УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "10" лютого 2011 р.Справа № 5/1624
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Брагіної Я.В.
судді
за участю представників сторін
від позивача Кузьменюк Н.М., довір. за вих. №11 від 03.02.11.
від відповідача ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1
Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральної води "Маломидська" (м.Рівне)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (смт. Довбиш, Баранівського району)
про стягнення 4774,62 грн.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь 4774,62грн., із яких 4312,20грн. - основний борг, 346,46грн. - інфляційних та 115,96грн. -3% річних.
Представник позивача у засіданні суду позовні вимоги підтримав. Пояснив, що відповідач отримав товар, а саме: воду "Оригінальну Маломидську" на суму 4312,20грн. по видатковій накладній №МА - 000063 від 18 травня 2009 року. Але вартість її в сумі 4312,20грн. не сплатив. При цьому, зазначив, що у видатковій накладній №МА - 000063 від 18 травня 2009 року в графі "Отримав (ла)" підпис не відповідача приватного підприємця - ОСОБА_2, про що надав письмове пояснення. У спірній накладній підпис ОСОБА_3.
Відповідач у засіданні суду проти позову заперечував. Пояснив, що по видатковій накладній №МА - 000063 від 18 травня 2009 року товар на суму 4312,20грн. не отримував. А також нікого не уповноважував на отримання товару, довіреності на отримання товару нікому не видавав, в тому числі і ОСОБА_3. Книга видачі довіреностей на отримання матеріально-технічних цінностей відсутня, бо у 2010 році працював на єдиному податку.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
Позивач просить стягнути з відповідача 4774,62грн, обгрунтовуючи вимоги видатковою накладною №МА -000063 від 18.05.09 (а.с.8, 38), вимогою (претензією) за вих. №9 від 25.01.10. (а.с.9-10), ст.ст.525,526,ч.2 ст.625 ЦК України, 193 ГК України.
Відповідач позов не визнає, мотивуючи тим, що товар по видатковій накладній №МА-000063 від 18.05.09. не отримував, і нікого не уповноважував на отримання товару. Позивач не надав належних доказів, які б підтверджували отримання товару по зазначеній накладній.
Дійсно, відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).
Частина 1 статті 265 ГК України визначає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).
Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
З врахуванням вимог ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Проте, господарський суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, враховуючи наступне.
- Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Вдповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є п е р в и н н і документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95., господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.
Тобто, факт здійснення відповідачем господарської операції, а саме, поставка товару відповідачу повинна підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Накладна - первинний разовий документ по обліку товарно-матеріальних цінностей, який для надання їй юридичної сили і доказовості повинен мати обов'язкові вищезазначені реквізити. Накладні застосовуються в усіх підприємствах і є виправданими документами на надходження або відпуск матеріальних цінностей.
Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - о с о б и с т и й п і д п и с або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і п і д п и с и о с і б, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Проте, у видатковій накладній № МА - 000063 від 18.05.09. у графі "Отримав(ла)" підпис не відповідача - ОСОБА_2, про що не заперечував представник позивача у засіданні суду і надав письмове пояснення (а.с. 39).
А доказів, які б підтверджували надання повноважень відповідачем іншим особам на отримання товару у позивача по накладній № МА - 000063 від 18.05.09., останній не надав і такі відсутні в матеріалах справи.
При цьому, відповідно до п.2 вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджених наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.96.(з відповідними змінами на час існування правовідносин між сторонами), - сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Довіреність на одержання цінностей - первинний документ, в якому фіксується рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.
Слід зазначити, що відповідно до ст.51 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Отже, належних доказів, які б підтверджували отримання відповідачем товару на суму 4312,20грн. та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем немає.
Оскільки відсутній борг, то і відсутні підстави для нарахування інфляційних в сумі 346,46грн. та 3% річних в розмірі 115,96грн.
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень.
Позивач не довів тих обставин, на які посилася у позові.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
СуддяБрагіна Я.В.
Дата підписання рішення: 15.02.11.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - поз. (рек. з повід. про вруч.)
3- відп. (рек. з повід. про вруч.)