Справа № 1-37/11

В И Р О К

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

07 лютого 2011 року                                                                                                        м. Кузнецовськ  

Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого  судді                                           Зейкана І.Ю.

при секретарі судового засідання                    Нафєєвій Н.В.

за участю

прокурора                                                          Тарасюк І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі засідань  Кузнецовського міського суду Рівненської області кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Хряськ, Маневицького району, Рівненської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, судимого 12.07.1988 року Луцьким районним судом Волинської області за ч.3 ст.140 КК України до позбавлення волі строком на три роки з відстрочкою виконання покарання строком на 2 роки; 07.12.1989 року Сарненським районним судом Рівненської області за ч.3 ст.140, ч.3 ст.193, ст.42, ст.43 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки з конфіскацією майна; 08.06.1990 року Бережанським районним судом  Тернопільської області за ч.2 ст.122, ч.2 ст.206, ст.42, ст.43 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців; 07.02.1996 року Петровським районним судом м.Донецька за ч.3 ст.140 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією майна; 06.04.1999 року Кузнецовським міським судом Рівненської області за ч.1 ст.196, ч.2 ст.17 ч.3 ст.81, ст.42 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки; 18.04.2002 року Кузнецовським міським судом Рівненської області за ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки; 12.12.2005 року Маневицьким районним судом Волинської області за ч.3 ст.186 КК України до позбавлення волі строком на 5 років; 17.11.2010 року Кузнецовським міським судом Рівненської області до 2 років обмеження волі, проживаючого у АДРЕСА_3, за ст.395 КК України,-

                                                            В С Т А Н О В И В:

24 червня 2010 року Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за поданням Райківської виправної колонії № 73 щодо ОСОБА_1 встановлено адміністративний нагляд строком на 1 рік 6 місяців.

19.08.2010 року під час звільнення із Райківської ВК № 73 ОСОБА_1 доведено під підпис, що він зобов’язаний в триденний термін, тобто не пізніше 22 серпня 2010 року, прибути до свого місця проживання та зареєструватися в Кузнецовському МВ УМВС України в  Рівненській області. При цьому ОСОБА_1 був попереджений про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду і несвоєчасне прибуття до обраного місця проживання. Після звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_1 21 серпня 2010 прибув до обраного місця проживання, тобто у АДРЕСА_1, де проживають його близькі родичі, однак до Кузнецовського МВ УМВС України в Рівненській області без поважних причин у визначений строк для реєстрації та постановки на профілактичний облік не з’явився, а умисно порушуючи встановлені судом правила адміністративного нагляду, без відповідного на те дозволу, залишив межі міста Кузнецовська та поїхав у с. Хряськ Маневицього району Волинської області, де допомагав своїм родичам та селянам по сільськогосподарських роботах.

Крім того ОСОБА_1 двічі, а саме 23 серпня 2010 року та 29 серпня 2010 року з’являвся до дільничного інспектора Кузнецовського МВ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_2, який провів з ним роз’яснювальну роботу щодо виконання вимог встановленого щодо нього адміністративного нагляду та вказав на обов’язковість явки до нього з виданою йому виправною установою довідкою про звільнення. Однак, ОСОБА_1 умисно ухиляючись від встановлених вимог адміністративного 30 серпня 2010 року, з метою ухилення від адміністративного нагляду самовільно залишив, без поважних на те причин і без повідомлення працівників міліції, які здійснювали за ним адміністративний нагляд, обране місце проживання, а саме АДРЕСА_2, та виїхав до с. Хряськ в Маневицького району Волинської області, а в подальшому виїхав на заробітки до Бориспільського району Київської області, де знаходився до 28 вересня 2010 року.    

Під час судового слідства підсудний ОСОБА_1 та прокурор просили суд не досліджувати зібраних у справі доказів, стосовно фактичних обставин справи щодо умисного самовільного залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду,  а також  неприбуття  без  поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено адміністративний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі, оскільки ці обставини сторонами не оспорюються. Просили обмежитись лише допитом підсудного та дослідити матеріали, що характеризують ОСОБА_1

Судом з’ясовано, що підсудний та прокурор правильно розуміють зміст обставин справи, які не оспорюються ними. Вбачається, також, добровільність та істинність їх позицій в поданні такого клопотання про недоцільність дослідження інших доказів щодо фактичних обставин справи. Судом роз’яснено, що у такому разі сторони будуть позбавленні права оспорювати визнані фактичні обставини у апеляційному порядку.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю та показав, що 12 грудня 2005 року за вироком Маневицького районного суду Волинської області засуджений за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років з поміщенням до колонії. Відбував покарання за цим вироком він у Райківській виправній колонії № 73, що у Житомирській області. Під час відбування покарання не дотримувався режиму колонії, не хотів працювати, тому щодо нього часто застосовувались різні стягнення: догани, попередження. Через це 24 червня 2010 року Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області на виїзному засіданні за ним встановлено адміністративний нагляд. Під час засідання він щодо встановлення вказаного адміністративного нагляду не заперечував, просив встановити йому мінімальний строк. Даний адміністративний нагляд встановлюється при звільненні з колонії щодо злісних порушників дисципліни. Копія даної постанови обвинуваченому була вручена на руки секретарем цього суду. 19 серпня 2010 року обвинувачений на підставі відбуття всього строку покарання був звільнений з Райківської колонії № 73. Під час звільнення йому керівництвом колонії було оголошено під підпис постанову суду про встановлення щодо нього адміністративного нагляду. Під час її оголошення його попередили про кримінальну відповідальність за порушення умов адміністративного нагляду та за несвоєчасне прибуття до місця свого проживання. Йому було потрібно на протязі трьох днів прибути додому та зареєструватися у міліції. Він планував їхати до м. Кузнецовська, де проживає його матір разом з братом та сестрою. Вони проживають у буд. 27/1 по м-ну Будівельників, кв. 7. Умови виконання встановлених щодо нього адміністративним наглядом обмежень у вигляді того, що йому  заборонено: вихід з будинку за місцем проживання з 23.00 год. до 06.00 год., виїзд за межі м. Кузнецовська в особистих справах без дозволу міліції, перебувати у кафе та інших закладах, де продають спиртні напої, також йому потрібно було ходити на реєстрацію 4 рази на місяць до міліції. Додому до своїх рідних у м. Кузнецовськ він приїхав 21 серпня 2010 року. При цьому він відразу до міліції не пішов, оскільки не захотів, а поїхав до с. Хряськ, де знаходилась його мати та рідні. Там пробув до 23 серпня 2010 року і того ж дня з’явився до міліції м. Кузнецовська, де хотів стати на облік. Під час спілкування з дільничним інспектором зрозумів, що для постановки його на облік необхідно з собою в міліцію взяти довідку про звільнення з колонії. Оскільки він її забув дома, дільничний інспектор сказав, щоб він з цією довідкою до нього з’явився 25 серпня 2010 року. Однак, ОСОБА_1 після спілкування з дільничним інспектором самовільно, тобто без дозволу міліції знову поїхав до с. Хряськ. Там він допомагав копати картоплю своїм родичам, також копав картоплю і односельчанам за винагороду. У селі пробув до 28 серпня 2010 року, тобто вимогу дільничного інспектора свідомо не виконав і 25 серпня 2010 року до Кузнецовського МВ УМВС не прибув.

28 серпня 2010 року приїхав до м. Кузнецовська, та переночував дома. Наступного дня, тобто 29 серпня 2010 року він пішов до відділку міліції до інспектора. Взяти з собою довідку про звільнення знову забув. Дільничний інспектор вказав йому принести довідку про звільнення цього ж дня, тобто сходити додому та принести. Після цього ОСОБА_1 пішов додому, до міліції вирішив не йти взагалі. Він пішов додому, де переночував. Наступного дня, тобто 30 серпня 2010 року нікому з близьких нічого не сказавши, зібрав свої речі та документи, поїхав до с. Хряськ. При цьому у будинку його мами, який знаходиться у с. Хряськ, не жив. ОСОБА_1 знав, що його буде шукати міліція. Він їздив по Маневицькому району та жив у своїх знайомих. Так він прожив до 14 вересня 2010 року, далі поїхав до Київської області у Бориспільський район на заробітки. Там він мурував огородження будинку, у якому і жив. Назад повернувся до м. Кузнецовська 28 вересня 2010 року. Дотримуватись обмежень, які були встановлені адміністративним наглядом він  просто не захотів.

Показання підсудного, дані у суді відповідають фактичним обставинам справи, тому суд вважає їх достовірними.

Органами досудового слідства дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст.395 КК України, тобто як самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду,  а також  неприбуття  без  поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено адміністративний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі.

Проаналізувавши і оцінивши всі досліджені докази по справі у сукупності,  суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому злочину повністю доведена.

Довідками ДЗ СМСЧ №3 від 16.11.10 підтверджується, що ОСОБА_1 на обліках у психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває. ОСОБА_1 проживає разом з матір’ю, братами та сестрами. Вимогою про судимість та копіями вироків підтверджено, що підсудний неодноразово судимий за вчинення злочинів, переважно проти власності.

Обираючи вид та міру покарання суд враховує, що ОСОБА_1 вчинив злочин невеликої тяжкості проти правосуддя, те що він не працює, вчинив злочин маючи судимості за вчинення умисних корисливих злочинів, які не зняті і не погашені.

Обставинами, що обтяжують покарання підсудного відповідно до ст.67 КК України є рецидив злочинів.

При призначенні покарання необхідно врахувати обставини, що відповідно до ст.66 КК України, пом’якшують покарання, а саме щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину.

За наведених обставин, оскільки у підсудного сформувалась стійка направленість на вчинення злочинів, з метою запобігання вчиненню підсудним нових злочинів та виправлення ОСОБА_1, необхідно обрати йому покарання пов’язане з ізоляцією від суспільства в межах санкції, передбаченої ст.395 КК України у виді арешту, ближче до верхньої межі покарання, а саме до 5 місяців арешту.

Проте, враховуючи, що 17.11.2010 року ОСОБА_1 засуджений Кузнецовським міським судом Рівненської області до 2 років обмеження волі і відповідно до повідомлення Городоцького виправного центру, прибув 16.12.2010 року в установу для відбування покарання, остаточне покарання слід призначати за сукупністю вироків, відповідно до ст.71 КК України.

Оскільки обмеження волі є більш суворим покаранням щодо арешту та відповідно до п.а ч.2 ст.72 КК України, яким передбачено, що при складанні покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться у більш суворий вид виходячи із співвідношення, що одному дню арешту відповідають два дні обмеження волі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.395 КК України призначити йому покарання у виді арешту строком на 5 місяців.

На підставі ст.ст.71, 72 КК України, остаточне покарання ОСОБА_1 визначити за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання за новим злочином покарання за попереднім вироком і призначити у виді обмеження волі строком на            2 (два) роки 3 (три) місяці.

Початок відбування покарання засудженому рахувати з початку відбування покарання за попереднім вироком, тобто з 16 грудня 2010 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили, підписку про невиїзд залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою – в той же строк з моменту вручення йому копії вироку, шляхом подачі апеляції через Кузнецовський міський суд Рівненської області.

Головуючий суддя                                                                                                               І.Зейкан