Справа № 2029/2- а-1171/11
ПОСТАНОВА
ИМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2011 р. Суддя Орджонікідзевського районного суду м.Харкова Єрмоленко В.Б.
розглянувши у скороченому провадженні в м.Харкові адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова про визнання дій незаконними , про призначення та виплату державної пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірах, встановлених законом та про стягнення заборгованості по пенсії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова про перерахунок раніше призначених державної та додаткової пенсій, виплата яких передбачена статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"( далі Закон №796) , та просив стягнути з відповідача, починаючи з 01.01.2004 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по теперішній час недоотриману суму. Позивач мотивував вимоги тим, що брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Через захворювання, викликані його участю у ліквідації аварії, йому була встановлена 2 група інвалідності. Розміри призначених і виплачуваних йому пенсій, на думку позивача, не відповідають розмірам, установленим зазначеним Законом, тому він просив визнати дії відповідача неправомірними і зобов'язати його усунути зазначені порушення, провівши відповідні перерахунки.
Відповідач- Управління Пенсійного Фонду в Орджонікідзевському районі м.Харкова письмових заперечень не надав.
Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.
ОСОБА_1, як установлено судом, є інвалідом 2 групи , учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону № 796-ХІІ та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього Закону.
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам 2I групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Стаття 19 Конституції України передбачає органам державної влади та їх посадовим особам діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законами України. Крім того, стаття 22 Конституції України, згідно якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, забороняє при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів, звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. З урахуванням імперативу статті З Конституції України, скасування чи обмеження конституційних прав і свобод, які забезпечують життєві потреби людини, не допустимі.
Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що набрав чинності з 01.01.2004 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до вимог ч. З ст. 45 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначається Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». За змістом абз. З ст. 1 вказаного Закону, державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг необхідних для задоволення основних соціальних та культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет на відповідний рік.
Визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомоги.
Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є виправною величиною від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю призначеної Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розрахунок пенсій позивачу відповідачем проведено виходячи з розміру 19 грн 91 коп, установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (далі - постанова КМУ від 3 січня 2002 року). При розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ. А в пункті 2 постанови від 3 січня 2002 року № 1 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами суд визнає, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону № 1058-ІV не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.
Таким чином, позивачу мав бути визначений мінімальний розмір пенсії, виходячи з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком, передбаченої ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV, а не у розмірі мінімальних виплат, визначених постановами КМУ від 27.12.2005 року № 1293 та постанови КМУ від 3.05.2007 року № 684.
Починаючи з 01.01.2004 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. відповідач діяв всупереч вимогам ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо призначення та виплати позивачу пенсії, виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
У 2009, 2010 роках до ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України № 796 зміни внесені не були, дані статті чинні в редакції, що діяла до 01.01.2008 р. Отже, відповідач повинен був нараховувати та виплачувати державну та додаткову пенсію відповідно до Закону України № 796 відповідно до вимог ч.1 ст.50, ч.3 ст.54 даного Закону. Згідно ст.54 Закону України № 796 у 2009 р., прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, і діяли у грудні 2008 р. Статтею 58 Закону України від 28.12.2007 р. № 107-У1 «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсій, передбачених ч.4 ст.54 та ч.1 ст.50 Закону України № 796 з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, передбаченого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»неправомірні, оскільки вони не відповідають вимогам Конституції та законам України.
Відповідно до ч.1 ст.76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності. Також ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Оскільки право позивача на отримання допомоги у належному розмірі не обмежується зазначеними нормами права, суд не зазначає кінцевої дати відповідних виплат, бо в іншому випадку вирішення у такий спосіб заявлених вимог не є вирішенням спірних правовідносин на майбутнє.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.9, 11, 17, 18, 86, 160, 162, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст..ст. 50, 54 Закону України «"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до вимог ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії , передбаченої ч.1 ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 01.01.2004 р. по 31.12. 2007 р. та з 22.05.2008 р. по теперішній час і здійснювати такий перерахунок в подальшому з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
СУДДЯ -