Справа № 2-а-51/11

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"10" січня 2011 р.

Суддя Жовтневого районного суду м. Луганська Сергєєв В.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Луганську  справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районної міста Луганська,  третя особа на стороні відповідача –Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання зробити перерахунок та виплату доплати до пенсії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з зазначеним адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районної міста Луганська про визнання бездіяльності  вказаної установи по нарахуванню та виплаті щомісячної соціальної допомоги згідно ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” незаконною, про зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»як дитині війни з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року та довічно виплачувати пенсію з урахуванням підвищення на 30% від мінімальної пенсії за віком як дитині війни у сумі 1702,00 грн.  

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він має статус «дитини війни»у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вважає, що положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік та про внесення змін до деяких законодавчій актів України» в частині зміни ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Луганська  від  30.11.2010  року адміністративний позов позивача до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районної міста Луганська, про визнання бездіяльності відповідача неправомірною щодо нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни, зобов»язання зробити нарахування та виплатити допомогу, третя особа –Головне Управління Державного казначейства України в Луганській області -  залишено без розгляду в частині позовних вимог  щодо визнання дій незаконними та   зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії за період з 01.01.2010 року по  28.05.2010  року.

   До початку судового засідання від сторін надійшли заяви з клопотанням про розгляд справи без їхньої участі.  10.01.2011  року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження .  

Від представника відповідача на адресу суду надійшли заперечення проти позову, у яких відповідач посилається на те, що пенсія позивачу призначена за віком. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни до пенсії  виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  Дана надбавка виплачувалася особам, які є інвалідами, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. У ч. 3 ст. 28 Закону №1058-ІУ закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абз. 1 ч. 1  цієї статті, - виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Непоширення мінімального розміру пенсії  за віком на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, дає підстави стверджувати про наявність  прогалини у механізмі вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30% якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. Надбавка дітям війни у період 2010 р. р. виплачується правильно. На підставі вищевикладеного, відповідач вважає позов  безпідставним та необґрунтованим та просить суд відмовити у задоволенні позову.

 Представник третьої особи –ГУ ДКУ України у Луганській області у судове засідання не з’явився, вказана установа просила розглянути справу за відсутності їх представника.

 Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Згідно статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.   

Законами України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” ніяких змін до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не вносилось, позивач з 01.01.2010 року мав право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Таке підвищення позивачу нараховувалося, однак виплачувалося не в повному обсязі.   

Таким чином, нарахування та виплата позивачу підвищення до пенсії як дитині війни здійснювалось відповідачем в розмірі нижчому, ніж передбачено діючим законодавством, чим було порушено  права позивача на отримання підвищення до пенсії як дитині війни в належному розмірі.   

Виходячи з принципу верховенства права, закріпленого ст.8 Конституції України, принципу пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, у зв’язку з чим Закони України мають вищу юридичну силу, суд вважає, що при вирішенні даного спору, підлягає застосуванню саме ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діє після прийняття рішень Конституційним Судом України, з урахуванням вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка визначає мінімальну пенсію за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а не вищезазначена Постанова Кабінету Міністрів України, на підставі якої позивачу здійснювалось нарахування та виплата підвищення до пенсії як дитині війни.   

Постановляючи рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав та свобод людини і громадянина України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачене Конституцією України та іншими Законами України, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань.   

Відповідно до ст. 4 Закону України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.   

       Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.   

            Сторонами по справі не заперечується, що позивач відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком.  

            Названа норма  передбачає  встановлення  в  абсолютних  сумах розмірів  лише  тих  виплат,  вихідним критерієм розрахунку яких є розмір  мінімальної  заробітної  плати.  Відповідно  її   дія   не поширюється   на  спірні  відносини,  оскільки  розмір  зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей  війни"  залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування  та  виплата  у  2010  році   дітям   війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги,  що виплачується замість пенсії, повинні  здійснюватися  відповідно  до  норм  Закону  України "Про
соціальний захист дітей війни".

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 статті 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем  конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».     

Виходячи з наведеного, враховуючи, що у судовому засіданні встановлено, що відповідач УПФУ у Жовтневому районі м. Луганська, у період з  29.05.2010  року сплачував позивачу підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, суд дійшов висновку, що  дії УПФУ у Жовтневому районі м. Луганська в цій частині слід визнати неправомірними та зобов’язати УПФУ у Жовтневому районі м. Луганська провести  донарахування та стягнути на користь позивачеві підвищення до пенсії у розмірі  30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з  29.05.2010  відповідно до положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30 відсотків  доплати до пенсії.   

Суд вважає, що вимоги позивача у частині зобов»язання відповідача здійснювати щомісячні нарахування та виплачувати довічно, як дитині війни підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист» довічно згідно діючого законодавства є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню, оскільки що це не розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки в даному випадку має місце публічно-правовий спір. За таких обставин, вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.    

   Враховуючи відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах, що виникли із зазначених соціальних правовідносин, які носять публічно –правовий характер, суд, встановивши, що відповідачем порушені норми права, які регулюють спірні правовідносини, визнає такі дії незаконними та зобов»язує відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалює рішення про стягнення конкретних сум.                 

   На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 46, ч.2 ст. 152 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,   ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,   ч.1 ст.94, ст. ст. 158, 159, 164   Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги   ОСОБА_1  задовольнити частково.

   Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України у Жовтневому районі м. Луганська, які виразилися у виплаті на користь  ОСОБА_1  у період з  29.05.2010  року по  31.12.2010  року підвищення до пенсії у розмірі 10  відсотків  мінімальної пенсії за віком як дитині війни.

  Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районної м. Луганська здійснити донарахування та стягнути на користь  ОСОБА_1  підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з  29.05.2010  року по  31.12.2010  року  з урахуванням здійснених виплат.    

 У задоволенні інших позовних вимог відмовити через їх необґрунтованість.

              Постанова може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду шляхом подачі   апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Луганська у 10-денний строк з моменту  проголошення постанови.

Суддя:В. М. Сергєєв