Справа 2-324/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2 лютого 2011 року

Краматорський міський  суд Донецької області

В складі: головуючого судді Гапонова А.В.,

при секретарі Євсеєнко К.Ю.,

за участю позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, представника відповідачки ОСОБА_4 –ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

До Краматорського міського суду надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину будинку АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала та пояснила, що з лютого 2001 року вона стала проживати зі своїм чоловіком ОСОБА_6 в АДРЕСА_1. Разом з чоловіком, на протязі 2001-2002 років, вони побудували нежитлову прибудову, позначеною в технічному паспорті літерою «А1-1»та гараж, позначений літерою «Ж». Юридичний шлюб вони уклали 03.12.2004 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 року чоловік помер. Після його смерті на 2/3 частини будинку стали претендувати інші спадкоємці –відповідачі по справі. Оскільки після того, як вони зробили покращення в будинку, його вартість стала більшою більше чім вдвічі, тому вона просить визнати за нею право власності на ? частину будинку.

Представник відповідачки позов підтримала, просила задовольнити у повному обсязі.

Представника відповідачки ОСОБА_4 –ОСОБА_5 позов не визнала та пояснила, що позивачка стала мешкати з ОСОБА_6 не раніше 2002 року. А всі прибудови, на які посилається позивачка, ОСОБА_6 почав будувати ще з 1996 року, тобто ще до знайомства з нею. Тому вважає, що позивачка не має права претендувати на ? частину будинку. Вона може претендувати лише на 1/3 частину, як спадкоємець.

Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала та пояснила, що позивачка не мешкала з лютого 2001 року з її батьком, бо вона приходила 23 лютого 2001 року до батька, привітати його зі святом, та позивачку в будинку, не бачила. Крім того, батько заробляв набагато більше ніж позивачка, тому все що він будував, було за його власні кошти. Позивачка не приймала участь у будівництві гаражу та прибудові до будинку, тому не має права претендувати на ? частину будинку. У задоволенні позову, просить відмовити.

Як вбачається з копії свідоцтва про одруження (а.с.4), позивачка уклала юридичний шлюб з ОСОБА_6 03.12.2004 року.

Як вбачається з копії свідоцтва  про смерть (а.с.5), ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Як вбачається з копії договору дарування (а.с.6), власником будинку АДРЕСА_1 з 17.06.2000 року є ОСОБА_6.

Як вбачається з копії технічного паспорту (а.с.8-15), у 2002 році на території домоволодіння АДРЕСА_1 були самовільно побудовані: нежитлова прибудова, що позначена в технічному паспорті літерою «А1-1»площею 22,9 та гараж, позначений літерою «Ж»площею 22,1, а також ганок та душ.

Як вбачається з копії відповіді приватного нотаріуса ОСОБА_7 (а.с.37), після смерті ОСОБА_6, свідоцтво про право на спадщину нікому не видавалось.

Згідно копії акту прийому робіт (а.с.38), роботи по встановленню газового лічильника в домоволодінні АДРЕСА_1, які було закінчено 26.09.2001 року, приймала в якості господарки саме позивачка, про що свідчить її підпис в графі «замовник», про що сторони не заперечували в судовому засіданні. Що підтверджує доводи позивачки, що вона у дійсно мешкала разом з ОСОБА_6 в домоволодінні АДРЕСА_1, та приймала участь у будівництві.

Згідно висновку судового будівельно-технічного дослідження (а.с.42-66) вартість домоволодіння АДРЕСА_1 до виробництва невід’емлемих покращень складає 50 285 гривень, після виробництва покращень –150 881 гривню, тобто суттєво впливає на ціну.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи суд вважає що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивачка стала мешкати з ОСОБА_6 однією сім’єю з 2001 року. В 2002 році було закінчено будівництво на території домоволодіння АДРЕСА_1 нежитлової прибудови, гаражу, ганка та душу. Вказані приміщення були побудовані на їх спільні кошти. Після побудови цих приміщень, вартість домоволодіння виросла майже втричі.

Згідно ст.392 ЦК України, власним майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально  підтверджені судові витрати.

Відповідно до квитанцій, що є в матеріалах цивільної справи позивачкою, при зверненні до суду були понесені судові витрати на суму 2461 гривню, яку суд вважає необхідним солідарно стягнути з відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.213, 214, 215 ЦПК України, ст.392 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання права власності, задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину будинку АДРЕСА_1.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у сумі 2461 (дві тисячі чотириста шістдесят одна) гривня.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 10 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 07.02.2011 року та долучений до матеріалів цивільної справи.

Суддя

Рішення ухвалене й надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя