Справа № 22-ц-238/2011 Головуючий у I інстанції – Соловей В.В.
Категорія – цивільна Доповідач - Демченко Л. М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 лютого 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіДемченко Л.М.,
суддів:Бойко О.В., ОСОБА_3,
при секретарі:Пільгуй Н.В. ,
за участю:представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6, ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Козелецького районного суду від 11 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_8 про встановлення факту проживання однією сім”єю, усунення від права на спадкування, за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_8 до ОСОБА_7, КП „Ніжинське МБТІ” про визнання права власності в порядку спадкування, про скасування державної реєстрації,
в с т а н о в и в:
Рішенням Козелецького районного суду від 11 листопада 2010 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_8 про встановлення факту проживання однією сім”єю, усунення від права на спадкування, позов ОСОБА_5 і ОСОБА_8 до ОСОБА_7, КП „Ніжинстке МБТІ” про визнання права власності в порядку спадкування, про скасування державної реєстрації задоволений частково, зобов’язано КП „Ніжинське МБТІ” скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1 та відновити у Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про ОСОБА_9, померлого у січні-лютому 2006 року, який був власником зазначеної квартири. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 8 грн. 50 коп. судового збору і 60 грн. витрат на ІТЗ.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить змінити рішення, задовольнивши її позов, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 і ОСОБА_8 відмовити. Доводи скарги зводяться до того, що рішення судом ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що суд неправомірно та безпідставно об’єднав в одне провадження позов ОСОБА_7 та зустрічний позов ОСОБА_5 і ОСОБА_8, оскільки вимоги сторін є неоднорідними та випливають з різних правовідносин. Безпідставними є висновки суду про те, що після смерті ОСОБА_9 з заявами про прийняття спадщини звернулись відповідачі (позивачі), а ОСОБА_7 не зверталась з такою заявою. Якби дане питання суд з’ясував, то встановив би, що вона відразу після смерті ОСОБА_9 звернулась до нотаріальної контори. В нотаріальній конторі їй було роз’яснено, що вона повинна звернутись до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім’єю. Безпідставним є висновок суду про те, що ОСОБА_9 проживав один і що відсутні дані, які б свідчили про факт проживання позивачки з померлим однією сім’єю. Не врахував суд і покази свідків які зафіксовані в судових рішеннях від 19.11.2007 року та від 04.11.2008 року. Незважаючи на те, що зазначені рішення скасовані, але покази одержані в судових засіданнях не спростовані, а тому на думку апелянта вони є доказами по даній справі.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_6, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, в січні-лютому 2006 року помер ОСОБА_9. Після його смерті відкрилась спадщина на його майно. ОСОБА_5 і ОСОБА_8, які є двоюрідними братами померлого звернулись до нотаріальної контори у встановлений законом строк, подавши відповідні заяви. ОСОБА_7 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не зверталась.
Звернувшись до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім’єю з ОСОБА_9 позивачка зазначила, що проживала з останнім з 1994 по 2006 рік, а отже, на відповідно до положень ст. 1264 ЦК України вона, як особа, що проживала зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини, має право на спадщину. Також, просила усунути відповідачів – ОСОБА_5 і ОСОБА_8 від права на спадкування на підставі ч.5 ст.1224 ЦК України.
Але, беручи до уваги, що матеріали справи не містять жодного належного доказу щодо спільного проживання позивачки з ОСОБА_9 однією сім’єю до часу відкриття спадщини, а також відсутні дані про те, що ОСОБА_9 перебував в безпорадному стані, потребував сторонньої допомоги через похилий вік, а ОСОБА_5 і ОСОБА_8 ухилялись від надання ОСОБА_10 такої допомоги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_7.
Оскільки ОСОБА_7, в силу положень ст. 60 ЦПК України, не довела обставин, на які вона посилалась, не обґрунтувала своїх вимог, суд першої інстанції, вірно та обґрунтовано відмовив позивачці в задоволенні позову.
Дійшовши обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_7, суд врахував також наявність запису про державну реєстрацію права власності останньої на квартиру АДРЕСА_1 (власником якої був ОСОБА_10), який був внесений КП „Ніжинське МБТІ” у Реєстр прав власності на нерухоме майно на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано та взявши в сукупності всі обставини справи вірно вирішив, що цей запис підлягає скасуванню, а запис про ОСОБА_9, як власника квартири – відновленню.
Також, судом першої інстанції вірно враховано, що визнання в судовому порядку права власності на спадкове майно за ОСОБА_5 і ОСОБА_8, які є спадкоємцями за законом і в установлений законом строк подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, не є необхідним, оскільки оформлення права власності на спадщину здійснюється відповідно до положень Глави 89 ЦК України. Отже, суд вірно відмовив позивачам (відповідачам) в задоволенні позову в цій частині.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно об’єднані позовні вимоги ОСОБА_7 та позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_8 не заслуговують на увагу, так як позивачами та відповідача одночасно виступають одні й тіж самі особи, позовні вимоги пред’явлені щодо спадкового майна померлого ОСОБА_9, а тому об’єднання позовів забезпечило своєчасне та правильне вирішення судом спору між сторонами.
Твердження апелянта про те, що судом не враховані покази свідків, які зафіксовані в скасованих рішеннях суду від 19.11.2007 року та від 04.11.2008 року не можуть бути взяті до уваги, оскільки не можуть бути належними та допустимими доказами в розумінні до вимог ст.ст. 58,59 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Козелецького районного суду від 11 листопада 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: