2а-108-11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 січня 2011р. Дзержинський міський суд Донецької області в складі судді Копилової СЄ, при секретарі Черниковій НВ, за участю адвоката Крикштуліс АМ, розглянувши скаргу ОСОБА_1  на дії державного виконавця

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на дії державного виконавця. В обґрунтування скарги він вказує на те, що 8 грудня 2010р. біля 10год. державний виконавець Саєнко ОМ вилучив у нього  його власність- автомобіль ТОЙОТА КЕМРІ дн НОМЕР_1, автомобіль поміщено на  штрафну стоянку, де знаходиться до теперішнього часу під відкритим небом.Як вияснено пізніше автомобіль вилучено за виконавчим провадженням, відкритому за заочним рішенням суду від 26.10.09р. про стягнення з нього, як поручителя, та боржника ОСОБА_2 боргу за кредитним договором у сумі біля 105тис.гр. на користь банку «Аваль».Ним подано до суду заяву про відміну цього заочного рішення. Вважає, що дії виконавця ОСОБА_3 є не законними з наступних підстав. 1\ вилучений у нього автомобіль знаходиться  в заставі у «Укрсоцбанку»за кредитним договором, він купляв нову машину в салоні за 251100гр. в кредит, взятому в «Укрсоцбанку», до закінчення строку погашення кредиту залишилось 4 роки, тому виконавцем порушено вимоги ст..52  Закону «Про виконавче провадження».

2\ вартість вилученої машини на сьогодні складає 180000гр., що значно перевищує суму боргу.

3\ не було необхідності вилучати  автомобіль та поміщати його під відкритим небом тоді, коли була можливість залишити машину у нього, оскільки від постійно мешкає в місті, не ховається сам та не ховав машину, порушено вимоги ст..58 Закону.

4\ про відкриття виконавчого провадження йому нічого не було відомо, копію постанови йому не було вручено, час для добровільного виконання рішення суду йому не надавався, чим порушено вимоги ст..30 Закону.

Також ОСОБА_1 ставить питання про відновлення строку для звернення до суду з даною скаргою, бо його пропущено з поважних причин. Спочатку він звернувся до суду з адміністративним позовом за тими ж обставинами 13.12.10р., тобто у встановлений Законом строк. Тільки в кінці грудня  йому стало відомо, що ухвалою судді відмовлено у відкритті          провадження за тим позовом до ДВС, бо копія тії ухвали ним не отримано. Коли йому стало відомо про це, він зібрав всі необхідні документи та звертається до суду в порядку цивільного судочинства. Дії держвиконавця він оскаржував начальнику  ВДВС Дзержинського управління юстиції, до теперішнього часу відповіді не отримав.

ОСОБА_1  в скарзі ставив питання про визнання неправомірними дій держвиконавця щодо опису, арешту та вилучення у нього автомобілю ТОЙОТА КЕМРІ та техпаспорту на автомобіль, звільнення з під арешту машини та повернення  машини йому.

Додатково ОСОБА_1  вказує інші підстави своєї скарги

1\ держвиконавець згідно ст..55 ч.4 Закону «Про виконавче провадження»у разі необхідності  мав право обмежити право користування машиною з урахуванням особливостей майна, його значення для власника, необхідності користування та інших обставин.  Цього держвиконавцем зроблено не було, необхідності вилучати машину та передавати  під охорону іншим особам не було, бо він нікуди не ховався, мешкає з сім*єю в м.Дзержинську в квартирі, що є його власністю, про це було відомо держвиконавцю, що вияснив це питання БТІ. За місцем його реєстрації в п.Щербинівка постійно мешкає його батько, що необхідно повідомив би його про прихід держвиконавця. Машина передана під охорону невідомій людині Сутяк ТІ, що ніякого відношення до стягувача –банку «Аваль»не має, у цієї людини немає ніякої зацікавленості в  належній охороні його машини, машина знаходиться з 8.12.10р. під відкритим небом, в зв*язку з чим  технічний стан машини погіршується, зменшується ціна, тобто спричинюється шкода його майну. Він є приватним підприємцем по виготовленню меблів, йому необхідно постійно виїзжати за межі міста по роботі, а в зв*язку з вилученням автомобіля  його діяльність обмежена, об*єм роботи зменшується, що не інтересах стягувача. Він має жінку та 2- х малолітніх дітей, після вилучення машини страждає також і сім*я. Таким чином діями держвиконавця порушено не тільки норми Закону, а й його особисті права, що є недопустимим за Конституцією України.

2\ в час проведення опису  боржник  має право   виділити вид майна та предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу. Держвиконавець позбавив його цього права, бо вилучив машину прямо на вулиці без  всякого попередження, чим порушено ч.1 ст.56 Закону.

3\ в середині грудня 2010р. від подав скаргу на дії держвиконавця начальнику ВДВС Дзержинська, скарга зареєстрована, в ній він вказував, що машина знаходиться  у заставі в «Укрсоцбанку», про це ж ним в усній формі було заявлено держвиконавцю Саєнко, що вилучав у нього машину 8.12.10р. Статтею 52 Закону «Про виконавче провадження»передбачено ряд особливостей при зверненні стягнення на заставне майно, згідно з якими примусове стягнення на заставне майно допускається  за виконавчими документами для задоволення претензій стягувача-заставотримача. Інші випадки допускаються тільки якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставотримачу. В даному випадку вартість  предмета застави менша або відповідає розміру боргу перед заставотримачем «Укрсоцбанком», вилучені гроші від продажі машини підуть «Укрсоцбанку», а не стягувану по виконавчому провадженню- банку «Аваль», чим порушуються вимоги ч.3 ст.52 Закону.

4\держвиконавцем не  повідомлено заставотримача не пізніше слідуючого дня після накладення арешту, або тоді коли йому стало відомо про знаходження майна під заставою, пройшло майже півтора місяці, а  «Укрсоцбанк»не повідомлений про про арешт та вилучення машини, чим порушено вимоги ч.4 ст.52 Закону.

5\боржником по кредиту банку «Аваль»є  ОСОБА_2, він-поручитель, борг за рішенням суду стягнуто солідарно з обох, але держвиконавцем нічого не зроблено  для  розшуку боржника ОСОБА_2,виявлення її майна щоб і вона несла відповідальність за свій кредитний борг.

Додатково ОСОБА_1 ставить питання  про визнання неправомірним акт опису та арешту з обмеженням права користування ним, з вилученням цього майна та передачею на відповідальне зберігання третій особі від 8.12.10р., складений державним виконавцем Саєнко ОМ, відмінити цей акт. Також ставив питання про призупинення виконавчого провадження відносно нього на час розгляду справи за його скаргою, судові витрати просив віднести на рахунок  відділу ДВС.

В судовому засіданні ОСОБА_1 повністю підтримав основні та додаткові вимоги своєї скарги. В судовому засіданні ОСОБА_1 також просив відмінити як незаконний також акт про арешт його майна від 27.05.10р., оскільки до судового засідання він не знав про його існування. Вимогу про призупинення виконавчого провадження відносно нього не підтримує, оскільки справу розглянуто в день заявлення ним такої вимоги.

Представник ДВС Саєнко ОМ          в судовому засіданні не погодився  з заявленими вимогами. Він пояснив суду, що  виконавчий лист з Дзержинського міського суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку «Аваль»боргу  в сумі  105463.77гр. надійшов на примусове виконання до відділу ДВС 30.03.10р., в той же день винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, яка направлена сторонам для відома. Відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження»державним виконавцем  вжиті  необхідні заходи примусового виконання рішення, було встановлено, що  на ім.*я боржника  ОСОБА_1 зареєстрований транспортний засіб-автомобіль Тойота КЕМРІ НОМЕР_1,тому 27.05.10р. було винесено  постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 8.12.10р. було арештовано та вилучено у боржника належний йому автомобіль згідно положень Закону, автомобіль поставлено на штраф стоянку  під охорону робітника стоянки. Порушень  вимог Закону «Про виконавче провадження»виконавцем допущено не було, доводи в обґрунтування скарги безпідставні. Технічний огляд автомобіля з моменту його арешту та вилучення не проводився, тому висновок боржника щодо погіршення технічного стану машини є безпідставним. На адресу ДВС не надходило жодного процесуального документу щодо повернення виконавчого листа.Що вилучений транспортний засіб  є власністю «Укрсоцбанк»держвиконавцю стало відомо тільки зі скарги, але й це не є перепоною для вилучення машини, бо кошти від продажі автомобіля підуть спочатку для задоволення вимог заставодержателя, залишок коштів використовується для задоволення  вимог інших  стягувачів, заставодержатель не  повідомив про обтяження транспортного засобу, що вилучений у ОСОБА_1. Вартість транспортного засобу не може визначати сам боржник, це повинен робити експерт-суб*єкт оціночної діяльності, якщо вартість майна не перевищує сто неоподаткованих мінімумів доходів громадян це може робити і держвиконавець, а на момент вилучення машини виконавець не мав можливості робити висновки щодо вартості арештованого майна, а при визначенні боргу скаржник не взяв до уваги суму стягнення з нього виконавчого збору в сумі 10546гр.37коп.  В ході неодноразового виходу держвиконавця за адресою реєстрації боржника та його фактичного мешкання транспортний засіб виявлено не було, про що складено акти, тому 3.12.10р. було винесено постанову про розшук майна боржника, яка надіслана сторонам виконавчого провадження та до ДАІ для виконання. ОСОБА_1  надсилалися всі постанови щодо виконавчого провадження, йому надавався строк для добровільного виконання рішення.  3.11.10р.  при виході держвиконавця  за місцем фактичного мешкання скаржника останній знаходився вдома, був ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження та з сумою боргу, яку необхідно сплатити, боржник від підписів відмовився, про що також складено акт, в акті опису та арешту майна  зазначено дату передачі арештованого майна для реалізації, а саме 18.12.10р., чим надано строк для добровільного виконання рішення, боржнику було роз*яснено порядок звільнення   транспорту з під арешту. Скарга ОСОБА_1 до ДВС була розглянута начальником ДВС, було проведено  перевірку виконавчого провадження, порушень Закону  не було встановлено, про що ОСОБА_1 була надана відповідь від 17.12.10р.

Представник ДВС також пояснив суду, що виконавче провадження на ім.*я ОСОБА_2 також відкрито, воно не об*єднувалось з виконавчим провадженням відносно ОСОБА_1, хід виконання виконавчого провадження відносно ОСОБА_2 не контролюється, бо місце знаходження останньої не відомо,  у розшук вона не оголошувалась, наявність у неї майна для виконання рішення суду не встановлено.  Акт 8.12.10р. про опис та арешт майна складався на місці вилучення машини біля приміщення  ДВС, куди ОСОБА_1 приїхав для  ознайомлення з матерілами  провадження, робітник ДАІ для вилучення машини з*явився до відділу ДВС за телефонним дзвінком, вилучити машину держвиконавець відразу мав право, при цьому надав ОСОБА_1 строк в 10 днів для погашення боргу, але ОСОБА_1 цього не зробив.  3.11.10р. він з пойнятими, що є робітниками ДВС,приходив до ОСОБА_1 додому, той був вдома, ознайомився в усіма матеріалами провадження, але від підпису відмовився, у ОСОБА_1 в цей день встановлено і інше майно, що підлягає опису, але держвиконавець цього не зробив, бо пішов на уступки ОСОБА_1.  Всі процесуальні документі виконавчого провадження надсилалися боржникові поштою, але жодного підпису його про отримання цих документів в матеріалах провадження немає.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, матеріали виконавчого провадження, представленого суду держвиконавцем, суд приходить до висновку про наступне.

Встановлено, що заочним рішенням суду від 26.10.09р. з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ВАТ  «Райффайзен Банк Аваль»солідарно стягнено заборгованість за кредитом в сумі 104169гр.77коп.  ,  30.03.10р. держвиконавцем Молько НВ було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2-3804 , виданим Дзержинським міським судом 16.11.09р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку «Аваль»боргу у сумі  105463гр.  27.05.10р. цим же виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме транспортного засобу ТОЙОТА КЕМРІ , що належить ОСОБА_1  Згідно акту від 8.12.10р. опису й арешту майна  державним виконавцем Саєнко ОМ  вилучено у ОСОБА_1 вказаний автомобіль в присутності понятих та робітника ДАІ, автомобіль прийняв для зберігання Слутяк ТІ \а.с.6\.

ОСОБА_1 наголошує на тому, що про винесення заочного рішення за позовом банку «Аваль»в вересні 2009р. , про відкритті виконавчого провадження, арешт автомобіля йому нічого відомо не було,  держвиконавець не повідомив його про це.Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, що оглянуті судом,  жодний документ цього провадження не свідчить про протилежне, в жодному документі нема підпису ОСОБА_1 про те, що йому відомо про вчинення  процесуальних дій відносно його майна, жодний документ не свідчить про те, що копії документів направлялися ОСОБА_1 та вручені йому, тоді як є офіціальні довідки про місце реєстрації та мешкання ОСОБА_1, про те, що строк для добровільного виконання рішення суду йому надавався, тільки 8.12.10р. ОСОБА_1 звертається  письмово до відділу ДВС з проханням ознайомити його з матеріалами провадження, про що є його заява в матеріалах провадження. У  ознайомленні з матеріалами провадження йому було відмовлено, про що свідчить відсутність розписки ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами в матеріалах провадження. Держвиконавець в судовому засіданні не заперечував, що 8.12.10р. матеріали провадження ОСОБА_1 для ознайомлення представлені не були, на то місць він зателефонував робітнику ДАІ, той прибув до ДВС, де було вилучено машину у ОСОБА_1. За таких обставин, суд приходить до висновку, що держвиконавцем порушено вимоги ст..30 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно кредитного договору №175-3154-КР 3151  від 22.11.07р.  АКБ «Укрсоцбанк»як кредитор,та ОСОБА_1 , як позичальник,вклали договір про те, що кредитор надав позичальнику у тимчасове користування 150100гр. для придбання автомобіля ТОЙОТА КЕМРІ,  в якості забезпечення  виконання позичальником своїх зобов*язань по договору сторони уклали  договір застави вказаного транспортного засобу з заставною вартістю 250100гр., строк погашення кредиту до листопада 2014р.\а.с.11-21\.

ОСОБА_1 вказує, що ще в грудні звертався зі скаргою до начальника ВДВС, в якій вказував, що автомобіль під заставою ,скарга зареєстрована ДВС. В матеріалах виконавчого провадження  така скарга відсутня, але держвиконавець в судовому засіданні не заперечував, що дійсно скарга була, вона розглядалася, за результатами розгляду була направлена відповідь ОСОБА_1. Копії такої відповіді також немає в матеріалах виконавчого провадження, що оглянуті  судом.

Статтею 52 ЗУ «Про виконавче провадження»передбачено  особливості  звернення стягнення на заставне майно, ч.1 статті передбачає, що стягнення на заставне майно  в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя, для задоволення вимог стягувача, що не є заставодержателем, стягнення на заставне майно може бути звернено тільки у випадку, коли вартість предмету застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Як встановлено  в судовому засіданні, банк «Аваль»не є заставодержателем автомобіля ОСОБА_1, борг останнього  заставодержателю –банку «Укрсоцбанк»складає   123000гр., борг сплачується згідно графіка,що підтверджено документально. ОСОБА_1 вказує, що вартість автомобіля, аналогічного вилученому, складає біля 100000гр., розмір боргу за виконавчим листом біля 104тис.гр., держвиконавець Саєнко не заперечував в судовому засіданні, що при вилученні машини не знав і не міг знати вартість машини.  Передбачених Законом дій для того, щоб упевнитись у відсутності застави на автомобіль, визначення його вартості держвиконавець Саєнко не виконав, про що свідчать матеріали виконавчого провадження, що оглянуті судом.   За таких обставин, суд вважає, що при вилученні машини у ОСОБА_1  8.12.10р. держвиконавцем Саєнко порушено вимоги ст..52 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно ч.4 ст.52 Закону держвиконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту , або коли йому стало відомо про заставу про звернення стягнення на заставне майно. Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження до теперішнього часу  держвиконавець цього не виконав, хоча і не заперечує, що в своїй скарзі до ДВС ОСОБА_1  заявляв про заставу.

Згідно ч.1 ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження»під час проведення опису боржник має право визначити ті види майна, на які слід звернути стягнення в першу чергу.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження ОСОБА_1 був позбавлений цього права:  інше майно боржника не розшукувалось та не описувалось, ОСОБА_1 не було представлено право  вибору визначення іншого майна для звернення стягнення.  Держвиконавець в судовому засіданні не заперечував, що  ОСОБА_1 є приватним підприємцем,має інше майно, квартиру, але він не зробив нічого щоб це майно знайти, описати та звернути на нього стягнення за виконавчим листом за бажанням боржника, навпаки він відмовився , як сам вказує , описати майно ОСОБА_1 3.11.10р., коли він виходив на місце мешкання ОСОБА_1. Автомобіль ОСОБА_1 був вилучений у нього прямо на вулиці, без жодного попередження. За таких обставин, суд приходить до висновку, що держвиконавцем було порушено вимоги ст..56 ЗУ «Про виконавче провадження».

          Згідно ч.4 ст.55 Закону  під час проведення опису та арешту майна боржника держвиконавець вправі в разі необхідності  обмежити право користування майном  або вилучити його у боржника та передати для зберігання іншим особам. Види, об*єм та строк обмеження установлюються держвиконавцем в кожному конкретному випадку з урахуванням особливостей майна, його значення для власника, необхідності користування та інших обставин.

Встановивши матеріали конкретної справи, суд приходить до висновку, що держвиконавець , якщо була така крайня необхідність, навіть не  спробував  вирішити питання про обмеження право користування ОСОБА_1 автомобілем під час опису та арешту, не урахував особливості майна, його значення для власника, необхідності користування та інших обставин.  Суд знаходить такими, що заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про те, що від постійно мешкає в м.Дзержинську,  зареєстрований в місці як приватний підприємець, має постійне місце проживання,  не ховався та не ховав своє майно, про що є довідки в матеріалах виконавчого провадження, за місцем його реєстрації в п.Щербинівка мешкає його батько, котрий неодмінно повідомив би його про претензії до нього держвиконавця. Автомобіль передано для зберігання  невідомій для сторін людині, яка не має жодного відношення  до стягувача за виконавчим провадженням та не має жодної зацікавленості в добросовісному зберіганні автомобіля. Машина зберігається під відкритим небом в зимній період, погіршується її технічний стан, тобто не  враховані особливості вилученого майна. Не враховано  держвиконавцем також, що боржник є приватним підприємцем, машина йому необхідна для  роботи, в зв*язку з вилученням машини його діяльність обмежилась, що не в інтересах стягувача. ОСОБА_1 має сім*ю, двох дітей, після вилучення машини страждає також і його сім*я, тобто порушено права боржника як власника автомобіля. За таких обставин, суд приходить до висновку, що  держвиконавцем порушено вимоги ст..55,58 ЗУ  «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 на дії держвиконавця Саєнко ОМ є обґрунтованою, вона підлягає задоволенню в повному об*ємі.

Приходячи до такого висновку, суд зазначає також те,що   згідно рішення суду від 26.09.09р. боржником за кредитом банку «Аваль»є ОСОБА_2,  ОСОБА_1 є поручителем по кредиту ОСОБА_2. Не дивлячись на те, що борг за рішенням суду стягнуто з обох солідарно, держвиконавець не заперечує того, що відкрито два виконавчі провадження, вони не об*єднані, виконавче провадження відносно ОСОБА_2 ніяк не контролюється,  наявність майна у ОСОБА_2 та можливість звернення на нього стягнення не встановлено.

Суд враховується також, що ухвалою суду від 23.12.10р. заочне рішення  від 26.09.09р. відмінено за заявою ОСОБА_1, однак держвиконавцем до теперішнього часу  виконавче провадження не зупинено, на то місць, як видно з матеріалів виконавчого провадження, воно призупинено 16.12.10р. в зв*язку з надходженням скарги ОСОБА_1 до суду. Суд звертає увагу на те, що скарга ОСОБА_1 до суду надійшла тільки 29.12.10р.,   призупинення  провадження 16.12.10р. в зв*язку  з надходженням скарги 29.12.10р. держвиконавець Саєнко в суді не зміг пояснити. Суд звертає увагу також і на те, що  виконавче провадження відносно ОСОБА_1  в судове засідання представлено не підшитим, з не пронумерованими листами , в ньому відсутні деякі документи, наявність котрих не заперечує держвиконавець, на процесуальних документах відсутні дати, підписи, номер виконавчого провадження в документах не співпадає з номером провадження на обкладинці, акти про розшук транспортного засобу та про відмову ОСОБА_1 від підпису в актах складено з одними понятими, як пояснив сам держвиконавець-робітниками ДВС, безпідставно , без резолюції  начальника провадження передавалось  від одного державного виконавця до іншого.

Суд  знаходить також  таким, що підлягає задоволенню клопотання ОСОБА_1 про відновлення строку для подачі скарги, оскільки воно обґрунтовано. В  судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 після моменту вилучення транспорту 8.12.10р. звертався зі скаргою до начальника відділу ДВС, відповіді не отримав,13.12.10р. звертався до суду зі скаргою, за якою ухвалою суду відмовлено у відкритті провадження по справі в зв*язку з невірним оформленням скарги, після отримання копії ухвали суду ОСОБА_1 відразу виправив недоліки оформлення скарги та 29.12.10р. відразу знову звернувся до суду. В такому випадку суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не був погоджений з діями держвиконавця 8.12.10р., оскаржував його дії, строк звернення до суду ним пропущено з поважних причин, тому його слід відновити.

Керуючись ст..383-388 ЦПК України , ст..52, 30, 56 , 58 ЗУ «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

          Задовольнити скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, відновивши строк для її подачі.

          Визнати неправомірними дії державного виконавця відділу ДВС Дзержинського міського управління юстиції по опису, арешту та вилучення у ОСОБА_1   автомобіля ТОЙОТА КЕМРІ дн НОМЕР_1 та техпаспорту на автомобіль.

          Визнати незаконними та відмінити  акт опису та арешту з обмеженням права користування та вилученням , передачі для зберігання іншій особі автомобіля ТОЙОТА КЕМРІ дн НОМЕР_1  , що належить ОСОБА_1,складений державним виконавцем відділу ДВС Дзержинського міського управління юстиції 8.12.10р. , а також акт опису та арешту автомобіля ТОЙОТА КЕМРІ дн НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, складений державним виконавцем відділу ДВС Дзержинського міського управління юстиції 27.05.10р.

Зобов*язати державного виконавця звільнити вказаний автомобіль з під арешту та повернути його ОСОБА_1 з техпаспортом на автомобіль.

          Ухвала може бути оскаржена  до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд протягом 5  днів.

                                                               Суддя: