11.01.2011

Справа №22ц –12329/10                                                  Головуючий в І інстанції:

                                                                                             Стребков Ю.О.

Категорія: 5                                                                         Доповідач: Майданік В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          2011 року  січня  місяця  11  дня  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого:    Орловської Н.В.,

суддів:         Ігнатенко П.Я.,

                              Майданіка В.В.

при секретарі          Гонтар П.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 18 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину майна, -

ВСТАНОВИЛА:

          12 лютого 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину майна.

Позов обґрунтований наступним. Житловий будинок №47 по вул.Червоного Жовтня в м.Генічеськ, який входить в домобудівлю, що складається з трьох житлових будинків і який складає 32/100 часток вказаної домобудівлі, вона і відповідач купили за час шлюбу, що тривав з 1976 по 1997 рік. Зазначила, що вказаний будинок повинен належати їй в більшій частині, ніж відповідачу, оскільки при його купівлі вони вклали тільки 2000крб. спільних коштів, а решту 9000крб. були сплачені продавцеві від продажу 22.05.1981 року ОСОБА_5 належної їй за договором дарування від 16.02.1978 року 1/2 частки домобудівлі АДРЕСА_1. І, крім того, залишок коштів від продажу вказаної частки домобудівлі в сумі 7000крб. були витрачені на добудову будинку. А тому  просила визнати за нею право власності на 82/100 частки (або 4/5) вказаного житлового будинку.

          Рішенням суду від 18 листопада 2010 року позов було залишено без задоволення.

          В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, вказала, що суд не звернув увагу на ту обставину, що на купівлю спірного житлового будинку і на його добудову вона вклала відповідно 9000крб. і 7000крб., які отримала від продажу 22.05.1981 року належної їй за договором дарування частки домобудівлі. Крім того, не відповідає змісту ст.24 КпШС України висновок суду про те, що режим роздільної власності подружжя має відношення виключно до майна, яке належало позивачці до укладення шлюбу, а не до коштів, які були отримані від його реалізації в період шлюбу.

          У своєму запереченні ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 1976 року.

Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу їх шлюб розірвано 26.03.1997 року (а.с.7).

У 1981 році між ними з однієї сторони та ОСОБА_6 з іншої сторони була досягнута домовленість про купівлю в останньої недобудованого житлового будинку по АДРЕСА_2.

Рішенням виконавчого комітету Генічеської міської ради №318/10 від 23.04.1981 року було надано дозвіл ОСОБА_6 провести відчуження вказаного недобудованого будинку готовністю 86% ОСОБА_4 (а.с.8).

При апеляційному розгляді справи ОСОБА_3 зазначила, а відповідач не заперечував, що офіційно договір купівлі-продажу не укладався, а правовстановлюючий документ було видано на підставі зазначеного вище рішенням виконавчого комітету Генічеської міської ради №318/10 від 23.04.1981 року.

Згідно копії свідоцтва про право особистої власності на домобудівлю від 20.06.1988 року –16/50 часток домобудівлі, що знаходиться в АДРЕСА_3 і що в цілому складається із трьох житлових будинків, належить ОСОБА_4 (а.с.12).

Зазначене свідоцтво видано на підставі рішення виконкому міської ради №790/22 від 03.11.1987 року “Про затвердження ідеальних часток”.

Відповідно до наданої Херсонським державним БТІ на запит адвоката довідки 16.02.1978 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини домобудівлі, розташованої в АДРЕСА_1. Договір посвідчено Першою Херсонською державною нотаріальною конторою за реєстром №3-411. ОСОБА_8 продала ОСОБА_5 вказану 1/2 частину зазначеної домобудівліза договором купівлі-продажу від 22.05.1981 року, посвідченим Другою Херсонською державною нотаріальною конторою за реєстром №2-1675 (а.с.17).

Відповідно до ст.22 КпШС України 1969 року майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю; кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Згідно зі ст.24 вказаного Кодексу майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них.

Аналогічним чином дане питання врегульовано відповідно ст.60 та ст.57 СК України.

          Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” –не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час

шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Таким чином, виходячи з вказаних норм закону, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Суд, повно, всебічно дослідивши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам по справі, прийшов до вірного висновку про те, що спірний будинок було придбано за рахунок спільних коштів сторін, оскільки позивачкою не доведені ті обставини, що 9000крб. і 7000грн., отримані після продажу належного їй нерухомого майна, відповідно були переведені через банк на ім’я продавця спірного будинку ОСОБА_6 та були витрачені на добудову будинку.

          Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують. Посилання заявника на свої зазначені доводи не можуть бути прийняті до уваги також і з тих підстав, що згідно вказаної вище довідки Херсонського державного БТІ зазначена частка домобудівлі, розташованої в АДРЕСА_1, належала позивачці не за договором дарування, а за договором купівлі-продажу. Дані цієї довідки не спростовані.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому відповідно до ст.308 ЦПК України підстав для його скасування немає.

          Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

          Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 18 листопада 2010 року залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий:          

Судді: