Справа 2-84

      2011

 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 січня 2011 року         Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

судді   Рідник  І.Ю.

при секретарі  Данько Т.В.

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Комінтернівське справу за позовом ОСОБА_2 до Комінтернівської районної лікарні державної ветеринарної медицини Одеської області, за участю третьої особи з боку відповідача –начальника Комінтернівської районної лікарні державної ветеринарної медицини ОСОБА_3 про поновлення на роботі, зміни формулювання причин звільнення і оплати за час вимушеного прогулу,  

в с т а н о в и в:

07.11.2005 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та третьої особи з боку відповідача про поновлення на роботі на посаді завідуючого Сичавської дільничної лікарні ветеринарної медицини, стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11 жовтня 2005 року до поновлення на роботі та зміни формулювання причини звільнення.  

В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги і остаточно просить суд поновити його на роботі на посаді завідуючого Сичавської дільничної лікарні державної ветеринарної медицини з 11.10.2005 року, визнавши наказ №22-к від 11.10.2005 року незаконним, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.10.2005 року по 31.03.2008 року в розмірі 13311.83 гривень, стягнути на його користь 50000 (п’ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди та витрати на юридичну допомогу в розмірі 3750 гривень. Допустити негайне виконання рішення суду.

Представник позивача, адвокат ОСОБА_1, позовні вимоги свого довірителя підтримала та також просила суд задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на те, що позивача було звільнено з роботи за відсутність законних підстав та з порушенням встановленого законом порядку звільнення.

Представник відповідача, Сагайдак О.В., та третя особа з боку відповідача, ОСОБА_3, позов не визнали повністю та просили в його задоволенні відмовити посилаючись на те, що звільнення ОСОБА_2 з займаної посади проведено відповідно з вимогами трудового законодавства. Наказ №22-к від 11.10.2005 року про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади за ст.40 ч.1 п.3, ст.41 ч.1 п.2 КЗпП України є законним та обґрунтованим.

Вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню за наступними підставами.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь  справі.

Відповідно до вимог закону суд розглядає дану справу в межах заявлених позивачем вимог.

В судовому засіданні встановлено, що у липні 1986 року між позивачем та адміністрацією  Комінтернівської районної ветеринарної станції, в подальшому реорганізовану у Комінтернівську районну лікарню державної ветеринарної медицини Одеської області, укладено трудовий договір на невизначений строк, що підтверджується наказом №27 від 11.07.1986 року про зарахування ОСОБА_2 на посаду ветлікаря-епізоотолога Сичавської дільничної  ветлічебниці /а.с.64/.

Наказом №42 від 02.10.19986 року по Комінтернівської райветстанції ОСОБА_2 з посади лікаря-епізоотолога Сичавської дільничної ветлічебниці був переведений з 02.10.1986 року на посаду завідуючого Сичавської дільничної  ветлічебниці / а.с.65/.

Згідно наказу №22-к від 11.10.2005 року ОСОБА_2 звільнено з займаної посади з ініціативи адміністрації підприємства на підставі п.3 ч.1 ст.40, п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, тобто з втратою до нього довіри з боку адміністрації підприємства у зв’язку з допущенням винних дій щодо обслуговування грошових коштів та систематичного невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку за що до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення /а.с.70/.

Оскаржуючи даний наказ представник позивача послався на порушення відповідачем вимог ст.39 Закону України «Про професіональні союзи, їх права і гарантії діяльності»№1045-ХІУ від 15.09.1999 року, ст.ст.43, 148, 149 КЗпП України.

- 2 -

Однак суд з доводами представника позивача не погоджується з наступних підстав.

Судом встановлено, що за час роботи на посаді завідуючого Сичавської дільничної  лікарні державної ветеринарної медицини ОСОБА_2 у 2005 році неодноразово попереджався про недопущення ним порушень трудової дисципліни і обов’язків, покладених на нього трудовим договором та визначених Правилами внутрішнього трудового розпорядку, що відображено в наказах начальника управління ветеринарної медицини в Комінтернівському районі Одеської області Орос М.І. та начальника Комінтернівської районної лікарні державної ветеринарної медицини Одеської області ОСОБА_3: №12к від 16.03.2005 року; №30-од від 07.07.2005 року; №18-од від 10.05.2005 року; №52-од від 05.08.2005 року; а наказом №42-од від 25.08.2005 року його робота визнана незадовільною, з якими позивач ознайомлювався під розпис /а.с.10-11,12-13,15-17,21,22-23/.

Відповідно зі ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

                   2) звільнення.

Аналогічні види дисциплінарних стягнень передбачені і Правилами внутрішнього трудового розпорядку Комінтернівської районної лікарні державної ветеринарної медицини та її структурних підрозділів /а.с.140-143/.

Незважаючи на те, що попередження не відноситься до виду дисциплінарних стягнень, визначених ст.147 КЗпП України та Правилами внутрішнього трудового розпорядку Комінтернівської районної лікарні державної ветеринарної медицини та її структурних підрозділів, суд приймає цю обставину як доказ підстав того, що адміністрація установи питалася без прийняття крайніх мер добитися від своїх працівників відповідального відношення до роботи. В подальшому, оскільки вимоги трудової та виконавчої дисципліни як самим керівником Сичавської дільничної лікарні ветмедицини ОСОБА_2 так і іншими її працівниками не виконувалися, ОСОБА_2 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності згідно наказу №43/1-о від 12.07.2005 року  із застосуванням до нього дисциплінарного заходу у вигляді  догани. З наказом ОСОБА_2 був ознайомлений, зазначивши, що він з ним не згоден /а.с.18-20/. Проте, в встановленому законом порядку його не оскаржив.

У 2005 році спеціалістами управління ветеринарної медицини в Комінтернівському районі при проведенні перевірки дотримання  вимог ветеринарного законодавства дільничними лікарнями ветмедицини району було виявлено ряд  суттєвих порушень, що знайшло відображення в наказі начальника управління ветеринарної медицини в Комінтернівському районі Одеської області  №42-од від 25.08.2005 року /а.с.22-23/.

Так, згідно акту звірки накопичувальної відомості по оригіналам та корінцям ветеринарних свідоцтв  (Ф№2) з прибутковими касовими ордерами виданими Сичавською дільничною лікарнею ветеринарної медицини за період з 01.01 2003 року по 01.05.2005 року від 24.05.2005 року, складеного комісією управління ветеринарної медицини в Комінтернівському районі, було встановлено, що до централізованої бухгалтерії Комінтернівської районної лікарні державної ветеринарної медицини за видані ветсвідоцтва Сичавською дільничною лікарнею ветеринарної медицини не надійшло грошових коштів на загальну суму 6487.06 гривень, в тому числі: за підписом завідуючого лікарнею ОСОБА_2 на суму 1585.92 гривень, за підписом провідного лікаря епізоотолога ОСОБА_6 (дружини позивача) на суму 4901.14 гривень /а.с.24-44/.

Після виявленого порушення завідуючий дільничною лікарнею ветмедицини ОСОБА_2 за наказом начальника Комінтернівської районної лікарні державної ветеринарної медицини Одеської області від 11.10.2005 року №22-к був звільнений з роботи у зв’язку з втратою до нього довіри за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України та за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання ним без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором, за що він раніше, на протязі року, притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Судова практика допускає розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваже-ного ним органу не тільки з однієї, але і з кількох підстав, якщо таки підстави є самостійними і не виключають можливості їх одночасного застосування, як в даному випадку.   

Суд згоден з позивачем та його представником, що існує порядок застосування дисциплінарних стягнень, передбачений ст.149 КЗпП України, який визначає, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Але, суд вважає, що не відібрання у позивача письмових пояснень до видання наказу про звільнення не є поважною підставою для визнання цього наказу незаконним. Крім цього, положення цієї норми закону поширюється не на усі випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Як роз’яснив Пленуму Верховного Суду України у п.28 постанови №9 від 06.11.1992 року, із з наступними змінами, «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ по поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст.41 КЗпП, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги

- 3 -

статей 148, 149 КЗпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Звільнення з підстав втрати довір’я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транс-

портуванням, розподілом, тощо), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри.

Отже, звільнення працівника у зв’язку з втратою довіри не є дисциплінарним стягненням, тому в разі звільнення на цієї підставі не повинні додержуватися вимоги, встановлені ст.ст.147-149 КЗпП України.

Вирішуючи питання щодо законності видання відповідачем наказу №22-к від 11.10.2005 року судом враховано строк, що пройшов з дня виявлення допущених позивачем порушень по обслуго-вуванню грошових коштів, поведінку позивача та його відношення, як керівника підрозділу, до трудової і виконавської дисципліни, те, що на підставі акту звірки від 24.05.2005 року старшим слідчим прокуратури Комінтернівського району Одеської області постановою від 26.05.2005 року була порушена кримінальна справа відносно посадових осіб Сичавської дільничної лікарні ветеринарної медицини за фактом зловживання службовим становищем та службового підроблення за ознаками складу злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, яка з обвинувальним висновком відносно ОСОБА_2 за звинуваченням за ст.ст.367 ч.1, 366 ч.1 КК України, ОСОБА_6 за звинуваченням за ст.ст. 190 ч.1, 191 ч.2, 364 ч.1, 366 ч.1 КК України направлена до суду для розгляду по суті та постановою суду від 07.06.2006 року провадження у справи було закрито за п.4 ст.6 КПК України, а підсудних ОСОБА_2 і ОСОБА_6 звільнено від покарання за їх клопотанням на підставі п. «а»ст.1 Закону України «Об амністії»от 31.05.2005 року  /а.с.52,53,55,58-60/.

Таким чином, суд вважає, що у відповідача були усі підстави на день видання наказу №22-к від 11.10.2005 року для втрати довіри до позивача.

Суд також не погоджується зі ствердженням представника позивача про порушення відпові-дачем  ч.3 ст.43 КЗпП України, ч.2 ст.39 Закону України №1045-ХІУ при звільненні ним позивача за своєю ініціативою.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передба-чених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст.40 і пунктами 2 і 3 ст.41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у 15-денний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з’явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного зсідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Положення частин 2 і 3 ст.43 КЗпП України повністю продубльовані у ст.39 Закону України №1045-ХІУ.

Судом встановлено, що 27.09.2005 року начальником районної лікарні державної ветеринарної медицини направлено письмове подання до профспілкової організації установи про надання погодження  на розірвання трудового договору з ОСОБА_2 на підставі п.3 ч.1 ст.40, п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України /а.с.45-46/.

10.10.2005 року на засіданні профкому установ районної лікарні державної ветеринарної медици-ни в Комінтернівському районі, яке відбулося в встановлений законом строк та при наявності кворуму, подання розглянуто і надано погодження на звільнення ОСОБА_2 з займаної посади завідуючого Сичавською дільничною лікарнею ветмедицини  за  п.3 ч.1 ст.40, п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України про що письмово повідомлено  керівника установи /л.д.71,97,98/.

Суд критично оцінює ствердження позивача і його представника, що розгляд подання про звільнення позивача з роботи відбувся за його відсутність, що є порушенням з боку профкому передбаченого законом порядку.

Як пояснив суду свідок  ОСОБА_7, він очолює профспілкову організацію районної лікарні державної ветеринарної медицини в Комінтернівському районі близько 20 років. Профспілковий комітет складається з 5 чоловік. Засідання профкому проводяться в приміщенні райветлікарні. У 2005 році протоколи засідань профкому секретар з чернетки набирала на комп’ютері и розпечатувала, після чого протокол підписувався и підшивався у папку-швидкозшивач протоколів і рішень профкому.

- 4 -   

Подання на звільнення з посади завідуючого Сичавською дільничною лікарнею ветмедицини  ОСОБА_2 надійшло до профкому напередодні виробничої наради, яка була призначена на 10 жовтня 2005 року і проводилася за участю завідувачів дільниць. У зв’язку з чим засідання профкому по розгляду подання було заплановано провести одразу після закінчення наради, про що члені профкому були попереджені, але один з членів профкому не змогла бути присутньої за засіданні за сімейними обставинами Після наради ОСОБА_2 був запрошений на засідання профкому, але коли він дізнався відносно чого його запросили, він психанув, гупнув дверми, сказав, що зустрінемося у суді, та пішов. Від такої поведінки ОСОБА_2 усі члені профкому були шоковані та вирішено розглядати подання начальника райлікарні за його відсутність.  Усі присутні члені профкому визнали подання обгрун-тованим і далі згоду на звільнення ОСОБА_2 з займаної посади. Те, що працівника, відносно якого буде розглядатися питання, на засідання профкому необхідно запрошувати  письмово, йому не відомо. Вважає, що оскільки він особисто запросив позивача на засідання профкому, але тої відмовився на ньому бути присутнім, з їх боку порушень допущено не було. Відсутність в протоколі засідання профкому відмітки про дану обставину, це упущення  секретаря, що вела протокол.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що в профком районної лікарні державної ветеринарної медицини Комінтернівського району обрана вперше у лютому 2005 року на посаду скарбника та крім цього, їй було доручено вести протоколи засідань профкому. Оскільки раніше вона ніколи ні яки протоколи не вела, тому 10.10.2005 року, коли до початку засідання профкому на якому планувалося розглянути подання на звільнення з роботи завідуючого Сичавською дільничною лікарнею  ОСОБА_2, він всім їм нагрубив і не став приймати участь в засіданні, вона цей факт не відобразила в протоколі засідання профкому. Вона підтверджує, що ОСОБА_2 був запрошений на засідання профкому, але відмовився бути на ньому присутнім, коли дізнався яке питання буде розглядатися. Письмово ОСОБА_2 на засідання профкому не запрошувався.

Свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10 надали  суду аналогічні пояснення.

Оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що підстав для визнання наказу №22-к від 11.10.2005 року незаконним та поновлення позивача на посаді завідуючого Сичавською дільничною лікарнею державної ветеринарної медицини, не має.

В зв’язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення його на роботі, не підлягають задоволенню і інші позовні вимоги: про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та витрат на юридичну допомогу.

На підставі ст.ст.43,147,149,232,233 КЗпП України, ст.39 Закону України «Про професіональні союзи, їх права і гарантії діяльності»і керуючись ст.ст.10,11,209, 212-215 ЦПК України, суд –

в и р і ш і в:

ОСОБА_2 в задоволенні уточненого позову до Комінтернівської районної лікарні державної ветеринарної медицини Одеської області, за участю третьої особи з боку відповідача – начальника Комінтернівської районної лікарні державної ветеринарної медицини ОСОБА_3 про поновлення на роботі, визнання наказу незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та витрат на оплату юридичної допомоги –відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано суддею 14.01.2011 року.

Суддя