Справа № 2-2050/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

04.02.2011 року                                                                                                                 м. Нікополь

                   Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

                                             головуючого –судді                                                                       Кобеляцької –Шаховал І.О.

                                             за участю секретаря                                                                        Скоробогатової А.О.

                                                              позивача                                                                         ОСОБА_1

                                                              представника відповідача                                             Ісакова А.П.

                розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Арбат” про стягнення заборгованості, -

                                                                                     В С Т А Н О В И В:

                 Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

                 На підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на наступне.

           17 липня 2010 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «АРБАТ», згідно їх домовленості, був укладений договір позики, згідно якого відповідач отримав від нього  грошові кошти трьома траншами по 869 000 гривень на загальну суму 2 607 000 (два мільйона  шістсот сім тисяч) гривень, що на момент укладання договору було еквівалентно сумі 330 000 (триста тридцять тисяч) доларів США і  які відповідач зобов’язався повернути в національній валюті України до 10 грудня  2011 року, що буде на момент повернення еквівалентна сумі 330 000 (триста тридцять  тисяч) доларів США. Позика, відповідно до п.2 зазначеного договору, передавалась готівкою, що підтверджується прибутково –касовими ордерами підприємства. У вищевказаний термін відповідач на порушення своїх зобов’язань позику не повернув. На його прохання про добровільну сплату заборгованості, яка складала на 10 грудня  2011 року 2 607 000 (два мільйона шістсот сім тисяч) гривень відповідач письмово повідомив, що  вказану суму боргу визнає, але в зв’язку з тяжким фінансовим становищем підприємство не може сплатити борг. Окрім того, відповідно до п.6 зазначеного договору передбачено, що у разі прострочення повернення позики Позичальник сплачує Позикодавцю штраф в розмірі 10 % від несплаченої суми, що на 10 грудня  2011 року складало 260 700 (двісті шістдесят тисяч сімсот ) гривень. В зв”язку з неможливістю вирішення питання про повернення боргу добровільно вимушений звернутись до суду.

                В судовому засіданні позивач позов підтримав і просив  задовольнити його в повному обсязі, пояснивши, що віддавати гроші добровільно відповідач не бажає. Він зараз в дуже скрутному матеріальному становищі і йому потрібні гроші. Крім того, просить стягнути з відповідача і судові витрати в сумі 1 700 грн. 00 коп. та витрати на ІТЗ в сумі 120 грн. 00 коп.

  Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав, суду пояснив, що підприємство зараз у дуже скрутному стані і не може віддати гроші, які брались в борг у позивача.

                Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

              Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

                 Згідно зі ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а  у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

              Ст.1049 ЦК України зобов»язує позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок.

               Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

               Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.

            Як встановлено в судовому засіданні, 17 липня 2010 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «АРБАТ»був укладений договір позики, згідно якого відповідач отримав від позивача грошові кошти трьома траншами по 869 000 гривень на загальну суму 2 607 000 (два мільйона  шістсот сім тисяч) гривень, що на момент укладання договору було еквівалентно сумі 330 000 (триста тридцять тисяч) доларів США і які відповідач зобов’язався повернути в національній валюті України до 10 грудня  2011 року, що буде на момент повернення еквівалентна сумі 330 000 (триста тридцять  тисяч) доларів США (а.с.9-10). Позика передавалась готівкою, що підтверджується прибутково –касовими ордерами підприємства. У вищевказаний термін відповідач позику не повернув. На прохання позивача про добровільну сплату заборгованості, яка складала на 10 грудня  2011 року 2 607 000 ( два мільйона шістсот сім тисяч) гривень відповідач письмово повідомив, що  вказану суму боргу визнає, але в зв’язку з тяжким фінансовим становищем підприємство не може сплатити борг (а.с.11). Окрім того, відповідно до п.6 зазначеного договору передбачено, що у разі  прострочення повернення позики Позичальник сплачує Позикодавцю штраф в розмірі 10 % від несплаченої суми, що на 10 грудня  2011 року складало 260 700 (двісті шістдесят тисяч сімсот ) гривень (а.с.9). Зазначені обставини в судовому засіданні відповідач визнав повністю.

                За таких обставин суд вважає за можливе позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

             Суд також вважає за можливе задовольнити вимоги позивача і в частині стягнення з відповідача судових витрат.

               На підставі викладеного, керуючись ст.625, 1046, 1047,1049,1050 ЦК України, ст.3-7, 10-11,  208-209, 212-215 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

                Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Арбат” на користь ОСОБА_1 борг в сумі 2 867 700  грн. 00 коп.

             Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Арбат” на користь ОСОБА_1 в повернення державного мита  1 700 грн. 00 коп. та  інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи  120 грн. 00 коп.   

                 Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Нікопольський міськрайонний суд.

Суддя:І. О. Кобеляцька-Шаховал