ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.11                                                                                           Справа№ 15/109

Господарський суд Львівської області у складі:

судді Костів Т.С.

при секретарі Щигельській О.І.

          за участю представників сторін:

позивача –ОСОБА_1

відповідача - 1,2 –не з"явився

від третьої особи –не з"явився

розглянув матеріали позовної заяви: ОСОБА_4, с. Дашава,

до відповідача –1 –товариства з обмеженою відповідальністю “ОСК “Золота рукавичка”, м. Стрий,

до відповідача –2 –фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, м. Стрий,

третя особа на стороні відповдіачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Стрийська міська рада Львівської області, м. Стрий

про визнання недійсними договорів.

Суть спору: позовну заяву подано ОСОБА_4, с. Дашава, до відповідача –1 –товариства з обмеженою відповідальністю “ОСК “Золота рукавичка”, м. Стрий, до відповідача –2 –фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, м. Стрий, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Стрийська міська рада Львівської області, м. Стрий, про визнання недійсним договору купівлі-продажу невід’ємних покращень №1 від 30.12.2008 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю “ОСК “Золота Рукавичка” та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3; визнання недійсним договору суборенди не житлового приміщення №30-12/08 від 30.12.2008 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю “ОСК “Золота рукавичка” та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3.

          Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.06.2010 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 22.06.2010 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 22.06.2010 р., 08.07.2010 р., 20.07.2010 р., 09.09.2010 р., 21.09.2010 р., 30.09.2010 р.. Ухвалою суду від 05.10.2010 р. зупинено провадження у справі у зв’язку із призначенням судової бухгалтерської експертизи. Повідомленням №3440 від 26.01.2011 р. Львівський НДІ судових експертиз інформував про недостатність документальних даних для проведення експертних досліджень та складення висновку. Ухвалою суду від 31.01.2011 р. поновлено провадження у справі та призначено розгляд на 10.02.2011 р.

У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами. Представникам сторін роз’яснено їх права згідно зі ст. 22 ГПК України.

Представник позивача вимоги підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що позивач є учасником ТзОВ “ОСК “Золота рукавичка” із часткою 25% статутного фонду. Нова редакція статуту ТзОВ “ОСК “Золота рукавичка”, зареєстрована виконавчим комітетом Стрийської міської ради 16.06.2006 р. за № запису 141710500010000214, була визнана недійсною рішенням господарського суду Львівської області від 28.04.2009 р. у справі №2/34. Згідно із п. 7.3. дійсної редакції статуту від 15.07.2005 р., прийняття рішень про відчуження майна товариства на суму понад 50% майна товариства належить до виключної компетенції загальних зборів. Однак, не зважаючи на те, що оспорювані договори укладені на суму понад 15500 грн., загальні збори товариства згоди на їх укладення не надавали.

Представник відповідача –1 позов заперечував з мотивів, зазначених у відзиві. Посилається на невиконання позивачем своїх обов’язків учасника по внесенню коштів до статутного фонду, використання у діяльності товариства лише коштів ОСОБА_4. Просить у позові відмовити. Однак, заявою про визнання позову від 07.12.2010 р.  змінив свою позицію та позов визнав повністю.

Відповідач –2 заявою від 07.12.2010 р. позов визнав повністю.

Однак, згідно із ч. ч. 1, 5 ст. 78 ГПК України, визнання позову відповідачем викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову лише за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Третя особа відзивів та пояснень суду не надала.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника сторін, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Львівської області від 28.04.2009 р. у справі №2/34, зокрема, було визнано недійсною нову редакцію статуту ТзОВ “ОСК “Золота рукавичка”, зареєстрована виконавчим комітетом Стрийської міської ради 16.06.2006 р. за № запису 141710500010000214. відповідно, недійсний акт не породжує прав чи обов’язків, чим спростовуються заперечення відповідача про те, що станом на дату укладення оспорюваних договорів ще не було винесено рішення господарського суду Львівської області від 28.04.2009 р. у справі №2/34.

Як вбачається із зареєстрованої 15.07.2005 р. редакції статуту ТзОВ “ОСК “Золота рукавичка”, його учасниками є ОСОБА_3 – 50% статутного фонду, що становить 15500 грн.; ОСОБА_4. –25% статутного фонду, що становить 7750 грн., ОСОБА_5 –25% статутного фонду, що становить 7750 грн. (п. 5.2. статуту). Матеріалами справи, зокрема, рішенням господарського суду Львівської області від 28.04.2009 р. у справі №2/34 підтверджується неналежне виконання ОСОБА_4. та ОСОБА_5 своїх обов’язків учасників товариства, невнесення ОСОБА_4. та ОСОБА_5. по 3875 грн. до статутного фонду товариства.

Згідно із п. 7.11. статуту, генеральний директор самостійно вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Згідно із п. 7.3. статуту, рішення, зокрема, про відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства, приймаються більшістю не менш як у ѕ голосів загальними зборами товариства.

Зазначеним спростовується посилання позивача про те, що генеральний директор не вправі вчиняти без рішення загальних зборів учасників товариства правочини на суму, що перевищують лише 15500 грн., оскільки вказаним пунктом статуту передбачено визначення суми правочину, що належить до компетенції загальних зборів, виходячи не з розміру статутного фонду, а з розміру усього майна товариства. Для встановлення розміру суми правочину, в межах якої генеральний директор був вправі самостійно укладати оспорювані договори, судом призначалась судова бухгалтерська експертиза. Однак, у зв’язку із неподанням необхідних для проведення експертного дослідження документів сторонами, повідомленням №3440 від 26.01.2011 р. Львівський НДІ судових експертиз інформував про недостатність документальних даних для проведення експертних досліджень та складання висновку.

Не заслуговує на увагу також посилання позивача на те, що укладення оспорюваних правочинів тягне за собою зміну предмету діяльності товариства, враховуючи, що згідно із п. 4.4. статуту, товариство може здійснювати будь-які  види підприємницької діяльності, не заборонені чинним законодавством України.

Директором відповідача –1 був обраний ОСОБА_3, що підтверджується матеріалами справи.

28.11.2008 р. директором ТзОВ “ОСК “Золота рукавичка” було видано довіреність на ім’я заступника директора Трофимюк М.Р. з правом укладати договори, що пов’язані з господарською діяльністю підприємства, на суму, що не перевищує 200000 грн.

На підставі вказаної довіреності, Трофимюк М.Р., діючи від імені ТзОВ “ОСК “Золота рукавичка” (продавець) уклала із фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 (покупець) оспорюваний договір купівлі-продажу №1, за яким продавець зобов’язався передати у власність покупця невід’ємні покращення, здійснені продавцем по об’єкту спорткомплекс по АДРЕСА_1. Вартість товару, що передається по договору, визначається сторонами в специфікації, що є невід’ємним додатком до цього договору Однак, специфікації, а також доказів виконання зазначеного договору не зважаючи на вимоги суду надано не було.

Крім того, на підставі вказаної довіреності, Трофимюк М.Р., діючи від імені ТзОВ “ОСК “Золота рукавичка” (орендодавець) уклала із фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 (суборендар) оспорюваний договір суборенди не житлового приміщення від 30.12.2008 р. №30-12/08, за яким передано в суборенду відповідачу –2 приміщення А-2 –частину спортзалу площею 79,6 кв.м., адмінкорпус площею 245,2 кв.м., територію басейну Б-1 площею 424,4 кв.м. АДРЕСА_1.

Згодом, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, договору №1 від 13.02.2009 р. купівлі-продажу майна комунальної власності –будівель спортивного комплексу в АДРЕСА_1, фізична особа (не підприємець) ОСОБА_3 придбав у власність будівлю спортивного комплексу, а саме, спорт корпус “А-2” загальною площею 641,9 кв.м., басейн “Б-1” у АДРЕСА_1.

Згідно із ст. 328 ЦК України, право власності набувається лише на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст. ст. 203, 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Однак, жодних доказів чи посилань на те, які саме умови оспорюваних договорів суперечать закону, суду не надано.

Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (п. 7).

Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права або інтересу, але лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Однак, належних доказів порушення оспорюваними правочинами, стороною у яких позивач не був, прав позивача суду не надано.

Згідно із п. 51 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами корпоративних спорів”, законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 12, 33-35, 45, 49, 78, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

вирішив:

          у позові відмовити повністю.

             Суддя                                                                                                 Костів Т.С.

    Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 84 ГПК України 14.02.2011 року.