Справа   2-36/2011

Категорія 33

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

04 лютого 2011 року Болградський районний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Раца В.А.

          при секретарі – Тодоровій Г.І., Божевій І.Д., Ковтун О.І.

          за участю сторін: позивача – ОСОБА_1,

                             представника позивача – ОСОБА_2,

                                    відповідача – ОСОБА_3         

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Болграді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі зміненими та уточненим позовними вимогами та просить суд стягнути з ОСОБА_3 завдану ним в результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоду, а саме суму в розмірі 10350,00 грн. в рахунок упущеної вигоди, яку б він мав би отримати за час, коли його автомобіль знаходився в аварійному стані після скоєння ДТП з вини відповідача, моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та витрати на юридичну допомогу в розмірі 2500 грн., мотивуючи, тим, що в результаті ДТП, винним в якої визнано відповідача ОСОБА_3 йому завдано вищезазначену шкоду, яку останній відмовляється відшкодувати в добровільному порядку.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що розмір упущеної вигоди визначався із розміру отримання позивачем прибутку за ІІ квартал 2010 року, тобто отримання доходу позивачем перед ДТП.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав не визнав, та пояснив, що вважає, що відремонтування ним автомобіля позивача та виплата ним позивачу після ДТП суми в розмірі 8000 грн. являється достатнім відшкодування ним шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою. Крім цього, на його думку позивач істотно завищив отримані ним доходи в звіті до податкової інспекції за ІІ квартал.  

Вислухавши позивача, представника позивача, відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту ст.ст. 10,60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 30.05.2010 року білля 23.30 годині, ОСОБА_3 по вул. Ямбольській в м. Болграді, Одеської області, керуючи автомобілем «CHERY», д/н НОМЕР_1, в стані алкогольного сп’яніння, рухаючись по другорядній дорозі не надав переваги автомобілю марки «AUDI», д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, скоїв зіткнення з останнім, в результаті чого автомобілі зазнали технічні пошкодження, винним в у вчинені якої, відповідно до постанови Болградського районного суду Одеської області від 04.06.2010 року визнано ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з вимогами ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом механізмом, іншим об’єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 в добровільному порядку відремонтував пошкоджений автомобіль марки «AUDI», д/н НОМЕР_2, який належить позивачу ОСОБА_1 і передав йому 15.08.2010 року, що не заперечується сторонами в судовому засіданні.

На підставі ч.ч.1 та 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Згідно п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).         

Позивач посилається на те, що відповідно до ліцензії серії НОМЕР_3 від 10.12.2009 року він працює СПД на належному йому автомобілі марки «AUDI», д/н НОМЕР_2 в сфері надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Судом встановлено, що позивач працює на автомобілі «AUDI», д/н НОМЕР_2, надаючи послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з січня місяця 2010 року, що підтверджено путьовим листом № 000674, але доходу з січня до березня місяця включно, не отримував взагалі, що підтверджено декларацією про доходи одержані ОСОБА_1 з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року та книгою обліку доходів і витрат, яку ведуть громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності протягом календарного року.

Відповідно до звіту СПД ОСОБА_1 за ІІ квартал 2010 року, обсяг його виручки складає 14700,00 грн.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка, ОСОБА_4 пояснила, що вона вела бухгалтерію СПД ОСОБА_1, який працює таксистом з січня 2010 року. За перший квартал він працював, але доходу не отримував, за другий квартал, а точніше за два місяці другого кварталу (квітень, травень) він отримав дохід в розмірі 14700,00. В третьому кварталі та на цей час не працює в сфері надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що являється СПД та працює в сфері надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, працює на власному автомобілі в місяць в середньому 26-27 робочих днів, надаючи послуги таксі в межах міста та по виїзду за межі міста. Середній його дохід складає 2000-2500 грн. на місяць.

ОСОБА_6, який також допитаний в судовому засіданні в якості свідка, пояснив, що являється СПД та працює в сфері надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в місяць працює приблизно 25-26 робочих днів, його дохід за останній рік приблизно 2-3 тисячі гривень на місяць.

За таких обставин, враховуючи, що позивач за перший квартал, працюючи на власному автомобілі надаючи послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом взагалі не отримав доходу, та після відновлення автомобілю, тобто з серпня 2010 року більше не працював, надаючи зазначені послуги, а за основу свого прибутку зазначає його дохід за останні два місяці до ДТП, тому суд вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення свідків приходить до висновку, щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 6250 гривень в рахунок упущеної вигоди, яку б позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене, а саме за період з 30.05.2010 року (дата скоєння ДТП) до 15.08.2010 року (дата повернення позивачу відремонтованого автомобіля).

Згідно з вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у принижені честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Ст.1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини,  крім випадків, встановлених ч.2 ст.1167 ЦК України.

Суд відмовляючи позивачу у стягненні з ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 5000 грн. виходить з того, що одразу ж після ДТП ОСОБА_3 було добровільно сплачено позивачу суму в розмірі 8000 грн., що не заперечується сторонами в судовому засіданні, а посилання позивача на те, що ця суму була сплачена за рахунок упущеної вигоди суд не приймає до уваги, оскільки зазначена сума була сплачена одраз ж після ДТП, тобто на час, коли ще не настали умови відшкодування упущеної вигоди, тобто наявність збитків, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до змісту положень ст.ст. 79,84,88 ЦПК України, сторона, проти якої постановлено судове рішення, має відшкодувати стороні, на користь якої  ухвалено рішення, понесені нею і документально підтверджені витрати на правову допомогу. При цьому відповідно до ч.2 ст. 84 ЦПК України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, якими, зокрема, встановлено, що розмір витрат на правову допомогу компенсується на суму, що не перевищує 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи. Протягом розгляду справи за участю представника позивача було проведено 9 судових засідань, загальною тривалістю білля 5 годин. Мінімальна заробітна плата з 01.10.2010 року становить 907,00 грн. х 40% =  362,80 грн.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача витрати пов’язані з наданням правової допомоги при розгляді зазначеної справи у розмірі 1814,00 грн., оскільки зазначена сума не перевищує граничного розміру компенсації витрати на правову допомогу (5 годин х 362,80 = 1814,00 грн.).    

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,60,88,213-215 ЦПК України, ст.ст. 16,22,23,1166,1187,1192 ЦК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 6250 (шість тисяч двісті п’ятдесят) гривень в рахунок упущеної вигоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на юридичну допомогу в розмірі 1814 (одна тисяча вісімсот чотирнадцять) гривень.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання в десятиденний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги, або в порядку ст. 294 ЦПК України. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області.

ГоловуючийВ. А. Раца