ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"29" листопада 2007 р. | Справа № 9/200-4534 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Кропивної Л.В., при секретарі Шмідт Л.А.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні господраський спір
за позовом Тернопільського транспортного прокурора, м. Тернопіль, вул. С. Бандери, 6, в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, в особі Державного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м. Львів,79000
до відповідача-1 Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль,46000
відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації", бульвар Шевченка, 1, м. Тернопіль,46000
За участю представників сторін:
позивача: Тарарук Л.Р, довіреність № НЮ-1043 від 12.02.2007 р.
відповідача-1: Мелішкевич М.С., довіреність № 266/01.
відповідача-2: не з’явився.
прокурора : Костенко О.А., посвідчення № 80 від 22.09.2006 р.
роз’яснивши у розпочатому судовому засіданні представникам сторін права та обов’язки учасників господарського процесу згідно з ст.ст. 22, 29 ГПК України,
встановив:
Тернопільський транспортний прокурор звернувся 02.11.2007 р (вх. № 4493) до господарського суду Тернопільської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України в особі Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця”, м. Львів, з позовом до Відповідача -1: Тернопільської міської ради , м. Тернопіль та Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Міське бюро технічної інвентаризації”, у якому ставиться питання визнати за державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України право державної власності на об’єкти нерухомого майна:
- будівлю автомайстерні (інвентарна картка № 11086) - двохповерхову будівлю загальною площею 741,9 кв.м., яка побудована та введена в експлуатацію у 1970 році та знаходиться у господарському віданні Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" та розташована у м. Тернополі по вул. Бродівська, 32.
Просить суд зобов'язати ТзОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" провести державну реєстрацію зазначених об'єктів нерухомого майна.
Правове обґрунтування позову здійснено з посиланням на положення закону України „Про власність” , ст. ст 16, 392 , 326 ЦК України , а щодо обставин, з яких подано позов , зазначено , що індивідуально-визначене майно, яким користується структурний підрозділ Позивача, знаходиться на праві повного господарського відання Залізниці, є державною власністю, використовується для забезпечення діяльності інфраструктури залізничного транспорту, перебуває на самостійному балансі відокремленого підрозділу “Станція Тернопіль” ДТГО „Львівська залізниця”.
Утримання та обслуговування індивідуально - визначеного майна здійснюється за рахунок власних коштів відокремленого підрозділу “Станція Тернопіль” ДТГО „Львівська залізниця”, яке самостійно здійснює їх обслуговування та ремонти .
Між тим, права на індивідуально-визначене майно не зареєстровані державою, адже у Позивача відсутні документи, які свідчать про прийняття будівель та введення їх в експлуатацію актом комісії у встановленому порядку.
Міська рада відмовляється оформити права власності з цих же причин.
У судовому засіданні 29.11.2007 р. прокурор, з яким погодився Позивач , подав заяву про відмову від позову в частині зобов’язання Відповідача-2 ТзОВ “Міське бюро технічної інвентаризації” провести державну реєстрацію нерухомого майна.
Враховуючи, що така відмова не суперечить правам позивача та прокурора, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших учасників судового процесу, а вимоги про проведення державної реєстрації об’єктів нерухомості підлягають розгляду у порядку іншого, адміністративного, судочинства, суд задовольняє заяву і припиняє провадження у частині вимог до ТзОВ “Міське бюро технічної інвентаризації” провести державну реєстрацію нерухомого майна.
Відповідач-1 проти позову заперечує, мотивуючи тим, що не порушував прав Позивача, не оспорював його володіння та користування та не претендував на майно Позивача .
Відповідач-2 просить розглянути справу без участі його представника.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши подані суду та витребувані додатково докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.
Конституція України визначає, що виключно законами України визначається правовий режим власності ( ст. 92 .)
Разом з тим, закон визначає способи набуття майна тими чи іншими особами у власність. Майно, набуте особою за вказаними у законі підставами вважається належним цій особі. Майно може належати лише власнику ,який має право володіти , користуватися та розпоряджатися своїм майном , а також вимагати від інших осіб, аби ті не перешкоджали йому у здійсненні його права.
Відповідно до статті 326 ЦК у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Зокрема, відповідно до статті 5 Закону України” Про залізничний транспорт” майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю. Управління майном підприємств залізничного транспорту загального користування здійснюється Укрзалізницею в межах повноважень, визначених чинним законодавством України.
Функція інституту права власності полягає не лише у закріпленні приналежності майна за конкретним суб’єктом , але у визначені змісту та обсягу наданих власнику правомочностей по використанню належним йому майном. Для того, аби власник міг реально користуватися належними йому правомірностями, необхідно забезпечити їх реальне здійснення. Тому право власності включає норми , що гарантують здійснення даних правомочностей.
Відповідно до ч. 1 с т. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права( ч. 2 ст. 16 ЦК України) .
Відповідно до ч.1 статті 392 ЦК України захист прав власника здійснюється шляхом подання ним позову про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Водночас, власник індивідуально-визначеної речі може звернутися до суду із позовом про визнання права власності з метою усунення невизначеності відносин права власності щодо індивідуально-визначеного майна, або отримання документа, що засвідчує його право власності та був раніше втрачений ним. У цьому разі шляхом звернення до суду вимагається підтвердити наявність у позивача права власності на відповідне майно, оскільки відсутність документа , що засвідчує право власності на майно, заважає власнику володіти, користуватися , розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до п. 1.1 Статуту Державне територіально-галузеве об’єднання „Львівська залізниця”, засноване на державній власності, входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України та підпорядковане Державній адміністрації нерухоме майно, яке закріплене на праві повного господарського відання .
З пунктів 4.1. , 4.2 цього ж Статуту випливає, що майно Залізниці становлять виробничі і невиробничі фонди, а також цінності, вартість яких відображена у балансі останньої.
Станція Тернопіль є відокремленим структурним підрозділом Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця”, що підтверджується копією довідки Головного управління статистики у Львівській області № 2046 .
Відповідно до довідки Станції Тернопіль № 668 від 23.11.2007 р. ним утримується індивідуально-визначене майно : комплекс будівель та споруд, що розташовані за адресою м. Тернопіль, вул. Бродівська, 32. . На підтвердження факту обліку основних засобів свідчать подані Прокурором інвентарні картки, з відомостями про дату , з якої індивідуально-визначене майно було поставлене на облік, також інвентарна справа , виготовлена на замовлення ДТГО “Львівська залізниця”.
До того ж, Тернопільською міською радою при інвентаризації землі та при оформлені права постійного користування землею, площею 0,5870 га, по вул. Бродівська,32 у м. Тернополі були враховані існуючі споруди виробничо-технічної бази, адже земельна ділянка надана з урахуванням необхідності їх обслуговування.
З пояснень сторін та поданих ним доказів суд встановив, що звернення Прокурора до суду викликане необхідністю підтвердити наявність у держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України права власності на відповідне майно, оскільки відсутність документа , що засвідчує право власності на майно, заважає власнику володіти, користуватися , розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.
При таких обставинах справи, суд задовольняє позов в частині визнання права власності за державною в Міністерства транспорту та зв’язку України на об’єкти нерухомого майна, що знаходяться у господарському віданні Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”, та розташовані у м Тернополі по вул. Бродівська, 32 а саме:
- будівлю автомайстерні (інвентарна картка № 11086) - двохповерхову будівлю загальною площею 741,9 кв.м., яка побудована та введена в експлуатацію у 1970 році.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 16, 392 ЦК України , ст.ст. 4, 22, 33, 34, 43, 49, ч. 4 ст. 80, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд
Вирішив:
1.Позов задовольнити частково.
2..Визнати за державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України право власності на об’єкти нерухомого майна, що знаходяться у господарському віданні Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” та розташовані у м. Тернополі по вул. Бродівська, 32, а саме:
- будівлю автомайстерні (інвентарна картка № 11086) - двохповерхову будівлю загальною площею 741,9 кв.м., яка побудована та введена в експлуатацію у 1970 році.
3. В частині вимог до ТзОВ “Міське бюро технічної інвентаризації” провести державну реєстрацію нерухомого майна провадження у справі припинити.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) “29” листопада 2007 р. рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя Л.В. Кропивна