Справа № 22ц-395/2007 Головуючий у 1 інстанції Одерій СМ.
Категорія 5 Доповідач Песоцька Л.І.
УХВАЛА
Іменем України
24 квітня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Песоцької Л.І.
Кучерявої В.Ф., Трушкова М.М.
при секретарі Фік К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3про виділ в натурі 1/3 частини нежилого приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1про визнання недійсним договору дарування частини нежилого приміщення за апеляційною скаргою ОСОБА_1. на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 2 березня 2007 року,
встановила:
У серпні 2005 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2. і ОСОБА_3. про виділ в натурі 1/3 частини нежилого приміщення. Посилаючись на те, за договором дарування від 24 травня 2004 року відповідач ОСОБА_2. подарував їй 1/3 частину нежилого приміщення по АДРЕСА_1, решта цього приміщення по 1/3 належить на праві власності ОСОБА_2. і ОСОБА_3., оскільки між ними немає згоди про порядок користування спірним приміщенням, просила виділити їй в натурі 1/3 частину спірного приміщення, яке знаходиться у лівому крилі приміщення № 69 з окремим входом. В додатковій заяві позивачка просила виділити їй в натурі частину спірного приміщення, яка складається з коридору (приміщення №13), торгового залу (приміщення №3), частини торгового залу (приміщення № 2) загальною площею 122,5 кв.м.
У грудні 2005 року ОСОБА_2. і ОСОБА_3. звернулися з зустрічним позовом до ОСОБА_1. про припинення її права власності на спірне приміщення шляхом зобов'язання продати їм свою частку приміщення, посилаючись на те, що ОСОБА_1. за договором дарування є власником 1/3 частки спірного приміщення, а вони власниками - 2/3, спірне приміщення використовують для зайняття торгівлею, позивачка ж підприємницькою діяльністю не займається і, крім того, неможливо виділити в натурі її частку приміщення..
У лютому 2006 року ОСОБА_2. звернувся до ОСОБА_1. з позовом про визнання договору дарування недійсним, посилаючись на те, що він подарував відповідачці 1/3 частину приміщення для того, щоб вона провела ремонт приміщення і придбала торгове обладнання для здійснення спільної діяльності, але ОСОБА_1. ввела його в оману, ремонт не провела, обладнання не придбала і підприємницьку діяльність не здійснює, а бажає продати свою частину стороннім особам.
У червні 2006 року ОСОБА_2. звернувся до ОСОБА_1. з позовом про визнання договору дарування недійсним. Вказував на те, що спірне приміщення він
2
придбав з дружиною, з ОСОБА_1. і ОСОБА_3. домовився про сумісну діяльність по здійсненню торгівлі, надавав спірне приміщення і фінансування, ОСОБА_3. займалась організацією торгівлі, а ОСОБА_1. - юридичним супроводженням підприємництва. Через фінансові труднощі він взяв в борг у ОСОБА_1. і ОСОБА_3. по три тисячі доларів США до 25 жовтня 2005 року і з метою забезпечення зобов'язання повернення боргу 24 травня 2004 року в нотаріальній конторі оформив договори дарування по 1/3 частці приміщення відповідачці та ОСОБА_3. Позичені гроші витратив на ремонт спірного приміщення, придбання товару. Відповідачка не виконала свої зобов'язання по сумісній торгівлі, звернулась до суду з позовом про виділ своєї частки, залишила без уваги його намагання повернути борг. Просив визнати недійсним спірний договір дарування, як укладений з метою приховати договір позики, крім того, він не мав наміру безоплатно передавати відповідачці частину приміщення.
Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 2 березня 2007 року у задоволенні позову про виділ частки приміщення в натурі ОСОБА_1. відмовлено. Договір дарування 2/100 частин нежилого приміщення розташованого по АДРЕСА_1, засвідчений 24 травня 2004 року між ОСОБА_2. і ОСОБА_1., визнано недійсним.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. ставить питання про скасування рішення, задоволення її позову і відмову в зустрічному позові про визнання недійсним договору дарування, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення ОСОБА_1. і її представника адвоката ОСОБА_4., які підтримали доводи апеляційної скарги, ОСОБА_2. і ОСОБА_3., які просили рішення залишити без зміни, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд з таких підстав.
У відповідності з вимогами п.п.4,5 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі; суд розглянув не всі вимоги, і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
З пояснень відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2. вбачається, що спірне приміщення він придбав у шлюбі з дружиною, з пояснень позивачки (відповідачки за зустрічним позовом) ОСОБА_1. і відповідачки ОСОБА_3. вбачається, що спірний договір дарування був укладений за її згодою. Питання про притягнення до участі у справі дружини ОСОБА_2. судом не вирішувалось.
Зі справи вбачається, що, крім розглянутих позовів ОСОБА_1. і ОСОБА_2., залишились без розгляду і будь-якого рішення позови ОСОБА_2. і ОСОБА_3. до ОСОБА_1. про припинення її права власності на спірне приміщення (а.с.45-47), позов ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про визнання договору дарування недійсним, як укладеного внаслідок обману (а.с.76-78). Ухваленням додаткового рішення цей недолік не може бути усунений, оскільки дані позови по суті не розглядались.
3
До того ж судом залишились без уваги обставини відносно оскаржуваного договору дарування, на які посилались позивачі ОСОБА_2. та ОСОБА_3. в зазначених позовних заявах.
Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У відповідності з вимогами ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Дійшовши до висновку про те, що між ОСОБА_2. та ОСОБА_1. мав місце договір позики, суд не врахував правила допустимості доказів і послався на пояснення свідків. Тому підлягають перевірці доводи ОСОБА_2. про те. що між ним та ОСОБА_1. був укладений договір позики, з яким пов'язане укладення спірного договору дарування, та заперечення проти цього ОСОБА_1.
Рішення суду, як таке, що постановлене з порушеннями норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування, підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд в той же суд в іншому складі.
Керуючись ст.ст.303, 307,311 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1. задовольнити частково.
Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 2 березня 2007 року скасувати, справу направити на новий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили
безпосередньо до Верховного Суду України.