Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-ц-197/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Гонтаренко Т.М.
Категорія 5 Доповідач Суровицька Л. В.
РІШЕННЯ
Іменем України
09 »лютого 2011 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої судді –Авраменко Т.М.,
суддів – Гайсюка О.В., Суровицької Л.В.,
при секретарі – Слюсаренко Н.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування затрат на будівництво.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування затрат на будівництво.
Зазначав, що з червня 2006 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. 11 жовтня 2006 року мати відповідачки подарувала їй приміщення ресторану загальною площею 422,1 кв.м., яке знаходиться по АДРЕСА_1. У зв’язку з тим, що приміщення потребувало ремонту та реконструкції для використання за призначенням, він домовився з відповідачкою, що здійснить ремонт приміщення за рахунок власних коштів та коштів, які отримає в кредит.
За період з червня 2007 року по квітень 2008 року він здійснив ремонт та реконструкцію приміщення, а також прибудував до нього фасадну прибудову площею близько 40 кв.м., за рахунок чого істотно збільшилась вартість приміщення. Всього на виконання робіт він використав власних та кредитних коштів на суму 477 019 грн.21 коп..
Оскільки рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 28 липня 2009 року йому відмовлено в задоволенні позову про визнання вказаного приміщення об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, вимушений звернутись за захистом свого права шляхом відшкодування понесених ним затрат на будівництво та ремонт ресторану.
Просив суд стягнути з відповідачки на його користь на відшкодування витрат на будівництво і ремонт ресторану 477 019 грн.21 коп., а також судові витрати по справі в сумі 1920 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5 000 грн..
Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 17 листопада 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову. Посилається, зокрема на те, що суд прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, а представник відповідачки заперечив проти них і просив рішення суду залишити без змін.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.
Судом встановлено, що з червня 2006 року позивач перебував у шлюбі з відповідачкою. Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 15 квітня 2010 року шлюб між ними розірвано (т.2, а.с.20).
В період шлюбу 11 жовтня 2006 року мати відповідачки подарувала їй приміщення ресторану загальною площею 422,1 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідач не заперечує, що приміщення ресторану було занедбане, у зв’язку з чим з червня 2007 року по квітень 2008 року в ньому здійснювався ремонт.
За домовленістю між позивачем та матір’ю відповідачки –ОСОБА_4 про здійснення ремонту ресторану, позивач відповідно до договору про надання споживчого кредиту від 15 червня 2007 року отримав кредит в сумі 70 000 доларів США, що в еквіваленті до гривні становило 353 500 грн.. Майновим поручителем за даним договором була ОСОБА_4- мати відповідачки (договір поруки № 118665 від 15.06.2007 року). Також у листопаді 2007 року позивач зняв з власного банківського рахунку кошти в сумі 7 000 доларів США, що в еквіваленті до гривні становило 35 350 грн. (т.1, а.с.28,29-33).
Оскільки після закінчення ремонту приміщення ресторану стосунки між сторонами погіршились, позивач звернувся в суд з позовом до відповідачки про визнання цього приміщення спільним сумісним майном подружжя.
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 28 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 29 грудня 2009 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено (т.1, а.с.179-180, 181).
Матеріалами справи підтверджується, що в період з червня 2007 року по квітень 2008 року приміщення ресторану по АДРЕСА_1 було реконструйовано, відремонтовано та здійснено фасадну прибудову з влаштуванням входу до приміщення площею 40 кв.м..
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про відшкодування витрат на будівництво, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірні правовідносини, які склались між сторонами, відносяться до підрядних та регулюються відповідними нормами ЦК України. Оскільки відповідач будь-яких договорів підряду на будівництво, придбання матеріалів чи щодо іншої співпраці на проведення ремонтно-будівельних робіт спірного приміщення не укладала з позивачем, відсутні підстави для відшкодування витрат на ремонт ресторану.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, так як висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суд ухвалив з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд не звернув увагу та не дав належну правову оцінку тій обставині, що позивач як на підставу своїх вимог посилався на те, що між ним та відповідачкою при здійсненні ремонтних робіт не було угоди про створення спільної власності , допомогу у здійсненні цих робіт він здійснював за власний рахунок.
Згідно роз’яснень у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 р. № 7 (із змінами) «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок»особи, котрі брали участь у будівництві жилого будинку не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх витрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно. Недоведення ними розміру цих витрат може бути підставою для відшкодування останніх у розмірі, встановленому судом, а не для відмови в задоволенні позову.
Оскільки рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 28 липня 2009 року відмовлено у визнанні майна спільною сумісною власністю подружжя з тих підстав, що вартість спірного приміщення істотно не збільшилась внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або особистих затрат позивача, в цьому разі позивач, як особа, яка понесла відповідні затрати на ремонт, переобладнання та добудову ресторану, має право на їх відшкодування.
Відшкодування витрат є способом захисту права власності позивача.
На підтвердження розміру витрат на ремонт, реконструкцію та добудову приміщення ресторану, позивач надав письмові докази: договори підряду, акти здавання-приймання виконаних робіт, замовлення на виготовлення вікон, видаткові та витратні накладні на будівельні матеріали, розрахунки вартості будівельних матеріалів, всього на суму 477 019 грн.21 коп. (т.1, а.с.34-175).
Належними доказами, а саме документами суворої бухгалтерської звітності підтверджується, що позивач поніс витрати на ремонт спірного приміщення в сумі 357 019 грн.21 коп.
Витрати в сумі 120 000 грн. позивачем недоведені, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами. Колегія суддів не може прийняти до уваги лише пояснення позивача з цього приводу та надані ним на підтвердження цих пояснень перелік найменувань будівельних матеріалів та розрахунки їх вартості, без підтвердження їх оплати .
Також показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, підтверджується, що ряд будівельних робіт виконувались безкоштовно родичами та знайомими відповідачки, зокрема сантехнічні, зварювальні, малярні, оббивка стін гіпсокартоном, звукоізоляція та інші.
Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відповідач не надала доказів, які б спростовували доводи позивача щодо понесення ним на ремонт спірного приміщення грошових затрат в сумі 357 019 грн. 21 коп.
Доводи представника відповідачки про те, що надані позивачем документи оформлені на нього, як на суб’єкта підприємницької діяльності і тому не підтверджують витрати на спірне приміщення, спростовуються договорами підряду, актами здавання-приймання робіт, в яких зазначено, що роботи замовлені та проведені за адресою розміщення саме спірного приміщення ресторану: по АДРЕСА_1, а також видатковими та витратними накладними, оформленими на ім’я позивача, як фізичної особи.
Оскільки суд першої інстанції ухвалюючи рішення прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України це є підставами для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.
Так як між сторонами не було угоди про створення спільної сумісної власності, допомогу відповідачці по ремонту, реконструкції та добудові ресторану по АДРЕСА_1 позивач надавав не безоплатно, з відповідачки на користь ОСОБА_2 підлягає до стягнення в рахунок відшкодування витрат на будівництво 357 019 грн.21 коп.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають до стягнення 1700 грн. витрат по сплаті судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Вимога позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 5 000 грн., задоволенню не підлягає із наступних підстав.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»від 27.04.2006 р № 590, витрати пов’язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не можуть перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Розрахунок витрат на правову допомогу позивачем не надано, тому витрати на правову допомогу в сумі 5 000 грн. задоволенню не підлягають, як недоведені.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.3, п.4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2010 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування витрат на будівництво 357 019 грн.21 коп. (триста п’ятдесят сім тисяч дев’ятнадцять грн. двадцять одна коп..), на відшкодування витрат по сплаті судового збору – 1700 грн. (одна тисяча сімсот грн..), витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –120 грн. (сто двадцять грн..), всього 358 839 грн. 21 коп. (триста п’ятдесят вісім тисяч вісімсот тридцять дев’ять грн. двадцять одна коп..).
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча суддя:
Судді :