ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
06.09.06р. | Справа № А23/201 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес", м. Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000492302/0 від 21.03.06, № 0000492302/1 від 19.04.06, № 00000502302/0 від 21.03.06, № 00000502302/1 від 19.04.06.
Суддя Добродняк І.Ю.
Представники сторін:
Від позивача: Зайцев М.В. – представник, дов. від 23.01.06
Від відповідача: Скоп К.В. – голова ДПРІ ДПА, дов. від 18.07.06 №17254/10/10
Шпак Н.О. – зав.сектором, дов. від 18.07.06 №17255/10/10
Логойда Т.В. – головний держподатковий інспектор відділу, дов. від 01.11.05 №19349/10/10
Обертович М.Г. – начальник юр.відділу, дов. від 26.08.05 №14837/10/10
СУТЬ СПОРУ:
Позивачем заявлений позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000492302/0 від 21.03.06, № 0000492302/1 від 19.04.06, № 00000502302/0 від 21.03.06, № 00000502302/1 від 19.04.06.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем зроблений неправильний висновок, що позивачем в порушення пп.1.32. ст.1, ст.5, пп.7.3.3, 7.3.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 129,0 тис. грн., яка складається в тому числі з різниці між балансовою вартістю заборгованості по цінним паперам на дату виникнення та балансовою вартістю заборгованості на дату її погашення, визначеної відповідачем різниці між курсом НБУ та МВБ, що виникла під час купівлі доларів США на міжбанківському валютному ринку України, а також здійсненої попередньої оплати за нафтопродукти ТОВ "Алмаз".
Із загальної суми податкового зобов’язання факт заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 25,3 тис.грн. позивачем визнаний, донарахована сума податку на прибуток разом із штрафними санкціями сплачена під час оскарження податкових повідомлень-рішень, але відповідачем цей факт при винесені за результатами розгляду скарг позивача наступних податкових повідомлень-рішень не врахований.
Крім того, відповідачем неправомірно зазначено про порушення позивачем п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" через включення до складу податкового кредиту у березні 2005 року суми податку на додану вартість 12667 грн. в складі передоплати за нафтопродукти ТОВ "Алмаз".
20.07.06 позивачем подана письмова заява про зміну позовних вимог, в якій позивач у зв’язку з отриманням в результаті розгляду своєї скарги податкових повідомлень-рішень від 26.06.06 №№ 0000492302/2, № 00000502302/2, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000492302/0 від 21.03.06, № 0000492302/1 від 19.04.06, № 0000492302/2 від 26.06.06 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток; № 00000502302/0 від 21.03.06, № 00000502302/1 від 19.04.06, №00000502302/2 від 26.06.06 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Відповідач позовні вимоги не визнає, подав письмові заперечення на позов, в яких проти позову заперечує, зазначаючи, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені за результатами перевірки підприємства-позивача, якою виявлено певні порушення позивачем чинного законодавства.
Крім того зазначає, що часткова сплата суми податкового зобов’язання виходячи з норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не є підставою для відкликання спірних податкових повідомлень-рішень в частині такої сплати.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
В С Т А Н О В И В :
Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (відповідачем) проведена виїзна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства підприємства-позивачем за період з 01.01.02 по 30.09.05.
За результатами проведеної перевірки складений акт № 23-23-2-31037491 від 09.03.06, яким встановлено, що в порушення пп.7.3.3 п.7.3 сит.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем до складу валових доходів не включена різниця, яка виникла між балансовою вартістю заборгованості по цінним паперам на дату виникнення та балансовою вартістю заборгованості на дату її погашення у ІV кварталі 2003 року на загальну суму 1,50 тис. грн., у ІІ кварталі 2004 року –на загальну суму 11,60 тис. грн.; а також різниця, яка виникла між балансовою вартістю заборгованості на дату отримання кредиту за кредитним договором № 4А667Д від 01.03.05 та на дату його погашення у сумі 13,7 тис. грн. в І кварталі 2005 року.
При проведенні перевірки правильності визначення валових витрат позивача відповідачем встановлено завищення валових витрат у розмірі 475,2 тис. грн.
В порушення пп.7.3.4 п.7.3 сит.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем до складу валових витрат включена різниця між курсом НБУ та МВБ, що виникла під час купівлі доларів США на міжбанківському валютному ринку України для здійснення оплати по імпортних товарах у ІV кварталі 2003 року – у розмірі 6,1 тис. грн., у ІІ кварталі 2004 року –у розмірі 405,8 тис. грн.
Крім того, в порушення п.5.1 ст.5 та п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат у ІV кварталі 2003 року суму 63,3 тис. грн. –передоплати за неотримані нафтопродукти, які не використовувалися позивачем у власній господарській діяльності.
В порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем віднесена до податкового кредиту сума податку на додану вартість по передплаті, яка здійснена 30.12.03 та віднесена до складу податкового кредиту у березні 2005 року згідно з податковою накладною № 704 у сумі 12666,67 грн.
Виходячи з викладених обставин, відповідачем зроблений висновок про заниження податку на прибуток на суму 129,0 тис. грн.; заниження податку на додану вартість на суму 12667 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 21.03.06 прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 0000492302/0, яким визначена сума податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 193440,00 грн., з яких 129000,00 грн. –основний платіж та 64440,00 грн. –штрафні санкції;
№ 00000502302/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за березень 2005 року в розмірі 12667,00 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
За результатами розгляду скарг позивача скарги залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення – без змін.
19.04.06 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000492302/1 про донарахування податку на прибуток в розмірі 193440,00 грн., з яких 129000,00 грн. –основний платіж та 64440,00 грн. –штрафні санкції; № 00000502302/1 - про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за березень 2005 року в розмірі 12667,00 грн.
26.06.06 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000492302/2 про донарахування податку на прибуток в розмірі 193440,00 грн., з яких 129000,00 грн. –основний платіж та 64440,00 грн. –штрафні санкції; № 00000502302/2 - про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за березень 2005 року в розмірі 12667,00 грн.
Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Щодо факту не включення позивачем до складу валових доходів в ІV кварталі 2003 року різниці між балансовою вартістю заборгованості по цінним паперам на дату виникнення та балансовою вартістю заборгованості на дату її погашення в сумі 1,5 тис. грн., у зв’язку з чим позивачеві донараховано податок на прибуток в сумі 450,0 грн., накладені штрафні санкції в розмірі 230,0 грн.
Як вбачається з податкової декларації з податку на прибуток за 2003 рік (а.с.102), позивач в рядку 01.6 декларації "інші доходи" визначив суму 27,3 тис. грн., в яку відповідно до бухгалтерської довідки –розшифровки стр.01.6 декларації за 2003 рік включена сума 1,5 тис. грн. –курсова різниця по цінним паперам.
Підстави та документи, на підставі яких відповідач дійшов протилежного висновку, останнім не надано, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У зв’язку з викладеним, суд вважає висновок відповідача про заниження податку на прибуток з зазначених підстав недоведеним, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Встановлені відповідачем порушення щодо не включення позивачем до складу валових доходів різниці, яка виникла між балансовою вартістю заборгованості по цінним паперам на дату виникнення та балансовою вартістю заборгованості на дату її погашення у ІІ кварталі 2004 року –на загальну суму 11,60 тис. грн. та різниці, яка виникла між балансовою вартістю заборгованості на дату отримання кредиту за кредитним договором № 4А667Д від 01.03.05 та на дату його погашення у сумі 13,7 тис. грн. в І кварталі 2005 року, внаслідок чого позивачеві був донараховані податок на прибуток в загальній сумі 6330,0 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 3160,0 грн., позивачем визнані, загальна сума 9490,0 грн. позивачем добровільно сплачена під час апеляційного узгодження податкового зобов'язання, про що свідчить платіжне доручення № 73 від 07.04.06 на суму 9500,00 грн.
З посиланням на положення ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення в цій частині такими, що є відкликаними.
Суд вважає такий висновок позивача помилковим, оскільки таке твердження не відповідає нормам Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Відповідно до пп."а" пп.6.4.1 п.6.4 ст.6 цього Закону податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків.
За визначенням в п.1.2 ст.1 цього ж Закону податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом (пункт 1.9 статті 1 Закону).
Відповідно до затвердженого з метою забезпечення впровадження статті 6 цього Закону наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.01 № 253 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податкове повідомлення вважається відкликаним, якщо сума податкового зобов'язання, а також штрафних (фінансових) санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків, при цьому таке податкове повідомлення залишається підставою для проведення нарахування суми узгодженого податкового зобов'язання в картці особового рахунку платника податків (пп."а" п.6.1 Порядку).
В такому випадку, як зазначено в п.6.2 цього Порядку, податкове повідомлення вважається відкликаним у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій).
Згідно п. 6.7 Порядку якщо нарахована сума податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій) зменшується внаслідок її адміністративного оскарження, то раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним у день отримання платником податків нового податкового повідомлення, що містить нову суму податкового зобов'язання.
Таким чином, виходячи з зазначених правових норм в їх сукупності, законодавець не передбачає можливості відкликання податкового повідомлення у випадку самостійного погашення платником податку частини суми визначеного контролюючим органом податкового зобов'язання.
Інші підстави для скасування в цій частині оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивачем не визначені, із матеріалів справи не вбачаються. Виявлені порушення, що стали підставою для донарахування позивачеві податку на прибуток в загальній сумі 6330,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкції в сумі 3160,0 грн., позивачем визнані, матеріалами справи не спростовані.
Щодо включення позивачем до складу валових витрат в ІV кварталі 2003 року, ІІ кварталі 2004 року різниці між курсом НБУ та МВБ, що виникла під час купівлі доларів США на міжбанківському валютному ринку України для здійснення оплати по імпортних товарах, що стало підставою для донарахування податку на прибуток в сумі 103280,0 грн., застосуванню штрафних санкцій в сумі 51650,0 грн., суд вважає дії позивача правомірними.
Як вбачається з матеріалів справи, суми валових витрат позивача в ІV кварталі 2003 року – у розмірі 6,1 тис. грн., у ІІ кварталі 2004 року –у розмірі 405,8 тис. грн., які відображені позивачем в деклараціях з податку на прибуток підприємства у відповідних податкових періодах в складі валових витрат в рядку 04.12 декларації "інші витрати" і згідно бухгалтерської довідки розшифровки стр.04.12 декларації є витратами, пов’язаними з придбанням валюти, визначені відповідачем як різниця між курсом НБУ та МВБ на підставі даних первинних документів позивача, що підтверджують перерахування позивачем грошових коштів в гривні з розрахункового рахунку на придбання дол. США та їх зарахування на валютний рахунок.
Суд вважає, що в даному випадку висновок відповідача, обґрунтований положеннями пп.7.3.4 п.7.3 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є помилковим, виходячи з наступного.
По-перше, визначення зазначених вище сум як різниці між курсом валюти не відповідає фактичним обставинам, такі первинні документи, як платіжні доручення, не є належними доказами, які визначають курс валюти НБУ та МВБ.
Крім того, згідно з пп.5.2.9 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат платника податку відносяться суми витрат по операціях, передбачених пунктом 5.9 цієї статті та статтею 7 цього Закону.
Приймаючи до уваги той факт, що валюта позивачем придбавалася для подальшого придбання у нерезидентів цінних паперів, в даному випадку, слід керуватися, в тому числі, положеннями п.7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно до пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 цього Закону платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.
Згідно з пп.7.6.3 п.7.6 ст.7 цього Закону під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.
До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв’язку з таким придбанням.
Згідно з пп.7.3.2 п.7.3. ст.7 цього Закону витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.
Правова норма, на яку посилається відповідач в своїх обґрунтуваннях - пп.7.3.4 п.7.3 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює порядок, відповідно до якого у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються, а також дає визначення поняттю балансова вартість такої іноземної валюти –це сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку).
Відповідачем не прийняті до уваги положення пп.7.3.7 п.7.3 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств": до валових витрат платників податку - суб'єктів валютного ринку відносяться також будь-які витрати, пов'язані з оплатою послуг інших осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням таких платників податку.
Виходячи з фактичних обставин справи, вбачається, що позивач при здійсненні операції з купівлі іноземної валюти у повній відповідності з зазначеними вище вимогами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначив балансову вартість цієї валюти і включив її вартість до складу валових витрат по операціям з цінними паперами, решту частини витрат, пов’язаних з придбанням іноземної валюти відповідно до наданих ним КБ "Приватбанк" заявок, включив до складу валових витрат як "інші витрати".
Також є неправомірним висновок відповідача про порушення позивачем норм п.5.1 ст.5 та п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті віднесення до складу валових витрат у ІV кварталі 2003 року суми 63,3 тис. грн. –передоплати за неотриманні нафтопродукти, які не використовувалися позивачем у власній господарській діяльності, і порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - неправомірного віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість по цій передплаті - 12666,67 грн.
Позивачем в межах укладеного ним договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 17-12-03 від 01.12.03 з ТОВ "Алмаз" (продавець) здійснена передоплата за нафтопродукти в загальній сумі 76000,00 грн., в тому числі ПДВ –12666,67 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 129 від 30.12.03.
Як зазначено в акті перевірки, не спростовано позивачем, станом на 30.09.05 в рахунок здійсненої передоплати нафтопродукти позивачем не отримані. По бухгалтерському обліку у позивача рахується дебіторська заборгованість ТОВ "Алмаз" у розмірі 76000,00 грн.
Позивачем до складу валових витрат віднесені витрати по передплаті в сумі 63333,33 грн., до складу податкового кредиту –сума податку на додану вартість 12666,67 грн. згідно з податковою накладною № 704 від 30.12.03.
Зазначена операцій визначена відповідачем як така, що не підпадає під поняття господарської діяльності, оскільки це є одноразова операція по передплаті ТОВ "Алмаз", від цієї операції не отримано економічних вигод, росту активів, власного капіталу.
Таке твердження відповідача суперечить вимогам Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість".
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (п.1.32 ст.1 цього Закону).
Виходячи з предмету діяльності підприємства-позивача, обумовленого його статутними документами, суті укладеного позивачем з ТОВ "Алмаз" договору купівлі-продажу № 17-12-03 від 01.12.03, операція з передоплати за нафтопродукти в сумі 76000,00 грн. за цим договором здійснена позивачем в межах власної господарської діяльності.
Факт неотримання оплаченого за господарським договором товару, невиконання контрагентом позивача договірних зобов'язань з продажу цього товару не виключає зазначену операцію із власної господарської діяльності позивача.
Стаття 693 ЦК України надає право покупцю вимагати від продавця, який одержав суму передоплати товару і не передав товар в установлений термін, передачі оплаченого товару або повернення суми передоплати.
Згідно з пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Таким чином, нормами діючого законодавства право платника податку на віднесення сум попередньої оплати до складу валових витрат не ставиться в залежність від обов’язкового факту придбання і використання оплаченого товару в тому ж звітному періоді.
Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції під час здійснення спірної операції податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.
Пунктом 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій: або дата списання грошових коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
При цьому згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Як вже було встановлено судом, по перерахуванню позивачем попередньої оплати за нафтопродукти позивачу видана податкова накладна, яка відповідно до закону дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість в загальній сумі 12666,67 грн.
Твердження відповідача з посиланням на абз.4 пп.7.2.3, пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що податкова накладна видається саме в разі продажу товару, виписується тільки на факт поставки товарів, суд вважає помилковим.
Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також п.6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 165, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, тобто, відповідно до вимог пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", на дату здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше, а саме: - або дату зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дату їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дату інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дату відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дату оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) продавця у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) (п. 4 Порядку заповнення податкової накладної).
Порядок ведення книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165.
Відповідно до зазначеного Порядку облік продажу товарів продавцем проводиться у книзі продажу обліку товарів (робіт, послуг) у момент виникнення податкових зобов'язань, дата виникнення яких визначена пунктом 7.3 статті 7 Закону. У разі, коли відвантаженню товарів передує зарахування коштів на банківський рахунок чи оприбуткування в касі платника податку як попередня оплата за продаж, який ще не відбувся, в книзі продажу товарів (робіт, послуг) така операція обліковується датою надходження коштів на розрахунковий рахунок у банківській установі, що обслуговує платника податку.
Особи, що зареєстровані як платники податку на додану вартість, у момент виникнення податкових зобов'язань, незалежно від факту, що сталося раніше - відвантаження товарів чи зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають продажу, до граф 2-5 книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) переносять відповідні реквізити податкової накладної.
З дати здійснення покупцем (позивач у справі) передоплати у продавця визначаються податкові зобов'язання, відповідно, покупець одержує право на податковий кредит.
Таким чином, видача продавцем податкової накладної за фактом перерахування коштів не суперечить нормам Закону України "Про податок на додану вартість", підзаконним актам, які регулюють спірні відносини. Норми Закону України "Про податок на додану вартість", на які посилається відповідач - пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 - визначають порядок виписування податкової накладної, а не підстави для її видачі.
Крім того, відповідач помилково вважає, що перерахування коштів в якості передоплати без фактичного одержання сплаченого товару не підпадає під поняття "продаж товару", наведений в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств".
В даному випадку, по-перше, слід керуватися Законом України "Про податок на додану вартість", який визначає порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету.
Відповідно до пункту 1.4 ст. 1 цього Закону України "Про податок на додану вартість" під терміном поставка товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її поставки, а також операції з безоплатної поставки товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Таким чином, виникнення у платника податків права на податковий кредит законодавець не ставить в залежність від фактичного одержання товару і фактичного переходу права власності на цей товар. Мова йдеться про групу договорів, які передбачають зобов'язання з реалізації товарів (передачу права власності від однієї особи до другої) на оплатній, компенсаційній основі.
Договір № 17-12-03 від 01.12.03, на виконання якого позивачем здійснена спірна передоплата, є договором купівлі-продажу, оплатним, який передбачає одержання товару позивачем у власність. Умови, на яких укладений зазначений договір, діючому законодавству, предмету діяльності сторін за договором, не суперечать, за межі статутної діяльності обох сторін за цим договором не виходять.
Питання виконання договірних зобов’язань з боку контрагента позивача не впливає та не може впливати на право позивача по включенню суми податку на додану вартість, сплаченої продавцю в складі вартості придбаного товару, до складу податкового кредиту.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем здійснені витрати по передоплаті товару в процесі своєї господарської діяльності та по операціям, що здійснювались згідно з договором купівлі-продажу, які передбачають передачу права власності на товар за плату на умовах передоплати.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає правомірним віднесення до складу валових витрат суми передоплати в сумі 63333,33 грн., до складу податкового кредиту –суми податку на додану вартість 12666,67 грн. і зменшення з цього приводу суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму такого податкового кредиту.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: підлягає визнанню протиправними та скасуванню податкові повідомлення-рішення № 0000492302/0 від 21.03.06, № 0000492302/1 від 19.04.06, № 0000492302/2 від 26.06.06 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 183950,00 грн. (122670,00 грн. –основний платіж, 54950,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції); № 00000502302/0 від 21.03.06, № 00000502302/1 від 19.04.06, №00000502302/2 від 26.06.06 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в повному обсязі.
Керуючись ст.94, 95, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити позов частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська:
№ 0000492302/0 від 21.03.06, № 0000492302/1 від 19.04.06, № 0000492302/2 від 26.06.06 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 183950,00 грн. (122670,00 грн. –основний платіж, 54950,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції);
№ 00000502302/0 від 21.03.06, № 00000502302/1 від 19.04.06, №00000502302/2 від 26.06.06.
Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес", м. Дніпропетровськ, –3,40 грн. судового збору.
Видати виконавчий лист.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя | І.Ю. Добродняк |
15.09.06
Згiдно з оригіналом |
Помічник судді | Н.Ф. Голов'яшкіна |