Справа №2а-70/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

03 лютого 2011 року                                                                                                  м. Кузнецовськ                     

Суддя Кузнецовського міського суду Рівненської області розглянувши у скороченому провадженні у м.Кузнецовську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області про перерахування пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

До Кузнецовського міського суду звернулась ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області (далі - УПФ) з вимогами визнати протиправною бездіяльність відповідача;  

- зобов’язати УПФ здійснити перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та виплатити її за період з 20.03.07 до 14.09.08, як особі віднесеній до категорії 1, інваліду ІІІ групи інвалідності, пов’язаної з Чорнобильською катастрофою, згідно зі ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-ХІІ (далі –Закон України №796-ХІІ) у розмірах відповідно шести мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальної пенсії за віком;

- зобов’язати УПФ здійснити перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та виплатити її починаючи з 15.09.2008 року, як особі віднесеній до категорії 1, інваліду І групи інвалідності, пов’язаної з Чорнобильською катастрофою, згідно зі ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-ХІІ (далі –Закон України №796-ХІІ) у розмірах відповідно десяти мінімальних пенсій за віком та 100 % мінімальної пенсії за віком.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач порушує її право на отримання державної та додаткової пенсії у повному розмірі як інваліда І групи інвалідності пов’язаної з Чорнобильською катастрофою та потерпілої 1 категорії, відповідно до ст.50, 54 Закону України №796-ХІІ.

Від відповідача надійшли заперечення на позов, у яких просить відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 повністю у зв’язку з безпідставністю.

Заперечення обґрунтовує тим, що виплата пенсій згідно ст.54 Закону № 796 –ХІІ не врегульована законодавчо, оскільки не визначено нормативно з якого розміру слід обчислювати даний вид пенсії. Відповідач вказує на неможливість застосувати для визначення нижчої межі пенсії, передбаченої ст.54 Закону № 796 –ХІІ, той мінімальний розмір пенсії за віком, що визначений ст. 28 ч.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІV (далі - Закон України №1058-ІV), так як цей розмір застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.   

Також посилається на те, що п.4 Постанови КМУ №530 від 28.05.08 встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, тим що належать до категорії 1 інвалідам І групи –30 відсотків.

Постановою Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.08 було встановлено доплату окремим категоріям осіб, щоб їх пенсії досягали розмірів для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по першій групі 710 грн.

Суд, дослідивши позовну заяву, заперечення на позов та оцінивши інші докази у справі приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.     

У зв’язку з тим, що ухвалою Кузнецовського міського суду від 14.01.11 позовні вимоги ОСОБА_1 у частині позовних вимог про перерахування та виплати їй державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 20 березня 2007 року до 10 липня 2010 року залишені без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду, суд досліджує докази щодо задоволення решти позовних вимог.

З копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.05.2007 року вбачається, що дійсно ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Відповідно до витягу із акту огляду Рівненської спеціалізованої онкорадіологічної МСЕК серії РВН  №143097 позивач з 11.04.08 є інвалідом першої групи інвалідності. Причиною інвалідності є захворювання пов’язане з наслідками  аварії на ЧАЕС. Групу інвалідності встановлено довічно.

З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що ОСОБА_1 у період з 20.03.2007 року до 14.09.2008 року, за її заявою від 22.05.2007 року, отримувала пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків, тобто відповідно до ст.54 Закону України №796-ХІІ. Дана обставина підтверджується розпорядженням УПФ №117343 від 06.06.2007 року.

З 15.09.2008 року до цього часу позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(далі  - Закон України №1058-IV). На цей вид пенсії вона переведена за її заявою від 15.09.2008 року. Також ця обставина підтверджується розпорядженням УПФ №117343 від 16.09.2008 року та копією довідки УПФ №805 від 13.10.2010 року.

Іншої заяви позивача, якою підтверджувалося б його волевиявлення про перехід на пенсію відповідно до ст.54 Закону України №7906-ХІІ у матеріалах пенсійної справи не виявлено і до суду не подано.

Згідно із п.13 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України № 796-ХІІ та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.

Оскільки позивачу, за його вибором призначено пенсію відповідно до Закону України № 1058-IV, тому суд не вбачає підстав для перерахунку пенсії позивачу відповідно до ст.54 Закону України №796-ХІІ.

Виходячи із зазначеного, в суді не встановлено, що з боку відповідача в цій частині має місце прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльність по відношенню до позивача, які суперечать закону.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України № 796 –ХІІ, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам І групи –100 процентів мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. передбачена інша редакція ст.50 Закону України № 796 –ХІІ, зокрема,     Особам,  віднесеним  до  категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам І  групи  - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.07р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно рішення Конституційного Суду України  від 22.05.08р. №10-рп/2008. Згідно п. 6 резолютивної частини вказаного рішення,  рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Це значить, що  з 22.05.2008 року діють норми ст.50 Закону № 796 –ХІІ в редакції, що була чинною в період  до внесення змін  підпунктом 15 п. 28 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.07 р. (що визнані неконституційними).   

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України №796-ХІІ, виплачується особам віднесеним до 1 категорії, інвалідам І групи –30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом. Відповідно до  ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Так як, розмір додаткової пенсії позивачу, що визначений за нормами постанови КМ України від 28 травня 2008р. №530 не відповідає нормі ст.50  Закону № 796 –ХІІ, тому необхідно задовольнити позов про перерахунок пенсії позивачу відповідно до вимог статті 50 Закону України № 796 –ХІІ.     

Суд визнає неспроможними заперечення представника відповідача в частині неможливості застосування розміру мінімальної пенсії за віком, що визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Не визначається такого розміру і нормами спеціального Закону № 796 –ХІІ. Тому, на думку суду, є підстави для застосування загальної норми ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем права на підвищення пенсії відповідно до закону. Суд також приймає до уваги, що за змістом ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується в тому числі для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку  мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат. Статтею 46 Конституції України гарантується, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.   

Наведене дає суду підстави при вирішенні даного спору застосувати у розумінні ст.50 Закону № 796 –ХІІ мінімальний розмір пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Отже, величиною мінімальної пенсії за віком,  від якої має бути фактично обраховано нижчу межу пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, є встановлений законом прожитковий мінімум.

Таким чином, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу з 11.07.2010 року пенсії у розмірах відповідно до ст. 50 Закону України №796-ХІІ із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність є протиправною.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із зазначеного принципу покладення обов’язку доказування, відповідач не довів правомірність його дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 71, 138, 160-163, 167 КАС України, ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність  управління Пенсійного фонду України у м.Кузнецовську Рівненської області, що виразились не нарахуванні та не виплаті пенсії ОСОБА_1 в розмірах передбачених ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області  здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду заподіяну здоров’ю, та виплачувати її з 11 липня 2010 року з урахуванням виплачених сум, як особі віднесеній до категорії 1 інваліду першої групи інвалідності, пов’язаною з Чорнобильською катастрофою в розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В задоволенні інших вимог відмовити за безпідставністю.

Постанову суду звернути до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

Постанова суду набирає законної  сили  після  закінчення  строку  апеляційного оскарження. Апеляційна  скарга  подається  до  Житомирського апеляційного адміністративного суду через  Кузнецовський міський суд Рівненської області, який ухвалив оскаржуване  судове  рішення.  Копія  апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  подається протягом  десяти  днів  з  дня  її проголошення.  

Суддя                                                                                                                                      І.Зейкан