Справа № 2-377/11

Категорія 31

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

02 лютого 2011 року                               Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді –          Батрин О.  В. ,

при секретарі –                    Борисенко А. В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участю третьої особи ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, -

В С Т А Н О В И В :

 В грудні 2008 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, мотивуючи тим, що 29 липня 2005 року у дворі будинку № 24 по бульвару Л.Українки в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Субару Форестер, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням відповідача, який порушив Правила дорожнього руху (п. 10.9). По даному факту порушена кримінальна справа Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві. В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивач зазнала тілесних ушкоджень: перелом кістки лівої руки, значні ушкодження голені правої ноги, ушкодження лівої ноги. В зв’язку з цим, позивач звернулась до суду з відповідним позовом та просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду пов’язану з її лікуванням внаслідок даних ушкоджень в розмірі 327 грн. 16 коп. та моральну шкоду в розмірі 15 000 грн., що проявилась в душевних стражданнях з приводу фізичного болю, пов’язаного з даним ушкодження здоров’я, втрати нормальних життєвих зв’язків.

В ході судового розгляду справи судом було притягнуто до участі в справі в якості третьої особи ОСОБА_5.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала позовні вимоги, мотивуючи вище викладеними обставинами.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову, мотивуючи тим, що вина відповідача в завданні тілесних ушкоджень позивачу не доведена судом, а тому, і відсутні підстави для задоволення позову.

Третя особа ОСОБА_5 до судового засідання не з’явилася по невідомим суду причинам, хоча про час, день та місце розгляду справи була належним чином повідомлена. Тому, суд розглянув справу у її відсутність, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що 29 липня 2005 року у дворі будинку № 24 по бульвару Л.Українки в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Субару Форестер, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням відповідача, який порушив Правила дорожнього руху (п. 10.9) та позивача, а саме - під час руху транспортного засобу заднім ходом відповідач не переконався, що це буде безпечним для інших учасників руху, внаслідок чого відбувся наїзд на позивача.

Відповідно до схеми дорожньо-транспортної пригоди вбачається, що відповідач ОСОБА_4, керуючи автомобілем здійснював рух заднім ходом з поворотом ліворуч. Дорожньо-транспортна пригода відбулася на відстані 1,6 м від будинку (а.с. 31).

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди позивач зазнала тілесних ушкоджень: перелом кістки лівої руки, значні ушкодження голені правої ноги, ушкодження лівої ноги (а.с. 6-7).

Відповідно до висновку експерта № 1423/а 15 листопада 2005 року, проведеного в рамках кримінальної справи по факту завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_3 вбачається, що описані ушкодження, отримані позивачем, могли утворитися при автомобільній травмі при зіткненні рухаючого транспортного засобу з пішоходом, та могли утворитися в строк та при обставинах, вказаних в постанові слідчого. Вказані ушкодження в області лівої руки могли утворитися при падінні з положення «стоячи» на поверхню на витягнуту верхню ліву кінцівку (а.с. 64-65).

Даний висновок експертизи повністю підтверджується і висновком експертизи, № 91  від 26 березня 2007 року, проведеної по матеріалам кримінальної справи, відповідно до якого морфологія, характер, об’єм та локалізація тілесних ушкоджень, які мали місце у ОСОБА_3, механізм їх утворення, відсутність яких-небудь пошкоджень на автомобілі з урахуванням обставин справи, дозволяють стверджувати про те, що в даному випадку могла мати місце транспортна травма – зіткнення автомобіля, який рухався, з пішоходом з подальшим накочуванням (не переїздом) колесом автомобіля на нижні кінцівки, а саме:

- первинний контакт виступаючих частин автомобіля (задній бампер) з пішоходом – первинний контакт був у ділянку лівого стегна (утворення ушкоджень у пішохода не відбулося внаслідок малої кінетичної енергії травмуючого впливу із-за малої швидкості автомобіля),

- відкидання тіла та падіння його на дорожнє покриття, рух тіла по дорозі (утворення перелому кісток лівого передпліччя, садна в ділянці правого ліктьового суглобу, ссадна в ділянці верхній третині лівого передпліччя),

- після цих фаз транспортної травми відбулося накочування на гомілки пішохода заднім колесом автомобіля з утворенням у пішохода обширних глибоких саден на гомілках,

- в момент первинного контакту пішохід знаходився у вертикальному (або близько до нього) положення, був обернутий задньою поверхнею тіла до транспортного засобу.

Морфологія, характер, об’єм та локалізація ушкодження верхніх кінцівок позивача не виключають можливість їх виникнення внаслідок самовільного падіння із вертикального (або близького до нього) положення на площину з первинним контактом витягнутою лівою кінцівкою.

Морфологія, характер, об’єм та локалізація ушкодження нижніх кінцівок позивача виключають можливість їх виникнення внаслідок самовільного падіння позивача із вертикального (або близького до нього) положення на площину.

Враховуючи вище викладене, а також те, що у позивача, крім лівої руки, ушкоджено і гомілку, дає підстави суду вважати, що внаслідок руху заднім ходом з поворотом ліворуч автомобіля Субару Форестер, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував відповідач, відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої завдано тілесних ушкоджень позивачу.

Крім того, суд враховує і положення п. 10.2 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, відповідно до якого під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху; для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що в автомобілія відповідача, крім нього, знаходилось двоє дорослих людей (його дружина та ОСОБА_6), і відповідач, керуючи автомобілем при здійсненні маневру заднім ходом з поворотом ліворуч та бачачи літню позивачку, яка проходила неподалік від свого будинку (на відстані 1,6 м), міг та повинен був звернутися до них за допомогою. Проте, цього не зробив.

Що стосується пояснень відповідача, третьої особи, ОСОБА_9, ОСОБА_7 щодо того, що позивач самовільно впала без наїзду автомобіля відповідача, то вони спростовуються висновками експертиз, поясненнями позивача, її представника, схемою дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана  джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верхового Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи  позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода,  заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було   завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Виходячи з названих норм закону, можна зробити висновок, що законодавець покладає обов’язок доказування та зобов’язує відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за  зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Проте, представником відповідача в ході судового розгляду справи не доведено, що шкода, завдана позивачу, була завдана внаслідок умислу чи грубої необережності потерпілої.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про задоволення позову в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 327 грн. 16 коп., сума якої повністю доводиться наданими суду чеками на купівлю ліків в зв’язку ушкодженням здоров’я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 4-5).

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або  юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд вважає, що позов в частині відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково на суму 5 000 грн., оскільки внаслідок падіння позивач отримала перелом кістки лівої руки, значні ушкодження голені правої ноги, ушкодження лівої ноги, що призвело до її душевних страждань, фізичного болю та внаслідок чого вона зверталась за допомогою до лікаря. При цьому, суд також враховує і похилий рік позивача (86 роки), те, що для відновлення нормальних життєвих зв’язків позивачу необхідно було затратити значний період часу.

При подачі позову до суду позивач була звільнена від оплати судового збору, що становить за вимоги майнового характеру в розмірі 51 грн., за вимоги немайнового характеру в розмірі 8 грн. 50 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, що складає 120 грн.

Суд дійшов до висновку про задоволення позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, а тому судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, що складає 120 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Що стосується судових витрат за вимоги немайнового характеру, то вони підлягають стягненню на користь держави в розмірі 2 грн. 83 коп. (33,33% від ціни позову в розмірі 15 000 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1187, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 88, 57, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

   Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участю третьої особи ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 327 грн. 16 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, 5 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір за вимоги майнового характеру в розмірі 51 грн., за вимоги немайнового характеру в розмірі 2 грн. 83 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                              О. В. Батрин