КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.01.2011 № 20/375
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
За участю представників:
Від позивача: Матяш С.В. – представник за довіреністю,
Від відповідача: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства (ПАТ) "Страхова компанія "Гарант-Система"
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.12.2010
у справі № 20/375 ( .....)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система"
до ВАТ НАСК "Оранта"
про стягнення 9873,22 грн.
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2010р. позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” про стягнення 9873,22грн. страхового відшкодування в порядку регресу, а також витрати по сплаті державного мита –102,00грн. та 236,00грн. –витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.12.2010 у справі №20/375 в позові відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 14.12.2010 у справі №20/375 та прийняти нове, яким задовольнити позов.
В своїй апеляційній скарзі , позивач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини та матеріали справи, які мають значення для справи.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України”).
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2010р. о 11год. 40хв. на пр. Оболонському, 18-б в м. Київ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Honda Civic, номер НОМЕР_2, 2008р. випуску, під керуванням власника автомобіля ОСОБА_1 та автомобіля марки Honda CRV, номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 і на момент ДТП перебував під його керуванням.
В результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль Honda Civic, номер НОМЕР_2, 2008р. випуску, що належить ОСОБА_1
Як встановлено судом першої інстанції, ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Оболонського районного суду м. Києва №3-4973/2010 від 14.05.2010р., згідно якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.
Відповідно до Висновку №26-2 автотоварознавчого дослідження від 05.06.2010р., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Honda Civic, номер НОМЕР_2, 2008р. випуску складає 14 852,91грн.
В матеріалах справи міститься Акт виконаних робіт №15м-6 від 03.06.2010р., згідно якого вартість відновлювального ремонту складає 9803,22грн.
Пошкоджений автомобіль був застрахований у ПАТ “СК “Гарант-Система” на підставі Договору №05-16/000222 страхування наземного транспорту від 22.05.2009р., з терміном дії з 24.05.2009р. по 23.05.2010р. Страхувальником, а також вигодонабувачем є ОСОБА_1
14.06.2010р. ОСОБА_1 звернулась до ПАТ “СК “Гарант-Система” із заявою про виплату страхового відшкодування №348 та перерахувати страхову суму СП ЗАТ “Дніпро Мотор Інвест”(станція технічного обслуговування) в рахунок оплати вартості відновлювального ремонту.
На підставі Акту №05-17/251 про страховий випадок від 16.06.2009р. ПАТ “СК “Гарант-Система”, виконуючи свої зобов'язання за Договором страхування, згідно вищевказаної заяви ОСОБА_1 перерахувала СП ЗАТ “Дніпро Мотор Інвест” суму страхового відшкодування у розмірі 9803,22грн., що підтверджується платіжним дорученням №904 від 11.06.2010р.
1.09.2010 позивач звернувся до відповідача із заявою перерахувати йому, сплачене ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 9803,22грн. та понесені витрати по оплаті за проведення авто товарознавчого дослідження у розмірі 580,00гр.,що підтверджується платіжним дорученням №904 від 11.06.2010р. Проте, в місячний термін з дня отримання претензії, відповідач кошти не перерахував.
Таким чином, позивач вважає, що він має право на стягнення з відповідача суми 9873,22 гр./9803,22 вартість відновлюваних робіт, - 510грн.франшизи + 580,00грн. витрати на авто товарознавче дослідження. /
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що відповідач не є особою, відповідальною за завдання матеріальної шкоди ПАТ «СК Гарант – Системи», тому визнав відсутніми підстави для відшкодування вказаних коштів.
Однак, такий висновок суду , на думку колегії суддів, є помилковим.
Відповідно до вимог статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Аналогічні положення містить і стаття 993 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, при зіткненні двох автомобілів, шкода, завдана одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч.1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_2 та ВАТ НАСК „Оранта” 5.03.2010 було укладено договір /Поліс/ №ВЕ/1554296 обов”язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, умовами якого визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Вказаний договір укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров»ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.
Як встановлено судом, на момент дорожньо-транспортної пригоди автомобілем Honda CRV, номер НОМЕР_1 керував ОСОБА_2, якого визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно пункту 22.1 ст.22 Закону України „Про обов”язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров”ю, майну третьої особи.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов»язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Пунктом 2 Полісу №ВЕ/1554296 передбачено, що франшиза складає 510 грн.
Згідно пункту 37.4 ст.37 Закону України « Про обов»язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов»язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов»язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, особами, відповідальними за завдані ОСОБА_2 збитки, у даному випадку, є ВАТ НАСК „Оранта” в межах, передбачених договором обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що до позивача ПАТ “СК “Гарант-Система”, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором № 05-16/000222 перейшло право вимоги, яке потерпіла ОСОБА_1 мала до ВАТ НАСК „Оранта”, як особи відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до відповідача в межах суми 9803,22 грн. за мінусом франшизи в сумі 510грн., а також враховуючи витрати на авто товарознавче дослідження в сумі 580грн., що загалом становить 9873,22 грн.
/ 9803,22 вартість відновлюваних робіт, - 510грн.франшизи = 9293,22грн. + 580,00грн. витрати на авто товарознавче дослідження = 9 873,22грн./
За таких обставин, колегія погоджується з доводами апелянта та вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 9873,22 грн. страхового відшкодування та понесених витрат на авто товарознавче дослідження, в порядку регресу, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Рішення Господарського суду м.Києва від 14.12.2010 у справі №20/375 підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції невірної застосовано наведені норми законодавства, що спричинило ухвалення судом незаконного рішення.
Відповідно до ст.49 України ГПК України судові витрати, при задоволенні позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст..ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ПАТ „Страхова компанія „Гарант-Система” на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2010 у справі №20/375 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2010 у справі №20/375 скасувати.
Позов задовольнити.
Стягнути з ВАТ НАСК „Оранта” ( 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код 00034186 ) на користь ПАТ „Страхова компанія „Гарант-Система” (04070, м. Київ, вул..п. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, літера А, код 31725819) 9293,22грн / дев”ять тисяч двісті дев”яносто три / – страхового відшкодування, 580,00 / пятьсот вісімдесят грн./ витрат на авто товарознавче дослідження, що загалом становить 9873,22 / дев”ять тисяч вісімсот сімдесят три/ 22 коп., 102 грн. - державного мита, 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання позовної заяви та 51 ,00 грн. - державного мита за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
3. Матеріали справи №20/375 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
10.02.11 (відправлено)