від  26.01.2011                                                                               Справа; 2-397/11

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26.01.2011 р.                                                                                                                  № 2-397/11

суддя Солом’янського районного суду м. Києва

при секретаряхБобровник О.В.

Прищепі К.С..

розглянувши позовну заяву  Моторного (транспортного) страхового бюро України

доОСОБА_3

простягнення суми понесених витрат

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2010 року, Моторне (транспортне) страхове бюро України (надалі МТСБУ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми понесених витрат.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначала, що 11.05.2008 року в м. Києві по вул. Ф. Пушиної, 44/50 мала місце дорожньо-транспортна пригода, яка сталась внаслідок порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем «ВАЗ 2107»реєстраційний номер НОМЕР_4, в результаті якого було пошкоджено автомобіль «Деу»державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, автомобіль «ВАЗ»державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіль «Шевроле»державний номер НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_6.

Оскільки, завдана шкода відповідачем не була відшкодована власник пошкодженого автомобіля –ОСОБА_6 звернувся до позивача з заявою та полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/7389788, згідно норм чинного законодавства України та на підставі наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих № 1923 від 08.09.2008 року, відповідно до звіту № 3519 про оцінку автомобіля від 12.06.2008 року, складеного Закритим акціонерним товариством Українського центру післяаварійного захисту «Експерт-Сервіс», власнику автомобіля «Chevrolet Lacetti»державний номер НОМЕР_3, платіжного доручення № 2011 від 08.09.2008 року, позивач сплатив страхове відшкодування в розмірі 4 501,70 грн., а тому, на думку позивача, до МТСБУ перейшло право вимоги від особи, якій виплачено страхове відшкодування, до відповідача.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 19.06.2008 року була встановлена вина ОСОБА_3 та було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122-2 КУпАП.

Також представник позивача просила стягнути з відповідача витрати на оплату експертного дослідження в розмірі 414 грн., витрати на збір документів по справі та відправку телеграми в розмірі 120 грн., судовий збір в розмірі 65,36 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн. понесені позивачем.

Представник позивача в судовому засіданні збільшила розмір позовних вимог та просила стягнути з відповідача на користь позивача 420 грн. за розміщення оголошення в газеті «Урядовий кур?єр»№ 245 від 29.12.2010 року та судовий збір в розмірі 69,56 грн., проти постановлення по справі заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з’явився, свого представника не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується оголошенням в газеті «Урядовий кур?єр»№ 245 від 29.12.2010 року. Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11.05.2008 року в м. Києві по вул. Ф. Пушиної, 44/50 мала місце дорожньо-транспортна пригода, яка сталась внаслідок порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем «ВАЗ 2107»реєстраційний номер НОМЕР_4, в результаті якого було пошкоджено автомобіль «Деу»державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, автомобіль «ВАЗ» державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіль «Шевроле»державний номер НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_6.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що вина ОСОБА_3 в скоєнні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди встановлена, згідно постанови Святошинського районного суду м. Києва від 19.06.2008 року (а.с. 7).

08.09.2008 року власнику пошкодженого у результаті ДТП автомобіля було виплачено 4 501,70 грн., що підтверджується наказом про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_6 № 1923 від 08.09.2008 року (а.с. 24) та платіжним дорученням № 2011 від 08.09.2008 року (а.с. 27).

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим  немайновим правам фізичної або юридичної
особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно положень ст.. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є  діяльність,  пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів,
механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів,  службових  собак  та  собак  бійцівських порід  тощо,  що  створює  підвищену  небезпеку для особи,  яка цю
діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо)
володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз’яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно ч. 1 ст.. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, обґрунтованою є вимога позивача про стягнення витрат понесених позивачем на оплату експертного дослідження в сумі 414 грн., сплаченого позивача на підставі рахунку № 543 від 18.06.2008  року (а.с. 29) за платіжним дорученням № 1823 від 21.08.2008 року (а.с. 27), за збір документів по справі та телеграму другому учаснику дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 120 грн., сплачені позивачем на підставі рахунку № 701 від 11.08.2008 року (а.с. 29) за платіжним дорученням № 1824 від 21.08.2008 року (а.с. 28), на правову допомогу в розмірі 1500 грн., сплачених позивачем на підставі контракту про надання правової допомоги № 31/1 від 05.05.2010 року (а.с. 35-38), додаткової угоди № 2 до Контракту про надання правової допомоги № 31/1 від 05.05.2010 року від 29.06.2010 року (а.с. 40-41) та платіжного доручення № 3811 від 23.09.2010 року (а.с. 39), за публікацію оголошення в газеті «Урядовий кур?єр»№ 245 від 29.12.2010 року в сумі 420 грн., сплаченої представником позивачем за платіжним дорученням № 5261 від 22.12.2010 року.

За таких обставин та враховуючи, що позивачем доведено факт сплати відшкодування страхувальнику у сумі заявленій до стягнення, вина правопорушника встановлена постановою Святошинського районного суду м. Києва від 19.06.2008 року, суд вважає за можливе позов задовольнити у повному обсязі, а тому, на підставі вищевикладеного та керуючись ст. 993, ч. 1 ст. 1166, ст.. 1187, ст.. 1191  ЦК України, ст.ст. 10,11, 60, 88, 212-215, 209, 224, 228, 232 ЦПК України суд, -     

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 4 501,70 гривень у відшкодування матеріальної шкоди, 1500 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу, 414 грн. оплати за проведення експертного дослідження, 120 грн. оплати збору документів по справі та відправки телеграми другому учаснику дорожньо-транспортної пригоди, 420 за публікацію оголошення в газеті «Урядовий кур?єр»№ 245 від 29.12.2010 року, судовий збір у розмірі 69,56 гривень та 120 гривень витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 6 725,26 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії

Суддя: