Справа № 22-ц-316/2011 Головуючий у I інстанції – Гордійко Ю.Г.
Категорія –цивільна Доповідач - Горобець Т. В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 лютого 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіГоробець Т.В.,
суддів:Хромець Н.С. ,Ішутко В.М.,
при секретарі:Вареник О.М.,
за участю:Позивачки ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_7, його представника ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 29 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання особистою приватною власністю житлового будинку з надвірними будівлями,
в с т а н о в и в:
В позові, з яким ОСОБА_5 звернулась до суду, позивачка просить визнати будинок АДРЕСА_1 її особистою власністю.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що будівництво спірного будинку позивачкою розпочато та було завершено ще до реєстрації шлюбу з відповідачем. Вказує, що шлюб зареєстровано 20.05.1989 року, але прийняття будинку в експлуатацію з затвердженням акту комісії рішенням виконавчого комітету Новозаводської районної ради м. Чернігова відбулось 22.05.1989 року, тобто, вже в період перебування у шлюбі.
Право власності на спірний будинок в МБТІ зареєстровано 05.06.1989 року на позивачку вцілому.
Після розлучення у 2010 році з відповідачем, останній залишається проживати у будинку, вважаючи його спільною сумісною власністю подружжя. Таку поведінку відповідача позивачка розцінює, як порушення свого права власності.
Рішенням суду, яке оскаржується, в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням, позивачка в апеляційній скарзі ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення з задоволенням її вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом дана неправильна оцінка доказам, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам. Так, на думку ОСОБА_5 , висновки суду про те, що нею не доведено факт порушення права власності, суперечать наявним у справі доказам. В скарзі також йдеться про невідповідність змісту самого рішення вимогам ст. 215 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_5 підготовку необхідних документів для будівництва та безпосередньо будівництво спірного будинку розпочала відповідно в 1980-1981 роках. Завершення будівництва будинку відбулось в 1989 році до реєстрації шлюбу з відповідачем, при цьому, 17.04.1989 року виготовлено технічну документацію на будинок, а 16.05.1989 року документи передано комісії для складання акту приймання цього будинку в експлуатацію з затвердженням його рішенням Новозаводського райвиконкому м. Чернігова . Рішення про затвердження акту приймання передачі виконавчим комітетом прийняте 22.05.1989 року. Також встановлено, що в Чернігівському МБТІ право власності на нерухоме майно - будинок АДРЕСА_1 зареєстроване вцілому на ОСОБА_5 ( а.с.44).
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що на момент звернення позивачки з даним позовом, право власності на спірний будинок зареєстровано особисто за нею і конкретних фактів порушення її права власності відповідачем судом не встановлено та самою позивачкою не наведено.
Апеляційний суд також вважає, що доводи позивачки про порушення її права особистої власності на будинок тим, що відповідач залишається проживати в цьому будинку, не є підставою стверджувати про таке реальне порушення її права, яке підлягає судовому захисту у спосіб, про який йде мова у позові.
Сам факт звернення відповідача ОСОБА_7 до суду з самостійним позовом про визнання спірного будинку спільною сумісною власністю подружжя з мотивів суттєвого збільшення його вартості в період спільного подружнього життя, зокрема – проведення переобладнань в будинку, оздоблювальних робіт, будівництва господарських споруд, не може свідчити про порушення прав позивачки, як власника, а свідчить про існування спору з приводу того, чи є позивачка одноособовим власником.
Такий спір підлягає вирішенню судом у встановленому порядку на підставі доказів, наданих сторонами на обґрунтування своїх доводів саме у даному спорі та відповідно до вимог закону, що регулює спірні правовідносини.
Предметом позову ОСОБА_5 у даній справі є її одноособове право на будинок, як такий що збудований до шлюбу, але зареєстрований через два дні після його реєстрації. За змістом роз”яснень п.9 Постанови Пленуму ВС України № 7 від 14.10.1991 року право власності на будинок виникає з часу його реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради. Отже, формально, спірний будинок може розцінюватись, як майно, набуте у власність в період шлюбу, що і призвело, як вважає позивачка, до виникнення спору.
Проте, посилання у рішенні районного суду , як на одну із підстав відмови у позові, на недоведеність позивачкою того факту, що в період шлюбу не відбулось істотного збільшення цінності будинку за рахунок відповідача, є помилковим. Зазначені обставини не являлись предметом позову, отже ОСОБА_5 не зобов”язана була , як позивач, ці обставини доводити в даній справі.
Висновки суду першої інстанції в зазначеній частині є, крім того, передчасними, оскільки на момент вирішення даної справи на розгляді в суді знаходився спір за позовом відповідача, предметом якого і являється право спільної сумісної власності подружжя на будинок з мотивів суттєвого збільшення його вартості в період шлюбу. Отже, наведені обставини підлягають з”ясуванню та встановленню не у даній справі, а у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5
Враховуючи, що, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, крім іншого, послався на недоведеність позивачкою обставин, які не являлись предметом позову, і цей факт, в силу ст. 61 ЦПК України, може мати преюдиційне значення при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_7, яка розглядається самостійно, та, враховуючи, що такі висновки зроблені передчасно та необґрунтовано, апеляційний суд вважає за необхідне з мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення ці висновки виключити.
В частині недоведеності порушеного права власності та наявності, в зв”язку з цим, підстав для відмови у задоволенні позову, а також в частині визначення характеру спірних правовідносин та закону, який регулює ці правовідносини, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, отже підстав для зміни резолютивної частини самого рішення, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст. 22,24 КпШС УРСР, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 29 листопада 2010 року – змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення висновки суду про недоведеність позивачкою того факту, що спірне нерухоме майно істотно не збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат відповідача або сторін у період з 1989 по 2010 рік, що в період шлюбу не були проведені роботи в будинку та збудовані будівлі, про які зазначено в письмових запереченнях відповідача від 29.11.2010 року, та, що вона не довела відповідно до вимог ст. 24 КпШС УРСР( 1969 р.), що спірне домоволодіння є роздільним майном позивачки.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: