Справа №2а-99/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

01лютого 2011 року                                                                                                 м. Кузнецовськ                     

Суддя Кузнецовського міського суду Рівненської області розглянувши у скороченому провадженні у м.Кузнецовську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області про перерахування пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

До Кузнецовського міського суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області (далі - УПФ) з вимогами визнати протиправною бездіяльність УПФ щодо не нарахування та невиплати додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії та державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком ОСОБА_1, встановлених ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ (далі - Закон України №796-ХІІ);

-          визнати право ОСОБА_1 на отримання державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 12.10.2009 року до 19 квітня 2010 року та з 01 листопада 2010 року до віку;

-          зобов’язати УПФ здійснити перерахунок пенсій ОСОБА_1, встановивши щомісячну державну пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком  та додаткову пенсію в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з 12.10.2009 року до 19.04.2010 року та з 01.11.2010 року і виплачувати їх у подальшому з урахуванням перерахунку;

-          зобов’язати УПФ здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст.56 Закону України №796-ХІІ, збільшивши пенсію на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений 15 річний стаж;

-          зобов’язати УПФ відшкодувати ОСОБА_1 інфляційні втрати, для чого, кожну не отриману своєчасно суму пенсій за кожен календарний місяць, з 12.10.09 до 19.04.10 та з 01.11.10 по день виплати, помножити на коефіцієнти інфляції на всі наступні місяці, до моменту фактичної виплати, без врахування коефіцієнту за місяць, коли ця сума повинна нараховуватись;

-          зобов’язати УПФ сплатити ОСОБА_1 три проценти річних від простроченої суми, з розрахунку за кожен календарний місяць, з 12.10.09 до 19.04.10 та з 01.11.10 до дня виплати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач порушує її права на отримання пенсії у повному розмірі як інваліда ІІІ групи інвалідності, пов’язаної з наслідками аварії на ЧАЕС.

Від відповідача надійшли заперечення на позов, у яких просить відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 повністю у зв’язку з безпідставністю.

Заперечення обґрунтовує тим, що виплата пенсій згідно ст.54 Закону № 796 –ХІІ не врегульована законодавчо, оскільки не визначено нормативно з якого розміру слід обчислювати даний вид пенсії. Відповідач вказує на неможливість застосувати для визначення нижчої межі пенсії, передбаченої ст.54 Закону № 796 –ХІІ, той мінімальний розмір пенсії за віком, що визначений ст. 28 ч.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІV (далі - Закон України №1058-ІV), так як цей розмір застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.   

Також посилається на те, що п.4 Постанови КМУ №530 від 28.05.08 встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, тим що належать до категорії 1 інвалідам ІІІ групи –15 відсотків.

Постановою Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.08 було встановлено доплату окремим категоріям осіб, щоб їх пенсії досягали розмірів для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по третій групі 600 грн. Крім того, посилається на те, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України №1058-ІV, а тому збільшення пенсії проводиться відповідно до цього закону, зокрема жінкам за кожен повний рік страхового стажу понад 20 років і чоловікам понад 25 років на 1% розміру пенсії, обчисленої, відповідно до ст.27 Закону України №1058-ІV, але не більше 1% мінімального розміру пенсії за віком. .

Суд, дослідивши позовну заяву, заперечення на позов та оцінивши інші докази у справі приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.     

У зв’язку з тим, що ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14.01.2011 року у у частині перерахування та виплати їй державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст.50, 54, 56 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 12 жовтня 2009 року до 19 квітня 2010 року залишено без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду, суд досліджує докази щодо задоволення решти позовних вимог.

З копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 26.11.2009 року вбачається, що дійсно ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Відповідно до витягу із акту огляду Рівненської спеціалізованої онкорадіологічної МСЕК серії РВН №164286 позивач з 12.10.09 є інвалідом третьої групи інвалідності. Причиною інвалідності є захворювання пов’язане з наслідками  Чорнобильської катастрофи. Групу інвалідності встановлено довічно.

Розпорядженням УПФ №115989 від 01.11.10 за заявою позивача від 01.11.10 про переведення на пенсію по інвалідності по ЧАЕС, які містяться у пенсійній справі позивача підтверджено, що ОСОБА_1 з 01.11.2010 року  призначено пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків, відповідно до ст.54 Закону № 796 –ХІІ, яку вона отримує до цього часу.  

Відповідно до ст.54 ч.1 Закону України № 796 –ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Частиною 4 цієї ж статті Закону визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності –6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України № 796 –ХІІ, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам ІІІ групи –50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. передбачена інша редакція частини 4 статті 54 Закону № 796 –ХІІ -  частину 3 і 4 ст.54 замінено чотирма частинами іншого змісту. У цій редакції ст.54 ч.3 (від 28.12.07р.) визначено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок із Чорнобильської катастрофою, не можуть бути нижчими для інвалідів щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою  –по ІІІ групі інвалідності –110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Цим самим законом викладена інша редакція ст.50 Закону України № 796 –ХІІ, зокрема,     Особам,  віднесеним  до  категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам IIІ  групи  - 15 процентів прожиткового мінімуму для
осіб, які втратили працездатність.

Положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.07р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно рішення Конституційного Суду України  від 22.05.08р. №10-рп/2008. Згідно п. 6 резолютивної частини вказаного рішення,  рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Це значить, що  з 22.05.2008 року діють норми ст.ст.50, 54 Закону № 796 –ХІІ в редакції, що була чинною в період  до внесення змін  підпунктом 15 п. 28 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.07 р. (що визнані неконституційними).   

Відповідно до вимог ст.54 Закону № 796 –ХІІ порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії у зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України від 16 липня 2008р. №654  встановлено фіксований розмір  мінімальної межі пенсії для інших інвалідів щодо яких встановлений причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою. Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом. Відповідно до  ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Так як, розмір пенсії позивачу, що визначений за нормами постанови КМ України від 16 липня 2008р. №654 не відповідає нормі ст.54 ч.4  Закону № 796 –ХІІ, тому необхідно задовольнити позов про перерахунок пенсії позивачу відповідно до вимог статті 54 Закону України № 796 –ХІІ.     

Суд визнає неспроможними заперечення представника відповідача в частині неможливості застосування розміру мінімальної пенсії за віком, що визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Не визначається такого розміру і нормами спеціального Закону № 796 –ХІІ. Тому, на думку суду, є підстави для застосування загальної норми ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем права на підвищення пенсії відповідно до закону. Суд також приймає до уваги, що за змістом ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується в тому числі для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку  мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат. Статтею 46 Конституції України гарантується, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.   

Наведене дає суду підстави при вирішенні даного спору застосувати у розумінні ст.ст.50, 54 Закону № 796 – ХІІ мінімальний розмір пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Отже, величиною мінімальної пенсії за віком,  від якої має бути фактично обраховано нижчу межу пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, є встановлений законом прожитковий мінімум.

Із розпорядження УПФ № 115989 від 01.11.10 вбачається, що позивачу визначено загальний стаж роботи 29 років 1 місяць та 13 днів. Збільшення пенсії за кожен рік стажу понад 15 років на 1 відсоток заробітку не проводиться.

Статтею 28 ч.1 абз.2 Закону України №1058-IV встановлено загальне правило, що за кожний рік страхового стажу понад 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст.27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Пунктом 13 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV, встановлено, що у разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України №796-ХІІ та Закону України №1058-IV, призначається пенсія за її вибором.

Аналогічне регулювання містить ст.15 Закону України «Про пенсійне забезпечення», де зазначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України №796-ХІІ або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України №796-ХІІ право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи жінки –не менш як 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку.

Отже, оскільки позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України №796-ХІІ, то і збільшення пенсії має бути проведене у розмірах встановлених нормами цього Закону, а не так як то зазначає відповідач.

Норма ч.2 ст.56 Закону України №796-ХІІ є чинною на даний момент.

Враховуючи наведене, суд вважає, що немає підстав стверджувати, що п.15 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV виключає можливість застосування норми ч.2 ст. 56 Закону України №796-ХІІ, як такої, що суперечить Закону. У даному випадку має місце конкуренція загальної (абз.2 ч.1 ст.28 Закону України №1058-IV) та спеціальної (ч.2 ст.56 Закону України №796-ХІІ) норми права, а тому застосуванню підлягає спеціальна норма права.

Таким чином, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу з 01.11.2010 року пенсії у розмірах відповідно до ст.ст.50, 54, 56 Закону України №796-ХІІ є протиправною.

Щодо вимог про зобов’язання відшкодування інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми пенсії, суд проходить до висновку про необхідність відмови у їх задоволенні.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року № 1282-ХП, в редакції Закону 25.04.1997 року № 234/97-ВР, (ст. 2) визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Згідно з ст. 5 цього Закону, - індексація пенсій, інших виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Абзацом 7 п. 3 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року N 1078, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року N 170 "Про внесення змін до "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" передбачено, що, зокрема, соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму не підлягають індексації.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Законом України №796-ХІІ не встановлено такої відповідальності за прострочення виплати пенсії, тому до вказаних правовідносин не можуть бути застосовані вимоги ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із зазначеного принципу покладення обов’язку доказування, відповідач не довів правомірність його дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 71, 138, 160-163, 167 КАС України, ст.ст.50, 54, 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність  управління Пенсійного фонду України у м.Кузнецовську Рівненської області, що виразились не нарахуванні та не виплаті пенсії ОСОБА_1 в розмірах передбачених ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Визнати право ОСОБА_1 на отримання державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 01 листопада 2010 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області  здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплачувати її з 01 листопада 2010 року з урахуванням виплачених сум, як інваліду третьої групи інвалідності, пов’язаною з Чорнобильською катастрофою в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, відповідно до положень ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області  здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду заподіяну здоров’ю, та виплачувати її з 01 листопада 2010 року з урахуванням виплачених сум, як особі віднесеній до категорії 1 інваліду третьої групи інвалідності, пов’язаною з Чорнобильською катастрофою в розмірі 50 % мінімальних пенсій за віком, відповідно до положень ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у м.Кузнецовську Рівненської області здійснити нарахування збільшення пенсії ОСОБА_1 на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад 15 років, відповідно до ст.56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та виплачувати її з 01 листопада 2010 року.

В задоволенні інших вимог відмовити за безпідставністю.

Постанову суду звернути до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

Постанова суду набирає законної  сили  після  закінчення  строку  апеляційного оскарження. Апеляційна  скарга  подається  до  Житомирського апеляційного адміністративного суду через  Кузнецовський міський суд Рівненської області, який ухвалив оскаржуване  судове  рішення.  Копія  апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  подається протягом  десяти  днів  з  дня  її проголошення.  

Суддя                                                                                                                                           І.Зейкан