Справа №2а-60/2007р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2007 року                                         Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі колегії: головуючого-судді: Костюкевича O.K.

суддів                                                     Кихтюка P.M., Бовчалюк З.А.,

при секретарі Олексюк Т.В.

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Вознюка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька адміністративну

справу за позовом  ОСОБА_1 до  Служби  Безпеки  України  про

стягнення заборгованості по одноразовій допомозі, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Служби безпеки України про стягнення заборгованості по одноразовій допомозі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 1.02.1974 року по 8.05.1998 року проходив військову службу в управлінні Служби безпеки України у Волинській області. Наказом голови СБУ у Волинській області від 8.05.1998 року звільнений в запас за ст.65 п. "в" (за станом здоров"я). У відповідності до п.2 ст29 Закону України „Про службу безпеки України", наказом начальника управління Служби безпеки №35-ас від 7.07.1998 року була нарахована одноразова грошова допомога у зв"язку з встановленням йому третьої групи інвалідності в розмірі трирічного грошового утримання - 20210 грн. 40 коп. Вважає, що одноразова допомога йому вчасно не була виплачена, оскільки повинна була виплатитись до 17.02.1998 року. Однак, допомога виплачувалась з 7.04.2000 року по 29.03.2001 року. Просить суд стягнути з відповідача на його користь суму в розмірі 15349 грн. 70 коп. компенсації у зв"язку з порушенням термінів виплати одноразової грошової допомоги.

В судовому засіданні збільшив розмір позовних вимог, оскільки розмір компенсації у зв"язку з порушенням термінів виплати одноразової допомоги станом на січень 2007 року збільшився до 22164 грн. 96 коп. В решті позов підтримав з підстав зазначених в заяві. Просив суд позов задовольнити в повному об"ємі.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав за безпідставністю вимог позивача. Вважає, що ОСОБА_1 саме на підставі ст.29 Закону України „Про службу безпеки України" призначена одноразова грошова допомога. У зв"язку з наявністю спеціальної норми застосування загального законодавства, на яке посилається позивач, а так само і „Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров"я, пов"язаним з виконанням ним трудових обов"язків", затверджених постановою Кабінету міністрів України від 23.06.1993 року №472, до даного конкретного випадку є безпідставним. Крім цього, вважає, що одноразова допомога носить разовий характер, а тому підстав для виплати компенсації у зв"язку з несвоєчасністю виплати одноразової допомоги немає. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що наказом Голови Служби безпеки України від 8.05.1998 року позивач був звільнений в запас за ст.65 п."в" (за станом здоров"я).

Згідно з витягу з Наказу №35-ас від 7.07.1998 року ОСОБА_1 призначено до виплати одноразову грошову допомогу в розмірі трьохрічного грошового утримання у зв"язку з

визнанням інвалідом 3-ї групи внаслідок захворювання, отриманого в період проходження служби.

Відповідно до довідки МСЕК ОСОБА_1 була встановлена 3-я група інвалідності у зв"язку з захворюванням, отриманим в період проходження військової служби.

Аналізуючи пояснення сторін, дослідженні в ході судового розгляду справи письмові докази суд приходить до висновку, що позов безпідставний та в його задоволенні слід відмовити.

Ст. 29 Закону України „Про службу безпеки України" передбачено, що в разі каліцтва заподіяного військовослужбовцю Служби безпеки України у зв"язку з виконанням службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, йому виплачується одноразова допомога в розмірі від трирічного до п"ятирічного грошового забезпечення і призначається пенсія по інвалідності.

Вказана норма є самостійним видом соціальних гарантій, встановлених для військовослужбовців Служби безпеки України, і містить зміст, передумови застосування та розмір виплат.

Не дивлячись на те, що вказана вище норма не регулює наслідки несвоєчасного призначення або несвоєчасної виплати зазначеної грошової допомоги, суд приходить до висновку про недопустимість застосування до вказаних правовідносин загальних норм права.

На думку суду положення „Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров"я, пов"язаним з виконанням ним трудових обов"язків", затверджених постановою Кабінету міністрів України від 23.06.1993 року №472, розроблені для реалізації положень вимог Кодексу законів про працю України, які не можуть поширюватися на позивача, так як на останнього поширюються вимоги спеціального законодавства. Застосування вказаних норм на думку суду приведе до необгрунтованого збільшення правових соціальних гарантій певної категорії громадян, що не відповідає принципу соціальної справедливості закріпленої в ст.46 Конституції України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підстав для виплати компенсації у зв"язку з несвоєчасною виплатою одноразової допомоги немає, а тому в позові слід відмовити за безпідставністю вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 5, 6, 11, 99, 100, 122, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.29 Закону України „Про Службу безпеки України", ст.46 Конституції України,-

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до Служби Безпеки України про стягнення заборгованості по одноразовій допомозі - відмовити.

На дану постанову до Луцького міськрайонного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до вимог ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Крім цього, апеляційна скарга на дану постанову може бути подана без попереднього

подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для  подання заяви про апеляційне оскарження.