Справа № 2-41/11

Категорія 36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

07 лютого 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Рейнарт І.  М. ,

при секретарі –                    Віштак С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Головне управління юстиції у м. Києві

– про визнання заповіту недійсним –

В С Т А Н О В И В :

 позивачі звернулися до суду із позовами, які були об'єднані судом в одне провадження, в яких просять визнати недійсним заповіт, складений 02 грудня 2005р. від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, посилаючись на те, що заповіт підписаний не ОСОБА_6

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі зазначають, що їм добре відомий підпис заповідача, який за життя підписував багато документів, тому вони мають підстави стверджувати, що підпис заповідача у спірному заповіті є підробленим.

Крім того, позивачі посилаються на те, що на момент складання заповіту, ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні у Київській міській клінічній лікарні № 4, не міг самостійно покидати лікарню, так як приймав ліки та крапельниці, і не міг підписати заповіт за межами лікарні.

Позивачі вважають, що якби ОСОБА_6 бажав скласти заповіт, він би звернувся до головного лікаря, так як за фахом  був юристом, тому був обізнаний про те, що під час перебування у медичному закладі на стаціонарному лікуванні, заповіт посвідчується у лікарні.

Позивачі стверджують, що ОСОБА_6 не міг скласти заповіт тільки на користь його молодшої дочки, таким чином позбавивши права на спадщину старшу дочку, яку дуже любив, а крім того, про наявність спірного заповіту їм стало відомо тільки у день поховання ОСОБА_6, що також викликає сумнів у достовірності заповіту.

Також позивачка ОСОБА_1 у своїй позовній заяві зазначила, що якщо припустити, що ОСОБА_6 вчинив дії по підписанню спірного заповіту, чим фактично позбавив її права на спадщину, це свідчить про те, що він перебував у хворобливому стані, який позбавляв його можливості розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Враховуючи, що позовна заява ОСОБА_1 містила підстави визнання заповіту недійсними, які є взаємовиключними, відповідно до положень ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд зобов'язав позивачку визначитися з підставами позовних вимог, які будуть предметом судового розгляду.

У судовому засіданні 26 січня 2010р. позивачкою ОСОБА_1 та її представниками були уточнені підстави її позовних вимог і зазначено, що вона просить визнати заповіт, складений від імені ОСОБА_6 2 грудня 2005р., недійсним з тих підстав, що він не був підписаний заповідачем (с.с.226 зворот т.1 час 15:04:20).

Крім того, зазначаючи докази, якими будуть підтверджуватися позовні вимоги відповідно до вимог ст. 131 ЦПК України, як позивачкою, так і її представниками вказувалися докази на підтвердження того, що заповідач не підписував спірний заповіт.

Такі ж підстави позовних вимог були підтримані позивачкою ОСОБА_2 у судовому засіданні 11 листопада 2010р., в якому вона зазначила, що підтримує свої позовні вимоги про те, що спірний заповіт був підписаний не її сином (с.с.52 т.3, час 15:14:39).

Враховуючи викладене, неможливість судового розгляду з підстав позовних вимог, які є взаємовиключними, судовий розгляд поданих позовів проведений на заявлених позивачками вимогах про визнання спірного заповіту недійсним з тих підстав, що він не підписаний заповідачем, та наданих ними доказів відповідно до ст. 131 ЦПК України.

У судовому засіданні позивачки та їх представники підтримали позов та його підстави.

Представник прокуратури у судовому засіданні позов ОСОБА_2 підтримала, однак пояснень по суті позову не надала.

Представник відповідачів у судовому засіданні позов та його підстави не визнав, зазначивши, що позовні вимоги позивачів є необґрунтованими і надуманими, а також спростовуються висновками експертів відділу технічної експертизи документів та почерку Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України та висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Також представник відповідачів зазначив, що ОСОБА_6 в період з 23 листопада 2005р. по 09 грудня 2005р. дійсно перебував на стаціонарному лікуванні у лікарні, однак, його хвороба не заважала йому самостійно пересуватися, тому він залишив лікарню та з'явився до нотаріуса для підписання та посвідчення заповіту.

Представник третьої особи приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_5 у судовому засіданні позов не підтримав, посилаючись на те, що ОСОБА_6 особисто приїхав до нотаріуса у день підписання заповіту, заповіт був складений відповідно до його волі і ним особисто підписаний.

У подальшому приватний нотаріус ОСОБА_5 та його представник у судове засідання не з'являлися, про час та дату судових засідань третя особа був повідомлений належним чином, заяв про перенесення судового розгляду суду не направляв, тому суд визнав за можливе проводити судовий розгляд у відсутність третьої особи.

Крім того, приватний нотаріус ОСОБА_5 направив до суду пояснення по позову ОСОБА_1, в яких проти задоволення позову заперечив, та зазначив, що 02 грудня 2005р. до нотаріальної контори особисто приїхав ОСОБА_6, з яким вони були знайомі на протязі трьох-чотирьох років, та висловив бажання скласти заповіт на користь своєї дочки ОСОБА_4, а свого сина позбавити спадщини, при цьому він усвідомлював, що не може позбавити обов'язкової частини  спадщини родичів, які на день його смерті будуть непрацездатними за віком або станом здоров'я. Заповіт був складений у двох примірниках, які були особисто підписані ОСОБА_6 у його присутності, заповіт зареєстрований за реєстровим номером 3496 і внесений до спадкового реєстру за № 38046291 02 грудня 2005р.

Представник Головного управління юстиції у м. Києві у судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, перший заступник начальника управління направила до суду листа, в якому при вирішенні справи покладається на розсуд суду та просить суд розглянути справу у відсутність представника управління, тому суд визнав за можливе проводити розгляд справи без участі представника Головного управління юстиції у м Києві.

Вислухавши сторони, представника  третьої особи, свідків, експерта, приймаючи до уваги позицію приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, вивчивши надані докази, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 17 квітня 2007р. Відділом реєстрації смерті у м. Києві (с.с.7 т.1).

Відповідно до ст.ст. 1218, 1220 ЦК України у зв'язку із смертю ОСОБА_6 відкрилася спадщина на його майно.

З копії спадкової справи щодо майна ОСОБА_6, яка направлена суду Шостою київською державною нотаріальною конторою, встановлено, що нотаріальної контори наданий заповіт, складений від імені ОСОБА_6 02 грудня 2005р., який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, відповідно до якого ОСОБА_6 заповів все рухоме та нерухоме майно, з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилося та все, що буде належати йому на день смерті – своїй дочці ОСОБА_4. Вказаним заповітом ОСОБА_6 позбавив права на спадкування свого сина ОСОБА_7 (с.с. 44 т.1).

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 2 грудня 2005р., вказаний заповіт був зареєстрований у Спадковому реєстрі 2 грудня 2005р. о 12:17 (с.с.45 т.1).

Відповідно до відмітки приватного нотаріуса ОСОБА_5, станом на 17 квітня 2007р. заповіт заповідачем не скасовувався та не змінювався (с.с.44 зворот т.1).

Також згідно копії спадкової справи з заявами про прийняття спадщини ОСОБА_6 до нотаріальної контори звернулися: 17 травня 2007р. відповідачка ОСОБА_3 від свого імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_4, 04 червня 2007р. – позивачка ОСОБА_1, 18 червня 2007р. та 21 червня 2007р. – позивачка ОСОБА_2 (с.с. 35, 35 зворот, 36, 37 зворот, 38 т.1).

Як вбачається зі свідоцтва про народження, виданого 13 січня 2000р., ОСОБА_4 являється дочкою ОСОБА_6 (с.с.42).

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 2 ст. 1247 ЦК України передбачено, що заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивачками у судовому засіданні підтверджено, що ними заперечується дійсність заповіту ОСОБА_6, з посиланням на те, що заповіт підписаний не заповідачем.

Згідно висновку експерта № 54, складеного 12 червня 2008р. головними експертами відділу технічної експертизи документів та почерку Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Шпакович Н.Г. та Тимофеєвою Т.В., підписи від імені ОСОБА_6 в графі "Підпис" заповіту ОСОБА_6 від 02 грудня 2005р., рукописний запис "ОСОБА_6" в цій же графі та підпис від імені ОСОБА_6, розміщений на 75 аркуші реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса  ОСОБА_5 т.4, розпочатий 26 жовтня 2005р. та закінчений 29 грудня 2005р. в графі "Розписка в одержанні нотаріально оформленого документа" за реєстровим номером 3496, виконано самим ОСОБА_6 без навмисної зміни ознак власного почерку, ознак застосування технічних засобів і попередньої технічної підготовки при виконані даних підписів та рукописного запису не виявлено. Ознак виготовлення документу шляхом монтажу за допомогою копіювальної техніки не виявлено (с.с.40-45 т.2 ц/с № 2-2004-1/09).

Згідно висновку № 1964/10-11 додаткової судово-почеркознавчої експертизи, складеного 06 серпня 2010р. експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Драпей Н.Г., підписи від імені ОСОБА_6 в двох примірниках заповіту від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 від 2 грудня 2005р., зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за № 3496, виконані однією особою – самим ОСОБА_6 (с.с.177-183 т.2).

Будучи опитаною у судовому засіданні, експерт Драпей Н.Г. підтвердила, що її висновок є категоричним і сумніву у тому, що підпис під спірним заповітом, як у першому екземплярі, який виготовлений на нотаріальному бланку, так і у другому екземплярі, вчинений особисто ОСОБА_6 не виникло. Також експерт пояснила, що не було виявлено ознак того, що особа, яка підписувала заповіт перебувала у хворобливому стані, не виявлено ознак наслідування та зміни підпису, а також не виявлено ознак незвичності розташування підпису та напису на заповіті, тому відсутні підстави вважати, що заповіт був підробленим, або його текст був вписаний після проставляння підпису.

Посилання позивачки ОСОБА_2 на те, що експерту у якості зразків підпису ОСОБА_6 надавалися документи, які підписані не ним, тому не є належними зразками його підпису, а також надана кількість зразків підпису була недостатня для дачі висновку, суд вважає безпідставним виходячи з наступного.

Враховуючи твердження позивачів про те, що ОСОБА_6 був керівником декількох товариств і його підписи під документами не завжди проставлялися ним особисто, судом у якості зразків вільних підписів заповідача експертам надавалися тільки ті документи, які містили відмітки про те, що підпис ОСОБА_6 посвідчений особами, які мають на це повноваження відповідно до діючого законодавства, а також документи, де беззаперечно у судовому засіданні було встановлено, що вони містять підпис саме заповідача, що учасниками процесу не спростовувалося.

У судовому засіданні експерт Драпей Н.Г. підтвердила, що їй було надано достатньо вільних зразків підпису ОСОБА_6 для порівняння та для висновку про те, що спірний заповіт підписано саме ОСОБА_6

Крім того, позивачкою ОСОБА_2 у судовому засіданні не було надано документів, які б містили підписи заповідача, і які б підтверджували її твердження про те, що надані експертам зразки підпису ОСОБА_6 не належать йому.

Твердження позивачки ОСОБА_2 про те, що висновок експерта Драпей Н.Г. складено з порушенням вимог діючого законодавства та відповідних Інструкцій, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні.

Суд вважає, що висновок експертів № 54, складений 12 червня 2008р. головними експертами відділу технічної експертизи документів та почерку Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Шпакович Н.Г. та Тимофеєвою Т.В., є належним доказом по даній справі, оскільки вказана експертиза була проведена відповідно до ухвали суду від 31 березня 2008р., яка постановлена під час судового розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_11, яка діяла в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним. Предметом судового спору був заповіт ОСОБА_6 від 2 грудня 2005р., а підставою позовних вимог те, що заповіт підписаний не заповідачем.

У подальшому цей спір був залишений ухвалою суду від 16 листопада 2009р. без розгляду за заявою позивача.

У судовому засіданні не було встановлено, що вказаний висновок експертів є необґрунтованим, і не надано доказів у підтвердження того, що він визнавався у встановленому законом порядку необґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у судовому засіданні було належним чином доведено, що підпис у першому, другому екземплярах заповіту та реєстрі нотаріальних дій приватного нотаріуса ОСОБА_5 вчинені самим заповідачем ОСОБА_6

Посилання позивачки ОСОБА_2 на те, що для складання заповіту був використаний листок, який містив підпис ОСОБА_6, а у подальшому був набраний текст заповіту, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, а також спростовується, як поясненнями експерта Драпей Н.Г., так і самим заповітом.

З копії заповіту вбачається, що підпис заповідача та напис його прізвища розташовані на одній лінії, саме під текстом заповіту, а експерт Драпей Н.Г. у судовому засіданні підтвердила, що при досліджені оригіналу заповіту не було виявлено ознак незвичності з приводу розміщення підпису заповідача та тексту заповіту.

Крім того, з витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 2 грудня 2005р. вбачається, що до спадкового реєстру дані про заповіт були внесені у день та час його підписання, при цьому, нотаріусом до реєстру також було внесено серію та номер бланка, на якому вчинено заповіт (с.с.45 т.1), що також підтверджено і витягом зі Спадкового реєстру, який зроблено 17 травня 2007р. при відкритті спадкової справи (с.с.46 т.1).

У судовому засіданні не знайшло свого підтвердження твердження позивачів про те, що ОСОБА_6 не міг підписати спірний заповіт, оскільки в цей період перебував на стаціонарному лікуванні у лікарні, приймав сильнодіючі ліки, і не міг виходити з лікарні, так як належних та достатніх доказів цьому надано не було.

Згідно медичної карти № 3143 стаціонарного хворого, ОСОБА_6 з 23 листопада 2005р. по 09 грудня 2005р. знаходився на лікуванні у другому терапевтичному відділенні міської клінічної лікарні № 4 м. Києва, що знаходиться по вул. Солом'янській, 17, однак у медичні картці відсутні записи про те, що 2 грудня 2005р. він оглядався лікарями або проходив медичне обстеження.

Відповідно до листа призначень він отримував ліки 2 грудня 2005р., однак це не є достатнім доказом того, що після отримання ліків ОСОБА_6 не залишив приміщення лікарні.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12, головний лікар лікарні, пояснив, що лікарня не є закритою, режимною установою, тому хворі можуть її залишати, хоча повинні знаходитися у лікарні постійно.

Свідок  ОСОБА_13 у судовому засіданні підтвердив, що 2 грудня 2005р. ОСОБА_6 приїхав до нього сам, на особистому автомобілі, зайшов до його офісу, який розташований в одному приміщенні з приміщенням нотаріальної контори нотаріуса ОСОБА_5, повідомив про те, що він склав заповіт на користь дочки ОСОБА_4, та віддав йому цей заповіт на зберігання.

Також свідок ОСОБА_13 підтвердив, що 6 грудня 2005р. ОСОБА_6 разом із дружиною був на святкуванні його дня народження, хоча продовжував проходити лікування у лікарні. Свідок стверджує, що ОСОБА_6 кожного року проходив профілактичне лікування у лікарні, однак не знаходився у лікарні постійно.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні підтвердила, що 2 грудня 2005р. у вечорі ОСОБА_6 та його дружина ОСОБА_3 разом були на святкуванні дня народження її сина.

Покази вказаних свідків не були спростовані позивачами, тому у суду не має підстав не приймати їх, як належні докази.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у судовому засіданні було доведено, що 2 грудня 2005р. ОСОБА_6 залишив лікарню і особисто підписав свій заповіт.

Крім того, в матеріалах цивільної справи № 2-2004-1/09, наявний консультативний висновок, згідно якого ОСОБА_6 28 листопада 2005р. був консультований в Інституті серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова, що знаходиться у м. Києві по вул. М.Амосова,6 (с.с.172 т.1 ц/с № 2-2004-1/09), хоча з медичної картки стаціонарного хворого №3143 вбачається, що в цей день він був оглянутий лікарем, стан його був середньої тяжкості і він приймав лікування, що також підтверджує той факт, що ОСОБА_6 вільно залишав приміщення лікарні у разі необхідності.          

Суд вважає безпідставним посилання позивачів на те, що якби ОСОБА_6 бажав скласти заповіт у період перебування його на стаціонарному лікуванні, то заповіт повинен був бути посвідчений головним лікарем лікарні, оскільки воно не ґрунтується на діючому законодавстві та не відповідає встановленим у судовому засіданні обставинам.

Відповідно до ч. 1 ст. 1252 ЦК України заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, може бути посвідче-ний головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні.

Однак, вказаною нормою не встановлено обов'язку особи, яка перебуває на стаціонарному лікуванні, посвідчувати свій заповіт у посадових осіб лікарні.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 не перебував у такому хворобливому стані, який заважав йому самостійно пересуватися та залишати лікарню у разі необхідності.

Твердження позивачів про те, що заповідач не міг скласти заповіт, яким фактично позбавив спадщини свою дочку ОСОБА_1, не може бути підставою для визнання заповіту недійсним, так як це не передбачено законодавством.

Також суд вважає необхідним зазначити, що при складанні та посвідченні заповіту відповідно до діючого законодавства нотаріус не зобов'язаний перевіряти наявність попереднього заповіту, оскільки ч. 2 ст. 1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт, який скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.   

Враховуючи викладене, суд вважає, що у судовому засіданні було доведено, що заповіт 2 грудня 2005р. підписаний заповідачем ОСОБА_6 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, тому відсутні законні підстави для визнання його недійсним з цих підстав і позови задоволенню не підлягають.

Ні у позовних заявах, ні у судовому засіданні позивачами та їх представниками не було зазначено, які саме позовні вимоги заявляються особисто до ОСОБА_8, хоча суд неодноразово звертав на це увагу позивачів та їх представників, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовів в цій частині.

          Відповідно до ч. 4 ст. 154 ЦПК України суд вважає необхідним скасувати заходи забезпечення позову.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1218, 1220, 1233, 1247, 1254, 1257 ЦК України, ст.ст. 60, 154, 212, 214, 215, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

   у позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Головне управління юстиції у м. Києві про визнання заповіту ОСОБА_6, складеного 2 грудня 2005р., недійсним відмовити.

          Арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1 ухвалою суду від 11 листопада 2010р., та накладений на дачний будинок в АДРЕСА_2, земельну ділянку, площею 0,08га  у АДРЕСА_3, автомобілі Мерседес Е 280, державний номер НОМЕР_1, та БМВ 5201, державний номер НОМЕР_2, які зареєстровані на праві власності за ОСОБА_6 ухвалою суду від 9 грудня 2010р., скасувати.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                               І. М. Рейнарт