11.02.2011
Справа № 11а- 63/2011 Головуючий в 1 інстанції: Коваль В.О.
Категорія ст.286 ч.1 КК України Доповідач: Гемма Ю.М.
У Х В А Л А
іменем України
18 січня 2011 року м. Херсон
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Гемми Ю.М.,
суддів Бугрименка В.Г., Красновського І.В.,
з участю прокурора Литвиненка О.О.,
потерпілого ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 08 листопада 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Цим вироком:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2 Херсонської
області, громадянин України, такий, що не має судимості;
засуджений за ст.286 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, на нього покладені обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання, роботи та навчання, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Міра запобіжного заходу –підписка про невиїзд.
Постановлено стягнути зі ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 на відшкодування матеріальних збитків 1291, 24 грн. та моральної шкоди 3500 грн.
Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що він 24 квітня 2010 року близько 21 год. 30 хвил. у смт. В.Олександрівка Херсонської області по вул. Леніна, 96, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем ВАЗ 2101 д/н НОМЕР_1, на порушення п.п.2.3, 2.9, 2.10, 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху не врахував дорожньої обстановки, не переконався у безпечності руху, не обрав безпечної швидкості руху при виникненні перешкоди, не справився з керуванням автомобіля, внаслідок чого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_1, від чого потерпілому були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 стверджує, що судом йому призначено надто суворе покарання, що стягнутий розмір моральної шкоди є завищеним. Вважає, що судом не були враховані всі обставини, що пом’якшують його покарання, зокрема, повне визнання вини, перше вчинення злочину з необережності, активно сприяння розкриттю злочину. Зазначає, що йому безпідставно поставили в провину порушення пунктів 10.1 і 12.1 Правил дорожнього руху, які він не порушував, і тому вони підлягають виключенню з обвинувачення. Також із боку потерпілого ОСОБА_1 були порушення Правил дорожнього руху, оскільки той перебував у стані алкогольного сп’яніння, рухався про проїзній частині, тому суд мав право не визнавати обставиною, що обтяжує його покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння. Позбавивши його права керування транспортними засобами, суд позбавив його основного джерела доходу. Крім того, він не зміг відшкодувати потерпілому матеріальні збитки та моральну шкоду внаслідок збігу тяжких матеріальних та сімейних обставин, стану свого здоров’я. Просить змінити вирок, пом’якшивши основне покарання та іспитовий строк до мінімуму, виключивши з вироку застосування додаткового покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами, зменшити розмір стягнення моральної шкоди з 3500 грн. до розміру матеріальних збитків, виключити обставину, що обтяжує його покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, а також виключити з обвинувачення п.п. 10.1 і 12.1 Правил дорожнього руху.
Прокурор свою апеляцію на вирок відкликав.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2 про підтримання ним своєї апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, останнє слово ОСОБА_2, в якому він просив змінити вирок та пом’якшити покарання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_1 були заподіянні середньої тяжкості тілесні ушкодження, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними в справі та перевіреними в судовому засіданні доказами.
Твердження засудженого в апеляції про те, що він не порушував п.п. 10.1 і 12.1 Правил дорожнього руху спростовуються зібраними у справі доказами.
Так, на досудовому слідстві та в судовому засіданні ОСОБА_2 визнав той факт, і не заперечує цього в апеляції, що, рухаючись на автомобілі поперек дороги на протилежну частину дороги, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_1.
Ці показання засудженого узгоджуються з іншими доказами.
Зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про те, що водій автомобіля – ОСОБА_2, рухаючись поперек дороги, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_1, який знаходився на протилежній частині дороги. (а.с.121 –123)
Даними висновків автотехнічної експертизи № 1282/07.08.10 від 28.08.2010 року підтверджено, що водій автомобіля ВАЗ 2101 –ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода (ОСОБА_1.) шляхом виконання вимог п.п.10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких, перед початком руху, та зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде небезпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. З моменту початку поперечного руху по проїзній частині, обраний водієм режим руху, повинен був забезпечити безпеку в кожний конкретний момент часу, зокрема, шляхом зупинки автомобіля при наявності прогнозованої перешкоди, якою в даному випадку був пішохід, незалежно від умов видимості. При цьому пішохід знаходився на зустрічній смузі руху відносно напрямку руху автомобіля ВАЗ 2101 і був «пасивним»учасником даної дорожньо-транспортної події (а.с.64 - 66)
Ці дані засуджений не оспорював як на досудовому слідстві, так і судовому засіданні.
Висновками цієї експертизи спростовуються твердження ОСОБА_2 про те, що він не порушував п.п. 10.1 і 12.1 Правил дорожнього руху, а також про порушення Правил дорожнього руху з боку потерпілого ОСОБА_1
Згідно висновків судово-медичної експертизи, виявлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження у виді переломів плюснових кісток лівої стопи, гемартроз лівого гомілковостопного суглоба, сінці обличчя, правого стегна, відносять до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які утворилися від дії тупих предметів, можливо при дорожньо-транспортній події. (а.с. 31 - 33)
Оскільки вкладені докази узгоджуються між собою щодо фактичних обставин порушення ОСОБА_2 правил безпеки дорожнього руху, внаслідок чого ОСОБА_1 були заподіянні середньої тяжкості тілесні ушкодження, суд першої інстанції обґрунтовано поклав ці докази в основу обвинувального вироку.
Аналіз наведених доказів переконливо свідчить про те, що засуджений ОСОБА_2 був об’єктивно спроможним виявити перешкоду для руху, і повинен був негайно вжити заходи для зупинки транспортного засобу. Недотримання ним таких правил безпеки руху призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_1
Давши належну оцінку дослідженим доказам у їх сукупності, суд відповідно до встановлених фактичних обставин справи обґрунтовано зробив висновок про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину та правильно кваліфікував його дії за ст.286 ч.1 КК України.
Що стосується доводів засудженого про суворість призначеного покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
Призначаючи ОСОБА_2 вид та міру покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, дані про його особу, що він позитивно характеризується за місцем проживання, має сім’ю, уперше вчинив злочин із необережності, та правильно визнав обставиною, що пом’якшує покарання, –щире каяття, обставиною, що обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, на які є посилання в апеляції засудженого. (а.с.79 –87)
З урахуванням конкретних обставин справи, позитивних даних про особу винного, який уперше притягується до кримінальної відповідальності, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання з його звільненням від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. ст. 75, 76 КК України, із призначенням додаткового покарання у виді позбавленням права керування транспортними засобами, і на думку колегії суддів є правильним. Таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав вважати, що призначене покарання є несправедливим через його суворість, як про це стверджує засуджений в апеляції, немає.
Даних, які б свідчили про те, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, які можуть бути підставами для зміни чи скасування вироку, перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Доводи засудженого про необхідність зменшення розміру стягнення моральної шкоди з 3500 грн. до розміру матеріальних збитків, слід визнати безпідставними.
Висновок суду про те, що в результаті противоправних дій ОСОБА_2 заподіяна моральна шкода потерпілому ОСОБА_1, в апеляції засудженим не оспорюється.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 у сумі 3500 грн., суд за матеріалами справи врахував характер і тривалість психічних та душевних страждань, тривалість лікування потерпілого, пов’язаних із заподіянням йому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, думку засудженого ОСОБА_2, який частково визнав позов та не заперечував проти відшкодування моральної шкоди.
Тому встановлений судом розмір стягнення за моральну шкоду, на думку колегії суддів, є достатнім для компенсації моральних страждань.
З огляду на викладене, підстав для задоволення апеляції колегія суддів не знаходить.
Таким чином, вирок має бути залишений без змін.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
апеляцію засудженого ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 08 листопада 2010 року щодо нього - без зміни.
Головуючий:
Судді: