УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

                  Справа № 22ц-24724/10                    

Справа № 22ц-20175/11                                                Головуючий в суді першої

Категорія №  32 (4)                                                      інстанції – Дурасова Ю.В.

     Доповідач – Савіна Г.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

02 лютого 2011 року                                                                     м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді  Савіної Г.О.,

суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,

при секретарі – Герасимчук Г.І.,

за участю – представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3 та її представника  ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_5, на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

          У жовтні 2009 року позивач ОСОБА_5  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що  21 листопада 2007 року відповідач керуючи автомобілем «Фіат Пунто» реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Мелешкіна в м. Кривому Розі  не вибравши межі безпечної швидкості і дистанції допустила зіткнення з автомобілем «Пежо 307», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким він керував, чим спричинила йому матеріальний збиток. У добровільному порядку ОСОБА_3 відшкодовувати завдану шкоду не бажає, тому уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь 21064 грн. 82 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також 2378 грн. 50 коп. судових витрат.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково, на його користь з ОСОБА_3 стягнуто 7540 грн. 78 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, а також витрати у справі: судовий збір в розмірі 75 грн. 40 коп., 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 400 грн. витрат пов’язаних з оплатою авто-товарознавчого дослідження. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду  та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, на його думку, судом не враховано, що позивач є громадянином Хорватії і його знаходження в Україні було обмежене як у часі так і   приписами його держави щодо своєчасного проходження технічного огляду автомобіля, що унеможливило проведення повторної експертизи та змусило позивача здійснювати ремонт автомобіля в Хорватії. Також, суд, розглядаючи позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, неправомірно не взяв до уваги рахунок № 1-30-80816 від 03 квітня 2008 року на суму 13142,39 хорватських кун, еквівалентом якої є 21064 грн. 82 коп.,  дійшов помилкового висновку відносно того, що  документ, який підтверджує  надання юридичної допомоги не стосується даної справи. Крім того, судом безпідставно відмовлено у стягненні моральної шкоди, витрат на послуги перекладача та нотаріальні послуги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 21 листопада 2007 року по вулиці Мелешкіна  в м. Кривому Розі відбулася дорожньо-транспортна пригода , учасниками якої  були ОСОБА_3 (прізвище якої на час розгляду справи ОСОБА_3), яка керувала автомобілем «Фіат Пунто» та автомобілем «Пежо 307», який належить на праві приватної власності громадянину Хорватії ОСОБА_8 та яким керував по довіреності громадянин Хорватії ОСОБА_5.

Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу  від 13 грудня 2007 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, внаслідок чого було  механічно пошкоджено автомобіль «Пежо 307».

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження розмір матеріальної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля «Пежо 307» становить 7540 грн. 78 коп.

Стягнувши вказану матеріальну шкоду з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції обґрунтовано врахував положення норм матеріального права.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкоди, завданої майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії  кількох джерел підвищеної небезпеки, одній особі з вини  іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені має право на відшкодування завданої йому майнової та матеріальної шкоди.

Згідно ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, в тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння.

За ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, установлених законом.

Установивши, що винною особою  в дорожньо-транспортній пригоді визнано відповідача, суд обґрунтовано стягнув на користь позивача, який хоч і не є власником транспортного засобу, але мав законне право володіння ним на підставі довіреності, завдану матеріальну шкоду у розмірі 7540 грн. 78 коп. на підставі висновку експертного товарознавчого дослідження, обґрунтовано відмовивши позивачу у задоволенні решти позову в частині відшкодування матеріальної шкоди та стягнення  13142.39 хорватських кун, еквівалентом яких є 21064 грн. 82 коп.,  за відновлюваний ремонт транспортного  засобу – автомобіля «Пежо 307», оскільки в робочому замовленні № 121242 відсутні позначення валюти в  якій повинні оплатитися матеріали по ремонту, виконатися роботи та послуги і позивачем не надано чеки (квитанції) по оплаті виконаного відновлюваного ремонту.

Доводи представника позивача щодо невірності даних висновків суду та доведеності позовних вимог про  понесені позивачем матеріальні витрати на  відновлюваний ремонт автомобіля, розмір якого становить 13142,39 хорватських кун, еквівалент якого в гривнях є 21064 грн. 82 коп., на думку колегії суддів безпідставні, оскільки як убачається із перекладу з хорватської мови на українську мову замовленої специфікації матеріалів для автомобіля «Пежо 307», виданої ТОВ АС «Дуймович» офіційний дилер, замовником та покупцем їх вказано власника транспортного засобу ОСОБА_8. Доказів про те, що це замовлення виконано та оплачено саме позивачем ОСОБА_5 суду не надано.

Крім того, цей документ не є допустимим доказом (ст. 59 ЦПК України), оскільки в матеріалах справи  відсутній його оригінал (ст. 64 ЦПК України), до того ж виданий товариством іноземної держави, з якою Україна не має Договору щодо надання правової допомоги.

Відмовляючи позивачу у позові про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що моральна шкода позивачем не доведена, розмір моральної шкоди не обґрунтовано, доказів щодо спричинення моральної шкоди не надано, умислу відповідача у спричиненні шкоди не встановлено.

Однак з такими висновками погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку  із знищенням чи пошкодженням її майна (п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Враховуючи, що вина відповідача в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та спричиненні позивачу матеріальної шкоди доведена, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в порядку п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України про часткове задоволення позовних вимог. З урахуванням роз’яснень  п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах  про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», із подальшими змінами, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості й беручи до уваги конкретні обставини по справі, понесені позивачем моральні страждання у зв’язку з тим, що дорожньо-транспортна пригода сталася в період його відпустки, в іноземній для нього державі, внаслідок чого відпустку було зіпсовано і позивач змушений був займатися незапланованими справами, дійшла висновку, що розмір в 1000 грн. є достатнім для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу неправомірними діями відповідача. В іншій частині цього позову позивачу слід відмовити.

Судом першої інстанції обґрунтовано та у відповідності до ст. ст. 79, 84, 85, 88 ЦПК України відмовлено позивачу у відшкодуванні 1500 грн., сплачених ним 15 серпня 2007 року ПП «ОСОБА_2» за юридичні послуги, оскільки  позовну  заяву  представником  позивача  ОСОБА_5  –  ОСОБА_2 було подано до суду 07 жовтня 2009 року, згідно довіреності, до того ж до квитанції не додано відповідних документів на підтвердження того, що ПП ОСОБА_2 є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Відповідно до довіреностей та журналу судового засідання  правовий статус ОСОБА_2 визначено в якості представника позивача, згідно ж п. 2 ч. 3 ст. 79, ст. 84 ЦПК України витрати пов’язані з оплатою участі у справі представника сторони не відносяться до судових витрат і не підлягають розподілу між сторонами в порядку, передбаченому ст. 88 ЦПК України.

Судом обґрунтовано відмовлено позивачу  у відшкодуванні витрат у розмірі 150,00 грн. за нотаріальні послуги та 95,00 грн.  за послуги перекладача при нотаріальному оформленні його перекладу в нотаріальній конторі, оскільки послуги нотаріуса відповідно до ст. 79 ЦПК України не є судовими витратами, тому не підлягають розподілу між сторонами згідно ст. 88 ЦПК України.

Перекладача (перекладачів) до участі у справі не було залучено, доказів на підтвердження витрат, пов’язаних із залученням перекладача позивач не надав, тому доводи представника позивача щодо безпідставності відмови судом у частині стягнення з відповідача на користь позивача  95 грн. витрат на послуги перекладача на увагу не заслуговують, оскільки суперечать положенням ст. 86, 88 ЦПК України.

За таких підстав колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відшкодування матеріальної шкоди та судових витрат ухвалено судом з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому підлягає залишенню без змін.

Рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині  відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 8,50 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України,  колегія  суддів,-

В И Р І Ш И Л А  :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2  задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07 вересня 2010 року в частині відмови ОСОБА_5 у позові до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

В решті частини цього позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 на відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 8 грн. 50 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :                                                                  Г.О.Савіна

         Судді:                                                                                В.П.Турік

                                                                                                    Л.А.Братіщева