Справа № 2-а-3/11   

П О С Т А Н О В А
  І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 08.02.2011   року                              Тульчинський районний суд Вінницької області

                         в складі: головуючого судді                   Карнауха А.П.

                                         при секретарі                            Нечипорук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України ( далі –ПФУ України ) у Тульчинському районі Вінницької області про визнання його дій неправомірними та зобов”язання здійснити перерахунок пенсії,

                                                                     ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 13.02.2009 року звернулась до суду з адміністративним позовом до управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області про визнання його дій неправомірними, зобов”язання здійснити перерахунок пенсії, мотивуючи свої вимоги наступним. Позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, і у відповідності зі ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року  є дитиною війни. Ст. 6 даного Закону   передбачено, що дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

      Статтями 77 та 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” і пунктом 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” з урахуванням ст. 111, було зупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та на 2007 рік, дітям війни встановлені виплати у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.

       Проте Конституційний Суд України своїм рішенням №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, керуючись статтями 147, 150, 152 Конституції України та статтями 45, 51, 61, 63, 65 Закону України „Про Конституційний Суд України” визнав неконституційним положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” пункт 12 ст. 71, яким зупинено дію статті Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року  та п.3 положення статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”  від 19.12.2006 року. Пункт 5 Рішення Конституційного Суду  в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв”язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. П. 6 Рішення Конституційного Суду є обов”язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

        Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року , державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Таким чином, з дня прийняття Конституційним Судом України даного рішення почали діяти положення ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року  і було поновлено право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

        Крім того, пп. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було внесено зміни до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року , у зв”язку з чим ця стаття отримала нову редакцію: дітям війни (крім тих, на кого поширюється дія Закону „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

         Зміни внесені пп. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнані такими що не відповідають Конституції України. Тобто знову почала діяти попередня редакція ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року.

         Таким чином, позивач вважає, що відповідач мав нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії в період з .2007 року по  даний час у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, але останній виплачував позивачу таку допомогу у зазначений період лише у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком. Невиплата відповідачем позивачу соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” є протиправною і такою, що суперечить Конституції України.

        Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даним позовом.

        Позивач просить суд визнати дії управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області щодо відмови у нарахуванні йому щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року . Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області здійснити нарахування та виплатити їй щомісячну державну соціальну 30-відсоткову доплату до пенсії, як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року  з 2007 року.

        Позивач в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала.

.

        Представник відповідача в судове засідання не з»явився, подавши письмову заяву про розгляд справи у його відсутність.

          Відповідно до п.4 ст.128 КАСУ суд вважає можливим вирішення справи на підставі наявних у ній доказів.

        Ознайомившись з позовною заявою, вивчивши додані до позовної заяви письмові докази, вважаю, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

        Позивач –ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, про що свідчить його паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, виданий 03.10.1997 року Тульчинським РВ УМВС України” у Вінницькій області. Згідно пенсійного посвідчення, виданого 16.04.1997 року, позивач пенсію отримує за віком з 01.01.1997 року. В його пенсійному посвідченні зроблена відмітка про те, що він має статус дитини війни.

           Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року , дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

          Позивач стверджує, що дані виплати йому проводились не в повному обсязі.

          Відповідач такі твердження не спростував.

         Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року  було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” 18.11.2004 року.

          Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 Закону України ”Про Державний бюджет України на 2007 рік” з урахуванням ст.111 цього Закону, визначено таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

           Відповідно до п. 41 розділу ІІ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” і дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни –10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Згідно рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року Положення п. 41 розділу ІІ „Про Державний бюджет України на 2008 року” та внесення змін до деяких законодавчих актів України” були визнані такими, що не відповідають Конституції України.

         Вищезазначеним рішенням Конституційного Суду України, зокрема в п. 4.4. було встановлено, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об”єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.

         Крім того, згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно ст. 64 конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.

        Відповідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

       Таким чином, з моменту ухвалення зазначених вище рішень Конституційним Судом України відмова відповідача у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії є протиправною.

         Відповідно до ст. 99 КАС України встановлено шестимісячний строк звернення громадянина до адміністративного суду за захистом своїх прав чи свобод. А тому, позовні вимоги позивача можуть бути задоволення лише в межах цього шестимісячного строку з часу звернення позивача до суду.

           На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 99, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 183-2 КАС України, суд, -

                                                          ПОСТАНОВИВ:

           Позов задовольнити частково.

           Визнати дії управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року  протиправними.

            Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року та виплачувати її щомісячно, починаючи з 13.09.2008 року, виплативши заборгованість за період з 13.09.2008 року по теперішній час.

            В решті позовних вимог відмовити.

            У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України постанова суду підлягає до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

            Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

           Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя::