ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"23" листопада 2007 р. | Справа № 6/93-2489 |
10 год. 23 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
при секретарі судового засідання Ранецькій Л.А.
Розглянув справу
за позовом Спільного україно-іспанського підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Санза ТОП" (вул. Січових Стрільців, 69, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область)
до відповідача №1 Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції (вул. Шевченка, 15, Бережани, Бережанський район, Тернопільська область)
відповідача №2 Головного управління державного казначейства України в Тернопільській області (бульв. Шевченка, 39, м. Тернопіль)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість.
За участю представників сторін:
позивача: Кузів П.Г.
відповідача №1: Стефінів Ж.А., Бурштинська Н.І.
відповідача №2: Вуїв С.В.
Суть справи:
Спільне україно-іспанське підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю "Санза ТОП" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001531500/0/2391 від 18 квітня 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 398 грн., №0001821500/0 від 18 травня 2007 року про зменшення бюджетного відшкодування на 12588 грн. та відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість.
Свої вимоги, підтримані в судовому засіданні його представником, позивач мотивував невідповідністю оспорюваних рішень фактичним обставинам та нормам закону.
У запереченнях на позов та згідно з поясненнями представників податкової служби, відповідач позову не визнав, посилаючись на законність та обґрунтованість винесеного рішення.
Судове засідання призначене вперше на 25 червня 2007 року неодноразово відкладалось, а також оголошувалась перерва, востаннє на 23 листопада 2007 року.
Ухвалою суду від 18 липня 2007 року до участі у справі в якості відповідача №2 було залучено Головне управління державного казначейства України в Тернопільській області.
Учасникам судового процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51, 130 КАС України.
За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
З 28 березня по 18 квітня та з 24 квітня по 16 травня 2007 року, працівниками податкової служби проведена невиїзна документальна перевірка Спільного україно-іспанського підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Санза ТОП" з питань правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий, березень 2007 року.
За результатами перевірки, 18 квітня та 16 травня 2007 року складено Акти №№174/15-02/31274081, 226/15-02/31274081 в яких податковим органом зроблено висновок про порушення товариством вимог 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР та п.5.12.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2006 року за №702/10982 а саме, завищено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 398 грн. та 12588 грн. за лютий, березень відповідно.
Перевірками та наданими сторонами доказами встановлено, що СП ТОВ «Санза –ТОП»у деклараціях до бюджетного відшкодування заявлено: за лютий 29399 грн. податку на додану вартість, в той час як у попередньому звітному періоді фактично сплачена постачальникам сума ПДВ становить 29001 грн., за березень –заявлено 94387 грн. а в попередньому періоді сплачено –81799 грн. На думку працівників податкової служби, відносячи суми ПДВ до бюджетного відшкодування, позивачем, порушено вище перелічені вимоги Закону №168/97-ВР, оскільки дати видачі податкових накладних та дати списання коштів з банківського рахунку платника в оплату отриманих ним товарів не припадають на звітний податковий період.
Крім того, податкову накладну, виписану ДП «Бучацьке лісове господарство»№69/8 від 23 лютого 2007 року на суму 16120,02 грн. у т.ч. 2686,67 грн. ПДВ, оформлено з порушенням п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, зокрема не вказано номенклатури товарів, їх кількості та ціни поставки (абз.1 стор.13 Акту №0001821500/0 від 18 травня 2007 року).
На підставі Актів перевірок, відповідно до підпункту „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення № 0001531500/0/2391 від 18 квітня 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 398 грн. та №0001821500/0 від 18 травня 2007 року про зменшення бюджетного відшкодування на 12588 грн.
Дані рішення і оскаржуються позивачем в судовому порядку.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.11,70,71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
При цьому, згідно з ч.2 ст.71 КАС України та приналежно до даного спору, обов’язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття рішень суб’єктом владних повноважень, покладається на відповідний податковий орган.
Однак, всупереч приписів згаданих норм Конституції та КАС України, обґрунтованості винесення рішення № 0001821500/0 від 18 травня 2007 року, в повній мірі, відповідачем не підтверджено.
Зокрема, спростовується матеріалами справи твердження відповідача про відсутність у податковій накладній виписаній ДП «Бучацьке лісове господарство»№69/8 від 23 лютого 2007 року на поставлену деревину загальною вартістю 16120,02 грн. у т.ч. 2686,67 грн. ПДВ (наявна у матеріалах справи) номенклатури товарів, їх кількості та ціни поставки.
Не підтверджено відповідачем жодними доказами і правомірність виключення 133,07 грн. ПДВ з суми заявленої до бюджетного відшкодування сплаченої платіжним дорученням №138 від 20 лютого 2007 року за послуги надані Обласною санепідемстанцією.
Відповідно до ч.2 п.п.7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Приписами ст. 7 названого Закону, Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою КМУ від 21 грудня 2005 року №1232 та Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997р. №209/72 (далі –Порядок №209/72), з наступними змінами, визначено, що відшкодування здійснюється шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Проте, заявлені до стягнення суми, термін сплати яких, на момент вирішення даного спору вже настав, позивачу безпідставно не повернуті. Висновки про це відповідачем №1 до ГУДК України в Тернопільській області не надавались.
Не відшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів суми податку на додану вартість, відповідно до п.1.3 Порядку №209/72 є бюджетною заборгованістю.
Підпунктом 6.2. пункту 6 Порядку №209/72, платника податку надано право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.
За таких обставин, відповідно до ст. 124 Конституції України, Закону України “Про податок на додану вартість” сума в розмірі (2686,67+133,07) 2819,74 грн. правомірно віднесена позивачем до бюджетного відшкодування підлягає стягненню в судовому порядку.
Щодо решти позовних вимог, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
Так, відповідно до положень п. 1.7, 1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту цього звітного податкового періоду.
При від’ємному значенні такої різниці та за відсутності податкового боргу попереднього періоду, отримана сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (п.п.7.7.2 п.7.7. ст..7 Закону №168/97-ВР).
З врахуванням наведеного, виникнення права на бюджетне відшкодування, безпосередньо пов’язане із сплатою сум податку в попередньому звітному періоді.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін звітним податковим періодом по сплаті ПДВ для позивача є місяць.
Заявлені позивачем до бюджетного відшкодування у лютому та березні 2007 року суми у розмірі 398 грн. та (12588-(2686,67+133,07)) 9768,26 грн. були сформовані на підставі сум сплачених постачальникам товарів не у січні та лютому 2007 року відповідно.
За таких обставин, в задоволенні вимог у цій частині, з наведених позивачем підстав слід відмовити.
Згідно з ст.ст. 87,89,94 КАС України, понесені позивачем судові витрати відшкодовуються пропорційно до задоволених вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2, 3, 7-17, 70 -72, 87, 89, 94, 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
1. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції від 18.05.2007р. №0001531500/0/2391 в частині зменшення СП ТОВ "Санза ТОП" на 2 819,74 грн. суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
2. Стягнути з бюджету 2 819,74 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за березень 2007р. з рах.№31119030700003 платник УДК у Бережанському районі код ЄДРПОУ 23588183 банк платника: ГУ ДКУ у Тернопільській області МФО 838012 код бюджетної класифікації 14010200 “бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами”
- на користь Спільного україно-іспанського підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Санза ТОП" (вул. Січових Стрільців, 69, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, код 31274081).
3. В задоволенні решти вимог відмовити.
4. Стягнути з держбюджету,-
- на користь Спільного україно-іспанського підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Санза ТОП" (вул. Січових Стрільців, 69, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, код 31274081) – 1,03 грн., сплаченого держмита.
5. У відповідності до п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. № 384 державне мито в сумі 81,60 грн., сплачене згідно з платіжним дорученням №181 від 22 травня 2007 року, підлягає поверненню Спільному україно-іспанському підприємству - товариству з обмеженою відповідальністю "Санза ТОП" (вул. Січових Стрільців, 69, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, код 31274081), як зайво внесене.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 30 листопада 2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя І.П. Шумський