Справа 2-35/2011                                                         

                                                             Р І  Ш Е Н Н Я

                                                  І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

        8 лютого  2011 року                                                                   смт.Чорнобай

     Чорнобаївський районний суд в складі головуючого судді  Гура І.І.

                                                                  при секретарі  Демяненко Н.М.

                                                                  з участю позивача  ОСОБА_1                                                                   

                                                                  представника відповідача  Петрашевича С.В.                                                                   

розглянувши в відкритому судовому засіданні в  залі суду смт.Чорнобай  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до  ПАТ КБ "ПриватБанк"    про  розірвання кредитного договору,-

                                                              в с т а н о в и в :

     Позивач ОСОБА_1  звернувся  до суду з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк"    про  розірвання кредитного договору, мотивуючи тим, що 26 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приват-Банк" було укладено договір про надання споживчого кредиту № С8.ЮОА0000000019, у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 116750,00 (сто шістнадцять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,67 % відсотків на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом за його користування шляхом внесення платежів в порядку й на умовах визначених договором. Також Договором зобов'язано ОСОБА_1 повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати рівними частинами платежів у період з 21 по 25 число кожного місяця по 26.08.2018 року включно.

 23 березня 2010 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 2-9/2010 року за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позов задоволив, стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»заборгованість за кредитним договором № С8І0ОА0000000019 від 26.08.2008 року в сумі 109320,83 грн.  

  Позивач зазначив, що статтею  652 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадку істотної зміни обставин, котрими сторони керувались під час укладення Кредитного договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договору або уклали б його на інших умовах. У випадку, якщо сторони не досягли згоди про приведення договору у відповідність з обставинами, котрі істотно змінились, або про його розірвання, договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони у випадку наявності одночасно наявних умов:

  В момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Позивач заявив, що під час укладення договору він не міг навіть передбачити, що наступить нині існуюча фінансова криза, внаслідок якої припиниться стабільна ситуація на ринку праці і він втратить роботу, з якої отримував стабільний дохід для погашення Кредиту.

  Зміна обставин обумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій своїй турботі і обережності, що від неї вимагались. Під час укладення договору позичальник не міг запобігти виникненню світової фінансової кризи за всієї своєї обачності, яка є офіційно достовірним фактом, наявність її підтверджується прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи»N 1533-УІ від 23.06.2009 р., Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі і житлового будівництва".   

Виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів і
позбавляє позивача того, на що він розраховував під час укладення
договору. Зміна обставин вносить істотний дисбаланс в договірні відносини між позичальником і банком. До того ж звернення ПАТ КБ «Приват-Банк»в суд із позовом про дострокове стягнення всієї суми кредитних коштів і задоволення судом цього позову, при продовженні дії договору та подальшому нарахуванні відсотків по кредиту він поставлений в несправедливі умови по даному договору, оскільки за рішенням Чорнобаївського районного суду від 23.03.2010 року позивача фактично позбавлено всіх прав за даним кредитним договором, при цьому залишилися всі без виключення обов'язки поньому, що є прямим порушенням вимог ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»від 12 травня 1991 року N
1023-XII, згідно якого до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, а також порушено вимоги п. 6 ч. 1 ст. З ЦК України в частині дотримання загальних засад цивільного законодавства: справедливості, добросовісності та розумності.

  Із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни
обставин несе заінтересована сторона. У зазначеному Кредитному договорі відсутня така умова, при цьому він не підписував, а Банк не пропонував йому підписати з цього питання Додаткову угоду такого змісту. При цьому дострокове стягнення з позивача всієї суми  кредиту безумовно потягне для нього, як сторони договору шкоду,яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом за рішенням від  23.03.2010 року.

  Оскільки ПАТ КБ "Приват-Банк" на підставі рішення Чорнобаївського районного суду від 23.03.2010 року, значно збільшив обсяг відповідальності, ОСОБА_1. звернувся із письмовою заявою до відповідача про розірвання із зазначених підстав кредитного договору, але жодних дій спрямованих на письмове оформлення розірвання договору від ПАТ КБ "Приват-Банк" так і не дочекався. У зв'язку із цим змушений звертатися до суду для розірвання кредитного договору № С8.ЮОА0000000019 від 26 серпня 2008 року, тим більше, що дострокове присудження до виконання основного зобов'язання в натурі, саме по собі фактично тягне припинення кредитних зобов'язань за договором у зв'язку з чим він і просив розірвати даний договір.

    Представик відповідача подав заперечення на позовну заяву, мотивуючи тим, що дана позовна заява не підлягає задоволенню, вважає заявлені позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству в силу наступних причин.

    ОСОБА_1 сам звернувся до банку з письмовою заявою про надання йому кредитних коштів в сумі - 100 тисяч гривень на споживчі цілі. При цьому,  він власноручно підписав договір і тим самим з власної волі погодився здійснювати погашення по кредиту до 26.08.2018 р.  Тобто, позичальник брав кредит на 10 років, і не міг не враховувати ризиків зміни соціальних та економічних умов у державі, в тому числі і втрати ним роботи, адже кредитні кошти він брав на досить тривалий термін.

     Крім того, позичальник міг також передбачити зміну курсу долара США, що стало однією з причин фінансової кризи, про яку говорить позичальник, оскільки у останнього існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг   національної валюти - гривні   та  її  девальвації.   Така  ж   позиція   викладена  в «Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 рр.).

  При цьому, позичальник ОСОБА_1 перестав належним чином виконувати зобов'язання по кредитному договору з 26.11.2008 року, тобто вже через три місяці після укладення кредитного договору. А враховуючи те, що згідно умов кредитного договору та графіку погашення кредиту, перший щомісячний платіж ОСОБА_1 мав здійснити 25.09.2008 року, то невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором розпочалося ним вже через два місяці після укладення договору.

Таким чином, починаючи з 26.11.2008 року й по сьогоднішній день ОСОБА_1 жодного разу не виконав умови договору щодо внесення щомісячного платежу згідно умов договору. Відповідних доказів,  що підтвердили б виконання ОСОБА_1 зобов'язань належним чином,  останній суду не надав.

По-друге, позичальник посилається на те, що під час укладення договору він не зміг запобігти виникненню світової фінансової кризи за всієї своєї обачності. І вказує, що фінансова криза є достовірним фактом, що підтверджується існуванням низки нормативно-правових актів, що спрямовані на її подолання. З таким твердженням позивача погодитись також не представляється можливим, оскільки позивач намагається довести суду, що істотна зміна обставин обумовлена причинами, котрі заінтересована сторона (тобто позичальник) не могла усунути при всій своїй турботі і обережності, котрі від неї вимагались, тобто як вказує позичальник - такими причинами є світова фінансова криза. При цьому, ОСОБА_1 приховує за цими «високими матеріями»той факт, що справжньою причиною невиконання ним зобов'язань с втрата ним роботи. І жодних доказів того, що він проявив турботу та обережність, котрі від нього вимагались для того щоб усунути ці причини, (хоча б знайти роботу),  позивач суду не надав. І це при тому, що з моменту припинення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором (тобто з 26.11.2008 р.) пройшло вже 2 роки й два місяці.

  По-третє, ОСОБА_1 зазначає, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів і позбавило його того, на що він розраховував під час укладення договору. В підтвердження, позивач вказує, що зміна обставин вносить істотний дисбаланс в договірні відносини між ним та банком. Що з ухваленням Чорнобаївським районним судом рішення про стягнення з нього заборгованості, його таким чином позбавлено всіх прав за даним кредитним договором.  Проте такі твердження не можуть бути підставою для розірвання кредитного договору, оскільки єдине на що розраховував ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору, це отримання грошових коштів в сумі 100 000 гривень. Зазначені кошти ОСОБА_1 були отримані, доказом чого є отримання позивачем цих коштів через касу банку.

  Крім того, ОСОБА_1 звернувся саме до фінансової установи ПАТ КБ «ПриватБанк»з метою отримання кредитних коштів, за користування якими згідно кредитного договору вільно погодився сплачувати проценти та інші передбачені договором платежі.

     По-четверте, позивач зазначає, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. А саме, що дострокове стягнення з ОСОБА_1 всієї суми кредиту безумовно потягне для нього, як сторони договору шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом за рішенням від 23.03.2010 р. Крім того, позивач вказує, що ПАТ КБ «ПриватБанк»на підставі рішення Чорнобаївського районного суду від 23.03.2010 р., значно збільшив обсяг його відповідальності.  Такі твердження позивача, як вказує представник відповідача, взагалі не піддаються жодному логічному аналізу. Адже рішенням від 23.03.2010 р. Чорнобаївський районний суд встановив факт порушення ОСОБА_1 зобов'язань та стягнув з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»суму заборгованості, що обрахована станом на 11.02.2009 року., чим захистив порушене право банку на повернення отриманих ОСОБА_1 коштів та нарахованих згідно умов договору процентів і інших платежів.

    Також, за загальним правилом, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

  Таким чином, на думку ПАТ КБ «ПриватБанк», позивач не надав належних доказів та не довів перед судом наявність ідеальної сукупності умов, що в силу закону необхідні для розірвання укладеного між сторонами договору та передбачені ч. 2 ст. 652 ЦК України, а саме:

1)          в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2)          зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3)          виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4)          із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

    Крім того, згідно ч. 2 ст. 652 ЦК України зазначено, що договір може бути розірваний за рішенням суду лише у випадку, якщо сторони не досягли згоди щодо його розірвання.    

Враховуючи викладене ПАТ КБ «ПриватБанк»просив суд,  відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк»про розірвання кредитного договору № С8.ЮОА0000000019 від 26.08.2008 р. - за безпідставністю.

 Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини, у зв'язку з чим  не знаходить підстав для задоволення даного позову.

    26 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір  № С8.ЮОА0000000019, у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 116750,00 (сто шістнадцять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,67 % відсотків на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом за його користування шляхом внесення платежів в порядку й на умовах визначених договором. Також договором зобов'язано ОСОБА_1 повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати рівними частинами платежів у період з 21 по 25 число кожного місяця по 26.08.2018 року включно.

  23 березня 2010 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 2-9/2010 року за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про стягнення боргу, позов задоволив, стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»заборгованість за кредитним договором № С8І0ОА0000000019 від 26.08.2008 року в сумі 109320,83 грн.

    За статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента. Учасники цивільного обороту мають вільно, виходячи з власних інтересів, вирішувати, вступати їм  в договірні відносини чи не вступати. Свобода договору передбачає можливість вільного вибору особою, яка бажає укласти договір,  майбутнього контрагента.      

   Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором  банк зобов”язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити  проценти.

  Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору.  А за ст. 629 ЦК України договір є обв'язковим для виконання стронами.

  Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

 Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 перестав виконувати зобов'язання по кредитному договору з 26.11.2008 року, тобто вже через три місяці після його укладення. А враховуючи те, що згідно умов кредитного договору та графіку погашення кредиту, перший щомісячний платіж ОСОБА_1 мав здійснити 25.09.2008 року, то невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором  розпочалося ним вже через два місяці  після укладення договору.

Тобто, починаючи з 26.11.2008 року і по час розгляду справи в суді ОСОБА_1 жодного разу не виконав умови договору щодо внесення щомісячного платежу згідно умов договору. Доказів, які підтвердили б виконання ОСОБА_1 зобов'язань належним чином,  він суду не надав.

     Відсутність роботи у ОСОБА_1 не є обставиною, яку можна віднести до форс-мажорних, а світова фінансова криза є явищем, яке не відноситься до обставин непереборної сили, що позбавляють його виконувати умови договору чи можуть бути підставою для розірвання договору.

  Відповідно до ч.2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які  істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

  1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

  3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

  4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

   Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.  Договір може бути змінено лише за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

      Відповідно до ч.1 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм  внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

    Керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214,215 ЦПК України,  ст.ст. 526, 625,  627, 629, 651,652,  1054,  ЦК України,  суд-

                                                              в и р і ш и в :

     В задоволенні  позову  відмовити.

  Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

   Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених ст. 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.  

   Суддя  Чорнобаївського

   районного суду                                                                                               І.І. Гура

                                                                                                                  Справа 2-35/2011

                                                             Р І  Ш Е Н Н Я

                                                  І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                                           (Вступна та резолютивна частини)

        8 лютого  2011 року                                                                   смт.Чорнобай

     Чорнобаївський районний суд в складі головуючого судді  Гура І.І.

                                                                  при секретарі  Демяненко Н.М.

                                                                  з участю позивача  ОСОБА_1                                                                   

                                                                  представника відповідача  Петрашевича С.В.                                                                   

розглянувши в відкритому судовому засіданні в  залі суду смт.Чорнобай  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до  ПАТ КБ "ПриватБанк"    про  розірвання кредитного договору,-

                                                              в с т а н о в и в :

  Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду , пов'язаного з потребою в обгрунтуванні доводів сторін,  на що може бути витрачений значний час, суд  вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.

    Керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214,215 ЦПК України,  ст.ст. 526, 625,  627, 629, 651,652,  1054,  ЦК України,  суд-

                                                              в и р і ш и в :

     В задоволенні  позову  відмовити.

  Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

   Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених ст. 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.  

   Суддя  Чорнобаївського

   районного суду                                                                                               І.І. Гура