ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
04.12.07 Справа № 9/101-2233
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:
головуючого судді Скрутовського П. Д.
суддів Слуки М. Г.
Юрченка Я. О.
розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства Торговий дім «Тернопіль», м. Тернопіль б/н і б/д
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.09.2007 р.
у справі № 9/101-2233
за позовом ТзОВ «Козова-цукор», смт. Козова Тернопільської області
до відповідача Приватного підприємства Торговий дім «Тернопіль», м. Тернопіль
про стягнення в розмірі 59 157, 52 грн.
за участю представників сторін:
від позивача –явка необов’язкова –Юркевич С. В. –представник (довіреність № 02 від 05.02.2007 р.)
від відповідача (скаржника) –явка необов’язкова –не з’явився
Представнику позивача у судовому засіданні роз’яснені права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання, технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання. Заяв про відвід суддів не надходило.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2007 р. була прийнята до провадження апеляційна скарга та призначена до розгляду на 04.12.2007 р., явка сторін не була визнана обов’язковою.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.09.2007 р. у справі № 9/101-2233 за позовом ТзОВ «Козова-цукор»до ПП Торговий дім «Тернопіль»про стягнення 59 157, 52 грн. заборгованості за отримані дизельне паливо та дизельне масло при заправці автомобіля за період з 01.09.2006 р. по 30.11.2006 р. позов задоволено.
При винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд керувався ст.ст. 509, 612 ЦК України, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту і зв’язку України від 14.10.1997 р. № 363, а також положеннями укладеного між сторонами договору перевезення цукрових буряків № 15/09/07 від 15.09.2007 р. та мотивував його тим, що всупереч вищевказаного договору перевезення перевізник (відповідач) виконав свої зобов’язання частково, надавши замовнику (позивачу) справний рухомий склад, коли необхідно було ще забезпечити транспортні засоби паливно-мастильними матеріалами.
Скаржник, відповідач у справі, не погодившись з вищезазначеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з’ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до видаткової накладної № 65 від 30.11.2006 р., позивачу відпущено ПП Торговий дім «Тернопіль»через Єднака М. А. за довіреністю ЯМИ № 507602 від 15.11.2006 р. дизельне паливо в кількості 14 191 л за ціною 3, 34 грн./л та дизельне масло в кількості 137 л за ціною 3, 38 грн./л, всього на суму 57 417, 51 грн. При цьому, в накладну не включено дизельне паливо в кількості 102 л у зв’язку із холостим пробігом автомобілів відповідача з вини позивача. Крім цього, апелянт зазначає, що п. 2.1.5 договору № 15/09/07 від 15.09.2007 р. передбачає обов’язок виконавця (ПП Торговий дім «Тернопіль») забезпечити автотранспорт паливно-мастильними матеріалами в кількості, необхідній для перевезення вантажу, а не для холостих пробігів автотранспорту з вини замовника (ТзОВ «Козова-цукор»).
Позивач, скориставшись правом, наданим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи, викладені в ній, просить залишити рішення господарського суду Тернопільської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що автотранспорт відповідача не було забезпечено паливно-мастильними матеріалами протягом всього часу виконання договору, тому для виконання обсягів перевезення позивач забезпечив відповідача, згідно заправочних відомостей, 14 293 л дизельного палива та 137 л дизельного масла, що підтверджується підписами водіїв. Позивач також вказав, що договірних умов щодо покриття затрат холостих пробігів автомобілів відповідача в договорі не передбачалося, а вина позивача щодо наявності таких пробігів, на думку представника позивача, відповідачем не доведена.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як випливає з договору по перевезенню цукрових буряків № 15/09/07 від 15.09.2006 р., характер правовідносин між сторонами вказує на те, що договір є підставою виникнення між ПП Торговий дім „Тернопіль” та ТзОВ „Козова-цукор” транспортних зобов’язань, відповідно до яких підприємство, перевізник, зобов’язувалося вчинити на користь іншої особи –ТзОВ „Козова-цукор” –певні юридичні та фактичні дії по наданню транспортних послуг, пов’язаних із перевезенням, а інша особа –ТзОВ „Козова –цукор” – здійснити оплату послуги у розмірі, визначеному договором.
Цивільний кодекс, як і Господарський кодекс, України закріплюють основні положення про регулювання перевезень, у той час, коли детальна їх регламентація міститься у транспортних статутах, кодексах, правилах.
На автомобільному транспорті, на відміну від інших видів транспорту, не вантажовідправник доставляє вантаж у пункт відвантаження, а саме автотранспортне підприємство передає машини під завантаження вантажовідправнику.
Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту і зв’язку України № 363 від 14.10.1997 р. передбачаються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх дотримання.
Згідно п. 19.3.4 вищевказаних Правил, робота автомобільного транспорту при перевезенні цукрових буряків виконується за годинним графіком, який розробляється приймальними пунктами і погоджується перевізниками і сільськогосподарськими виробниками.
П.п. 11.1 п. 11 вищезгаданих Правил визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Так, цими Правилами встановлено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, а товарно-транспортна накладна, яку виписує замовник (вантажовідправник) –єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Відповідно до п.п. 8.2 та п.п. 8.25 п. 8 зазначених Правил, перевізник зобов'язаний забезпечувати своєчасну подачу справного рухомого складу, придатного для перевезення вантажів відповідно до заявки (разового замовлення) та такого, що відповідає санітарним нормам. Подача непридатного для перевезень вантажів рухомого складу вважається такою, що не була здійснена. Час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження –з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.
За загальним правилом, юридична особа, яка здійснює перевезення вантажів, зобов'язана перед виїздом автомобіля (власного чи орендованого) видати водію подорожній лист.
Подорожній лист форми № 2, призначений для вантажних автомобілів, які здійснюють перевезення вантажів у межах території України, видається на 1 робочий день або на зміну. На більш тривалий термін подорожній лист видається у випадках, коли водій виконує перевезення вантажів у міжміському сполученні.
Як встановлено місцевим господарським судом, автомобілі КАМАЗ з причепами, автомобільні транспортні засоби з державними номерними знаками ВО 03-51 АЕ, ВО 03-01 АЕ, ВО 01-36 АЕ, ВО 01-05 АЕ, ВО 03-06 АЕ, ВО 03-52 АЕ, ВО 01-26 АЕ, ВО 03-02 АЕ та причепи з державними номерними знаками 058-74-ТІ, ВО 05-08 ТІ, 058-76 ТІ, 058-75 ТІ, 95-55 ТІ, ВО 08-03 ТЕ, ВО 0803 ХХ, ВО 05-04 ХХ, були передані у розпорядження ТзОВ „Козова-цукор” і знаходилися на його території у відповідності до п.п. 1.4 та 2.1.1 договору від 15.09.2006 р.
За положеннями п. 2.1.5 договору, обов’язок перевізника полягає у його зобов’язанні забезпечити автотранспорт паливно-мастильними матеріалами в кількості, необхідній для перевезення вантажу.
Водночас, як випливає з положень розділу 3 укладеного між сторонами договору, вартість 1 тонно-км перевезення вантажу, тобто вартість послуги із перевезення, розраховувалася з врахуванням ринкових цін на паливно-мастильні матеріали.
Крім цього, як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, автомобільні транспортні засоби постійно знаходилися на території замовника і виконували фактичні дії по перевезенню, на що вказують товарно-транспортні накладні, а також із заправочних відомостей за період з вересня по листопад 2006 р., випливає, що обов’язки перевізника, визначені у п.п. 8.2 вищезазначених Правил та п. 2.1 договору від 15.09.2006 р., перевізником виконані лише у частині подачі замовнику справного рухомого складу, у той час, коли необхідно було забезпечити автомобільні транспортні засоби паливно-мастильними матеріалами, чого перевізник не зробив.
Згідно норм ч. 1 ст. 612 ЦК України, у разі невиконання боржником для кредитора певної роботи чи ненадання йому послуги, кредитор має право виконати цю роботу власними силами або доручити її виконання чи надання послуги третій особі і вимагати від боржника відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.
Апеляційний господарський суд, за таких обставин, а також врахувавши те, що ТзОВ „Козова-цукор” виконало зобов’язання перевізника по забезпеченню автотранспортних засобів власними силами, тобто забезпечило власними паливно-мастильними матеріалами автомобільні транспортні засоби перевізника для реального здійснення перевезення, дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування вартості таких паливно-мастильних матеріалів, а саме 14 293 л дизельного палива за ціною 4, 10 грн./л та дизельного мастила у кількості 137 л за ціною 4, 06 грн./л, ПП Торговим домом „Тернопіль” у розмірі 59 157, 52 грн., які по суті складають реальні збитки ТзОВ «Козова-цукор», є законними та обґрунтованими, а отже, рішення господарського суду Тернопільської області прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень певними засобами доказування.
Керуючись ст.ст. 91, 99, 101-105 ГПК України
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 19.09.2007 р. у справі № 9/101-2233 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП Торговий дім «Тернопіль»- без задоволення;
2. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду;
3. Постанова може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Головуючий суддя Скрутовський П. Д.
Судді Слука М. Г.
Юрченко Я. О.