Справа № 2-а-612/11

ПОСТАНОВА

іменем України  

 11 лютого 2011 року                                           м. Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Гончарука О.Н. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про визнання права на отримання пенсій відповідно до вимог ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», про зобов’язання провести перерахунок, виплату та стягнення таких пенсій

                                                встановив:

                 У поданій до суду через поштове відділення зв’язку 30 грудня 2010 року позовній заяві позивач зазначає, що він є інвалідом 11 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС та постраждалим 1 категорії від такої аварії.

          Відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закону), йому повинна виплачуватись державна пенсія в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

          Відповідач в таких розмірах пенсій йому не виплачував і  не виплачує, зробити їх перерахунок в сторону збільшення та виплату відмовляється.

          Просить суд постановити рішення, котрим визнати за ним право на отримання державної пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, передбачених ст.ст.50, 54 Закону; зобов’язати відповідача зробити перерахунок таких пенсій та виплачувати їх у визначених Законом розмірах, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 12 жовтня 2010 року  по день постановлення судового рішення тобто по 11 лютого 2011 року.

07 лютого 2011 року відповідачем подано до суду письмове заперечення, де зазначено,  що інвалідам 11 групи внаслідок  Чорнобильської катастрофи основна державна та додаткова пенсії виплачуються в розмірах, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 28.05.08 р. №530 та від 16.07.08 р. №654, якими встановлено розрахункові величини для обчислення розміру таких виплат.

Згідно п.6 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по 11 групі інвалідності, не може бути нижче 580 грн., а щомісячна додаткова пенсія згідно п.4 цієї Постанови встановлена інвалідам такої групи у розмірі 20 % прожиткового мінімуму.

Відповідно до п.п.2 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», починаючи з 01 липня того ж року  пенсії в інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою інвалідів 11 групи,  не повинні бути нижчими 655 грн.

Вважає, що відповідно до ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком, визначений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим нормативно-правовим актом.

          Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення п.28 Розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким передбачалося внесення змін до Закону. Однак рішення про відновлення дії згаданого Закону у редакції, чинній до внесення змін до нього, Верховною Радою України не приймалось.

Зазначає, що Управління не може бути належним відповідачем  у даній справі, оскільки не є власником або розпорядником коштів Державного бюджету України та не наділено правом приймати законодавчі акти загальнодержавного значення.

          Просить в задоволенні позову відмовити.

Позов підлягає до часткового  задоволення.

Як вбачається з довідок МСЕК, посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.1, 9), ОСОБА_1 є особою, яка постраждала  внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС ( категорія 1 ) та з 05 липня 2007 року довічно - інвалідом 11-ої групи захворювання, пов’язаного з наслідками такої аварії.

У відповідності до ст.6 Закону України „Про пенсійне забезпечення” особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов’язку.

          Довідкою відповідача, його запереченням та відмовою стверджено, що позивач з  31 жовтня 2006 року по даний час отримує пенсію на підставі Закону України «Про державну службу».

          За таких обставин суд вважає, що в задоволенні його позову в частині зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії,  згідно ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” слід відмовити.

          Крім отримуваної пенсії за віком позивач відповідно до ст.49  Закону має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

          Відповідно до ч ч.1 ст. 50 Закону -  додаткова пенсія особам, які віднесені до категорії 1 не може бути меншою 75 % мінімальної пенсії за віком.

Розміри додаткової пенсій по інвалідності зазнали змін, що відбулись відповідно до п.28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року.

Згадані положення бюджетного Закону рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення.

Відповідач згідно його довідки, поданого письмового заперечення та відмови виплачував і виплачує позивачу щомісячну додаткову пенсії в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530  «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»,  що є значно меншою.

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні позивачу розміру пенсії застосуванню підлягають ст.50 Закону, а не згадана постанова, оскільки остання істотно звужує обсяг раніше встановлених законом прав.

          Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

          Суд вважає, що положення ч. 3 ст. 28 згаданого Закону не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

          Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону, в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

          Виходячи з наведеного суд доходить висновку, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю за період з 12 жовтня 2010 року по 11 лютого 2011 рік, відповідно до вимог ч.1 ст. 50 Закону із застосуванням ст. 28 ч.1 Закону України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст.21 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» і цей перерахунок має бути здійснений за згадані періоди з врахуванням виплачених йому сум.

Оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) саме  на управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах покладено обов’язок призначення і виплати пенсії, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, тому суд вважає за необхідне зобов’язати провести перерахунок та виплату пенсії позивачу саме УПФУ в Камінь-Каширському районі.

Не мають правового значення і твердження відповідача про відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом розмірів пенсій як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

          Позовні вимоги позивача в частині визнання за ним права на отримання  державної та додаткової пенсій у розмірах відповідно восьми мінімальних пенсій за віком та 75 % такої мінімальної пенсії задоволенню не підлягають, оскільки таке його право визначене ст.ст.50, 54 Закону.

          Позовні вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача перерахувати та виплачувати в майбутньому йому пенсію відповідно до вимог ст.ст.50, 54 Закону задоволенню не підлягають, оскільки порядок такої виплати, його розмір, встановлюється як згаданим Законом, який може бути змінено на законодавчому рівні, так і Законами України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.

          Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160, 162, 183-2 КАС України, ст.ст. 49, 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

          Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1, як особі 1 категорії, інваліду 11 групи захворювання якого пов’язане з Чорнобильською катастрофою, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 12 жовтня 2010 року по 11 лютого 2011 року включно відповідно до положень ст.50  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання її копії апеляційних скарг, копії яких одночасно надсилаються особами, які їх подають, до суду апеляційної інстанції.

Суддя:                                                                                         О.  Н.  Гончарук