У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 січня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - Ковальчук Н.М.,
суддів –Буцяка З.І., Мельника Ю.М.,
при секретарі –Міщук Л.А.,
за участю позивачки - ОСОБА_1,
представника позивачки - ОСОБА_2,
відповідачки - ОСОБА_3,
представника відповідачки - ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 10 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Стовпецької сільської ради Дубенського району про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на житловий будинок,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 10 листопада 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Стовпецької сільської ради відмовлено.
В поданій на рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що воно є незаконним, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. А саме, суд не досліджував тих обставин, що спадкодавець ОСОБА_5 страждала психічним розладом здоров”я. З 2003 року ОСОБА_5 перебувала на обліку у лікаря психіатра, періодично стаціонарно лікувалась. Жодні медичні документи не підтверджують, що її психічний стан нормалізувався. З невідомих причин спадкодавець склала заповіт на сусідку, яка ніколи покійній ні в чому не допомагала. Суд взяв до уваги покази одних свідків, свідчення яких суперечили матеріалам справі і не взяв до уваги показання її свідків. Суд не врахував докази, що покійна сестра спільними незаконними діями з працівниками сільської ради визнала за собою право власності на спадковий будинок, який належав їх матері ОСОБА_6 Про те, що на покійну сестру оформлено право власності на будинок вона взнала після того, як сестра дала їй оскаржуваний заповіт. Суд послався на висновки судової психіатричної експертизи які є суперечливими. З цих підстав просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному об”ємі.
Заслухавши, пояснення осіб що з'явились у судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог недійсності заповіту ОСОБА_5 із заявлених нею підстав.
______________________________________________________________________________________
Справа 22-2053-2010 р. Головуючий в 1 інстанції:Бобер К.Ф. Доповідач : Ковальчук Н.М.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.
У жовтні 2009 року, уточнивши свої позовні вимоги в листопаді 2010 року, ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що її сестра ОСОБА_5 20 червня 2006 року склала на ім'я відповідачки заповіт, відповідно до якого заповіла житловий будинок поАДРЕСА_1. Сестра померлаІНФОРМАЦІЯ_1. Власником спірного будинку сестра стала незаконно, так як будинок будували покійні батьки. Просила визнати заповіт від 20 червня 2006 року недійсним з тих підстав, що сестра була психічно хвора і не могла усвідомлювати значення своїх дій при складанні заповіту, окрім цього вказувала, що при його складанні допущені порушення, а саме: не вказано години та хвилини складання заповіту.
Згідно частини 1 статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд може визнати заповіт недійсним, якщо встановить, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Судом встановлено, що 20 червня 2006 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким заповіла відповідачці житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1. Вказаний заповіт посвідчений секретарем Стовпецької сільської ради, підписаний заповідачкою. Процесуальних порушень при складенні та посвідченні заповіту не встановлено. Достовірних доказів того, що волевиявлення ОСОБА_5 при складанні заповіту не було вільним і не відповідало її волі не наведено.
Згідно акту посмертної судово-психіатричної експертизи № 253/10 від 17 червня 2010 року даних про наявність у ОСОБА_5 психічних порушень, які б позбавляли її здатності усвідомлювати значення своїх дій та(або) керувати ними на момент складання заповіту 20 червня 2006 року, не має.
Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України нікчемним є заповіт складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.
Згідно з нормами ст. 1247 ЦК України загальними вимогами до форми заповіту є: складання заповіту у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання, заповіт має бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. ст. 1251-1252 цього Кодексу.
Викладене вище свідчить про те, що вимоги до форми заповіту від 20 червня 2006 року при його складанні було дотримано.
З огляду на вищенаведені обставини, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що рішення суду є незаконним, суд першої інстанції повно з”ясував обставини справи, дав правильну правову оцінку доказам у справі, і прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову. За таких обставин апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.307,308,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дубенського міськрайонного суду від 10 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення.
Сторони мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий: Ковальчук Н.М.
Судді: Мельник Ю.М.
Буцяк З.І.