуватися лише станом на день подання позивачем позову до суду, а саме до 29.06.05, оскільки всі подані ним аудиторські висновки приватного підприємства «Аудит-Експрес», що встановлюють втрати, понесені ТзОВ «Гостинець»за період до 01.10.05, не можуть вважатися збільшенням ним своїх позовних вимог.
Слід також зазначити, що з вказаних аудиторських висновків, на думку колегії суддів, належним чином доведеними та обґрунтованими документально є середньомісячні втрати позивача у розмірі загального доходу від підприємницької діяльності з розрахунку на місяць у розмірі 14 375, 00 грн. Доходи працівників у вигляді заробітної плати, податки та збори не можуть бути стягнені з відповідача, оскільки вони не підтверджені документально витребуваними судом апеляційної інстанції доказами.
Встановлено також колегією суддів при розгляді апеляційної скарги, що при винесенні рішення суд першої інстанції не дав оцінки позовним вимогам в частині стягнення з відповідача моральної шкоди. Позивач, зокрема, вважає, що відповідач своєю бездіяльністю завдав йому моральної шкоди, однак, ним не подано розрахунок моральної шкоди, не визначено, які саме винні дії відповідача призвели до спричинення йому моральної шкоди. В позовній заяві не викладені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги в цій частині, якими саме неправомірними діями завдана ця шкода, не подано доказів, що підтверджують позовні вимоги в частині стягнення коштів у відшкодування моральної шкоди. Відтак, на думку колегії, позов в частині стягнення з відповідача моральної шкоди задоволенню не підлягає.
Відтак, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.07 у справі № 16/201-15/240-19/373 є таким, що винесене за неповного з’ясування судом дійсних обставин справи, за недоведеності висновків, які суд визнав встановленими, а також з порушенням та неправильним застосуванням судом при його винесенні норм матеріального права, на підставі чого апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення слід змінити, задоволивши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 106 375, 00 грн. заподіяної внаслідок невиконання рішення господарського суду Івано-франківської області від 09.09.04 у справі № 18/331 матеріальної шкоди.
Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.07 у справі № 16/201-15/240-19/373 змінити.
3. Стягнути з відповідача на користь позивача 106 375, 00 грн. заподіяної внаслідок невиконання рішення господарського суду Івано-франківської області від 09.09.04 у справі № 18/331 матеріальної шкоди. В решті позовних вимог відмовити.
4. Судові витрати покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
5. Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ.
6. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
7. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Івано-Франківської області.
Головуючий-суддя Д.Новосад
Суддя О.Михалюк
Суддя Г.Мельник