25.01.2011
Справа №22ц - 343 Головуючий в І інстанції:
Соляник Н.І.
Категорія: 67 Доповідач: Майданік В.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2011 року січня місяця 25 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого: Орловської Н.В.,
суддів: Ігнатенко П.Я.,
Майданіка В.В.
при секретарі Гонтар П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Завірюхи Костянтина Олександровича, діючого в інтересах УМВС України в Херсонській області, на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 05 листопада 2009 року у справі за заявою ОСОБА_4 (заінтересована особа –відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Новотроїцького РВ УМВС України в Херсонській області) про встановлення факту постійного проживання на території України, -
ВСТАНОВИЛА:
15 жовтня 2009 року заявник звернувся до суду з вказаною заявою.
Зазначеним рішенням суду заяву було задоволено. Було встановлено факт постійного проживання заявника в селі Ясна Поляна Новотроїцького району Херсонської області з 1987- року по 24 серпня 1991 року."
В апеляційній скарзі Завірюха К.О., діючий в інтересах УМВС України в Херсонській області, просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Задовольняючи заяву, суд виходив з доведеності заявником факту його постійного проживання з 1987 року по 24 серпня 1991 року на території України, а саме в селі Ясна Поляна Новотроїцького району Херсонської області.
Однак до такого висновку суд дійшов при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, що згідно з вимогами п.п.1 та 4 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.
Заявник просить встановити вказаний факт з метою отримання права громадянства за територіальною ознакою згідно ст.8 Закону України "Про громадянство". При цьому обставини, на які він посилається як на підставу своєї заяви, ним доводяться наступними доказами, долученими до матеріалів справи: копією паспорта громадянина Союзу Радянських Соціалістичних Республік
(а.с.4-8); копією довідки про те, що заявник з 1987 року по червень 1991 року проживав в селі Ясна Поляна Новотроїцького району Херсонської області (а.с.9).
Відповідно до ч.2 ст.2 5б ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За ч.І ст.259 вказаного Кодексу у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
При вирішенні справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, постійного або безперервного проживання на території України слід керуватися Законом України "Про громадянство" від 18.01.2001 року (далі -Закон) та Указом Президента України від 27.03.2001 року "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство" (далі - Указ Президента).
Закон передбачає: належність до громадянства України (ст.3), а також набуття громадянства України як один з видів належності (ст.ст.6-15).
Відповідно до ч.І ст.З Закону громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Згідно з ч.2 вказаної норми особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Відповідно до Указу Президента затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, а також покладено виконання функцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства на Міністерство внутрішніх справ України.
Згідно з п.8 зазначеного Порядку: для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 (або пункту 2) частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року (або на 13 листопада 1991 року) постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає:
а) заяву про встановлення належності до громадянства України;
б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності
паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка органу внутрішніх
справ про те, що за станом на 24 серпня 1991 року (або на 13 листопада 1991 року) особа перебувала у громадянстві колишнього СРСР;
в) рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року (або на 13 листопада 1991 року).
Згідно з п.90 зазначеного Порядку: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі перевіряє відповідність оформлення документів щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України. Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України, начальник головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі або його заступник приймає рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України. Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України, зазначена посадова особа або його заступник приймає вмотивоване рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.
Отже, вважаючи, що встановлення вказаного факту має для заявника юридичне значення (тобто для встановлення належності до громадянства України), суд не звернув увагу на те, що заявником не надано доказів того, що він є особою, яка: за станом на 24 серпня 1991 року (або на 13 листопада 1991 року) постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату.
Натомість у поданій заявником копії паспорту громадянина СРСР є відмітка про прописку в період з 1988 року по 16.03.1993 року на території Таджикської PCP.
Суд першої інстанції не перевірив належним чином доводів заявника і по суті всупереч вимогам ст.213 ЦПК України вирішив справу на підставі лише пояснення заявника, належним чином не перевіреного.
Крім того, заявник звернувся з вказаною заявою, вказавши в якості заінтересованої особи ВГІРФО Новотроїцького PB УМВС України в Херсонській області. В той же час, як вбачається в п.90 зазначеного Порядку, повноважним органом щодо вирішення спірного питання є управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність доказів постійного проживання заявника на території України з 1987 року по 24 серпня 1991 року, а значить про обґрунтованість заяви.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.І ЦПК України, Законом України, "Про громадянство", .Указом Президента України від 27.03.2001 року "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство", колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Завірюхи Костянтина Олександровича, діючого в інтересах УМВС України в Херсонській області, задовольнити.
Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 05 листопада 2009 року скасувати, ухвалити нове рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_4 (заінтересована особа –відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Новотроїцького РВ УМВС України в Херсонській області) про встановлення факту постійного проживання на території України –відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий:
Судді: