КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.01.2011 № 9/331
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Попікової О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Кобрин С.Б. дов. від 10.01.2011р.
від відповідача - не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно
від третьої особи - не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Курортенергоінвест"
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.10.2010 року
у справі № 9/331 ( )
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід 7"
третя особа відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Курортенергоінвест"
про визнання договору дійсним в порядку ч.2 ст.220 ЦК України
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна» (надалі - Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Схід 7» (надалі - Відповідач) про визнання договору про відступлення права вимоги від 27.04.2009 №004/2009 дійсним в порядку частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України. До участі у справі судом було залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Курортенергоінвест» (надалі – Третя особа). Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 16, 203, 209, 215, 220, 513 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що Відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору про відступлення права вимоги від 27.04.2009 №004/2009, в той час, як в силу приписів статті 513 Цивільного кодексу України, зазначений договір підлягає нотаріальному посвідченню.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2010 у даній справі в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Рішення суду мотивоване тим, що норми статті 513 Цивільного кодексу України передбачають, що правочин про зміну кредитора у зобов’язанні вчиняється у такі самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до умов Попереднього договору від 06.10.2007, укладеного між Позивачем та Третьою особою, сторони не пізніше, ніж через рік після укладення вказаного попереднього договору, мали укласти основний договір. Оскільки сторонами протягом року з моменту укладення Попереднього договору від 06.10.2007 не укладено основний договір, зобов’язання за даним Попереднім договором припинено. Таким чином, оскільки зобов’язання Третьої особи перед Позивачем виникли не на підставі правочину, а на підставі норм Цивільного кодексу України, то стаття 513 цього Кодексу до правовідносин між Позивачем та Відповідачем застосована бути не може. До того ж, судом встановлено, що при укладенні договору про відступлення права вимоги від 27.04.2009 №004/2009 сторонами було дотримано належну форму правочину – письмову. В наслідок чого, судом прийнято рішення, що договір про відступлення права вимоги від 27.04.2009 №004/2009 нотаріальному посвідченню не підлягає, отже Відповідач не ухилився від його посвідчення, тому, з урахуванням презумпції правомірності правочину, передбаченої статтею 204 Цивільного кодексу України, вимога про визнання цього договору дійсним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2010 у даній справі Третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Курортенергоінвест» 29.10.2010 подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2010р. у даній справі скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційну скаргу обґрунтовано наступним:
- скаржник наголошує на тому, що відповідно до умов Попереднього договору від 06.10.2007, укладеного між ним та Позивачем, Позивачем на користь скаржника було частково сплачено орендну плату шляхом сплати авансу, що суперечить висновкам суду І інстанції щодо сплаченого завдатку,
- апелянт зазначає, що оскільки Позивачем відступлено Відповідачу право вимоги до Третьої особи про повернення коштів, сплачених на підставі Попереднього договору від 06.10.2007, передачі підлягала договірна вимога, набута з Попереднього договору від 06.10.2007, який був нотаріально посвідчений, отже висновки суду щодо того, що договір про відступлення права вимоги від 27.04.2009 №004/2009 не потребує нотаріального посвідчення, є хибними,
- також апелянт вказує на порушення судом І інстанції процесуальних норм, зокрема, відхилення клопотання Третьої сторони про відкладення розгляду справи в зв’язку із неможливістю вчасно прибути для ознайомлення із матеріалами справи, що призвело до прийняття рішення без одержання від Третьої особи пояснень.
У відзиві на апеляційну скаргу Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна» просить залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2010, як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-Схід 7» також не визнає апеляційну скаргу, вважає її необґрунтованою та безпідставною та просить суд залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2010 – без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2010 у даній справі у складі колегії суддів Попікової О.В. (головуюча), Вербицької О.В., Кондратової І.Д. було відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Курортенергоінвест» пропущений з поважних підстав строк подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 07.12.2010.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/7 від 07.12.2010 „Про зміну складу колегії суддів” в зв’язку з зайнятістю судді Вербицької О.В. в іншому судовому засіданні було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 9/331 колегії суддів у складі: Попікової О.В. - головуючий суддя, суддів Калатай Н.Ф., Кондратової І.Д.
У судовому засіданні 07.12.2010 року, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 11.01.2011.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/3 від 11.01.2011 „Про зміну складу колегії суддів” в зв’язку з зайнятістю судді Калатай Н.Ф. в іншому судовому засіданні та перебуванням судді Кондратової І.Д. у відпусці було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 9/331 колегії суддів у складі: Попікової О.В. - головуючий суддя, судді Гольцова Л.А., Ропій Л.М.
Присутній у судовому засіданні 11.01.2011р. представник позивача усно заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду І інстанції без змін з мотивів, у ньому викладених.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 06.10.2007 між Третьою особою та Позивачем укладено Попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі вчинених нотаріальних дій за №2522.
Відповідно до п.п. 1.1 та 1.4 Попереднього договору сторони зобов’язуються укласти договір оренди (Основний договір) приміщень не пізніше 30 днів з моменту введення об’єкта в експлуатацію. У будь-якому випадку Основний договір оренди повинен бути укладений не пізніше, ніж через один рік з моменту укладення Попереднього договору оренди.
На виконання п.3.13 Попереднього договору Позивачем було здійснено гарантійний платіж для забезпечення своїх зобов’язань за Основним договором в розмірі орендної плати за два місяці оренди. При цьому, сторони домовились, що цей платіж буде прийнято у зарахування орендної плати за перший та останній місяці оренди приміщень. Гарантійний платіж було здійснено Позивачем 25.10.2007 в розмірі 1 043 532,00 грн. на користь Третьої особи.
В строк до 06.10.2008 Основний договір сторонами укладено не було у зв’язку з не введенням об’єкта в експлуатацію та неотриманням свідоцтва про право власності на об’єкт. Наведені обставини визнаються апеляційною інстанцією доведеними та не заперечуються з боку сторін.
27.04.2009 між Позивачем, як первісним кредитором, та Відповідачем, як новим кредитором, укладено договір №004/2009 про відступлення права вимоги до Третьої особи, як боржника, з виконання грошового зобов’язання щодо повернення грошових коштів, сплачених первісним кредитором на користь боржника.
Враховуючи, що гарантійний платіж було сплачено на підставі Попереднього договору, посвідченого нотаріально, Позивач звернувся до Відповідача з пропозицією щодо нотаріального посвідчення договору №004/2009 про відступлення права вимоги. Відповідач відмовився від нотаріального посвідчення з огляду на те, що право вимоги виникло на підставі норм статті 1212 Цивільного кодексу України, а не на підставі правочину.
Відповідно до вимог ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Приписи статті 203 Цивільного кодексу України містять вичерпний перелік вимог, додержання яких є необхідно для чинності правочину, а саме:
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних.
Відповідно до ч.1 статті 220 Цивільного кодексу України договір є нікчемним виключно у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору. З підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Отже, вирішуючи спір про визнання договору дійсним в порядку частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України господарський суд повинен встановити, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
Відповідно до ч.1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2010, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2010 у справі №11/553 (53/220-09), за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Курортенергоінвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна» про зобов'язання переукласти Попередній договір та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Курортенергоінвест» про визнання Попереднього договору від 06.10.2007 недійсним з моменту укладення, встановлено, що оскільки сторонами протягом року з моменту укладення Попереднього договору від 06.10.2007 не укладений основний договір, зобов’язання за даним Попереднім договором припинено.
Враховуючи це, суд І інстанції правомірно дійшов висновку, що договір про відступлення права вимоги від 27.04.2009 №004/2009 укладено не на підставі правочину. А вимог щодо обов’язкового нотаріального посвідчення до договору про відступлення права вимоги чинний Цивільний кодекс України не містить.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду І інстанції щодо кваліфікування платежу, вчиненого Позивачем на користь Третьої особи.
Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено, в зв’язку з чим необхідно правильно визначати момент вчинення правочину. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи, Основний договір оренди укладено між сторонами не було, таким чином, відсутні підстави для того, щоб вважати гарантійний платіж, вчинений Позивачем на користь Третьої особи, як часткову сплату орендної плати.
Доводи скаржника щодо порушення судом І інстанції норм процесуального права, зокрема, відхилення клопотання Третьої особи щодо відтермінування розгляду справи з метою ознайомлення Третьої особи з матеріалами справи, що призвело до прийняття рішення без одержання від неї пояснень, визнаються апеляційною інстанцією безпідставними, оскільки матеріали справи містять документальні підтвердження завчасного направлення сторонам копії позовної заяви на виконання ухвали Господарського суду м.Києва від 25.08.2010 у справі №9/331, що стало достатньою та правомірною підставою для відхилення судом клопотання Третьої особи. Отже порушень норм процесуального права з боку Господарського суду м.Києва апеляційна інстанція не вбачає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Курортенергоінвест” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 7.10.2010 року у справі № 9\331 залишити без змін.
2. Справу № 9/331 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
17.01.11 (відправлено)