Справа №2-312/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 травня 2007 року                                                                                 м. Вінниця

Староміський районний суд м. Вінниці в складі головуючої: судді Денишенко Т.О., при секретарі Пащенко К.І., Гудимі Р.В., Костюк Г.М., з участю сторін у справі - позивача ОСОБА_3., його представника ОСОБА_6., третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, ОСОБА_2., її представників ОСОБА_4., ОСОБА_5., представника відповідача ВАТ «Вінницямо-локо» в особі структурного підрозділу «Немирівський молокозавод» Лю-барської К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в примі­щенні суду в м. Вінниці, в залі судових засідань №№ 2,4,5 цивільну спра­ву № 2-312/07 за позовом

ОСОБА_1до ВАТ « Він­ниця молоко» в особі структурного підрозділу «Не­мирівський молокозавод » про витребування авто­транспортного засобу,

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2007 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до ВАТ «Вінницямолоко» в особі структурного підрозділу «Немирівський моло­козавод» про витребування автотранспортного засобу. Позовна заява мо­тивована наступним чином. 01.01. та 01.11.2005 року СПД ОСОБА_2., діючи на підставі доручення власника - позивача ОСОБА_3., уклала з відповідачем договори оренди автомобіля ЗІЛ-130, випуску 1976 року, шасі № б/н, реєстраційний № НОМЕР_1. 20.09.2005 року сторони у справі підписали акт прийому-передачі цього автомобіля разом з іншими транс­портними засобами. Автомобіль ЗІЛ-130, що є предметом даних позовних вимог, належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_3. згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, а ОСОБА_2., укладаючи договори його оренди, представляла інтереси вла­сника на підставі довіреності від 25.10.2004 року, якою довіритель упов­новажив ОСОБА_2. представляти його інтереси щодо користування та розпорядження цим автомобілем, зокрема, укладати договори, передавати в оренду і ін. За умовами укладених договорів відповідач зобов'язаний

проводити оплату оренди майна не пізніше 10 числа наступного місяця. Розмір орендної плати за користування автомобілем складає 600,00 гри­вень щомісяця. Дроте обумовлена плата жодного разу за весь час дії дого­вору не здійснювалася. Через невиконання умов договору ОСОБА_2., як орендодавець, вжила заходів до розірвання укладеного договору, пові­домивши про це орендаря, вимагала повернення автомобіля. Враховуючи невиконання відповідачем вимог щодо повернення транспортного засобу, власник ОСОБА_1. звернувся в суд з даним позовом ( а. сі т.1 ).

В судовому засіданні 03.05.2007 року представник позивача ОСОБА_4. Доповнив позовні вимоги, підкресливши, що його довіритель про­сить повернути йому його власний автомобіль з молокоцистерною об'є­мом 4820 літрів, яка в даний час знята з машини (а. с. 111 т.1 ).

На клопотання представника відповідача Любарської К.Ю. в поперед­ньому судовому засіданні до участі у справі судом було залучено в якості «, співвідповідача ОСОБА_2. ( а. с. 82 т.1 ). В подальшому на клопотання представника позивача та ОСОБА_2. суд, з метою надання можливості належної участі у справі, враховуючи об'єктивні фактичні обставини спра ви, змінив процесуальне положення останньої і визначив за бажанням ОСОБА_2. ( 4.4 ст. 36 ЦПК України) її як третю особу, яка не заявляє са­мостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, оскільки рі­шення суду впливатиме на її права та обов'язки відносно сторін у справі (а. с. 110 т.1).

Позивач ОСОБА_1., його представник ОСОБА_4. в судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримали. Позивач приєднався до по­яснень "свого представника, зазначивши, що не володіє знаннями в галузі права, надав належне доручення і повністю покладається на представника. На запитання пояснив, що із ОСОБА_2. вони домовлялися про продаж спірного автомобіля, але на даний час вона не сплатила йому вартість ма- Z шини і він залишається її власником. Представник ОСОБА_4. дав суду пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві, просить суд позов за-доволити за обставин, викладених в ній.

Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні по­зивача ОСОБА_2. вважає позов обґрунтованим, таким, що підлягає за­доволенню. Суду пояснила, що вона на підставі довіреності ОСОБА_1розпорядилася автомобілем ЗІЛ-130, який є предметом даного позову, передала його в оренду відповідачу згідно доданих до позовної заяви до­кументів. Останні оформлялися нею та представниками відповідача, його посадовими особами і в неї не виникало жодних сумнівів в правильності оформлення цих документів чи порядності сторони договору. Але коли за збігом часу відповідач не оплачував користування переданим йому авто­мобілем і на її звернення надійшли відповіді, що вказували на бажання -, відповідача замовчати чи неправдиво витлумачити дійсні обставини від­носин, які мали місце, вона звернулася до власника машини з пропозицією

витребувати належний йому транспортний засіб. Представники ОСОБА_2. ОСОБА_4. та ОСОБА_5. підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просять суд позов задоволити. В судове засідання 03.05.2007 року подано заяву ОСОБА_2. від цієї ж дати, де вона просить в подальшому справу розглядати без її участі через хворобу ( а. с. 107 т. 1 ).

Представник відповідача - ВАТ «Вінницямолоко» в особі структурного підрозділу «Немирівський молокозавод» - Любарська К.Ю. позов не визна-ала, дала письмові пояснення, що приєднані до матеріалів справи ( а. с. 52-53 т. 1 ), та пояснила, що витребовуваний транспортний засіб не ідентифі­кований, немає доказів, що переметом договору був саме спірний автомо­біль. З договору оренди не вбачається, що ОСОБА_2. діяла від Імені та в інтересах ОСОБА_3. Укладення договору оренди не означає фактичної передачі майна орендарю, такої передачі не було. Приймально-здавальний акт транспорту від 20.09.2005 року зі сторони відповідача підписаний не-повноважною особою: механіком ОСОБА_7. З огляду на це, те, що акт не містить посилання на договір оренди, передачі майна в користування відповідачу не було, акт приймання-передачі не є належним доказом у справі. В позовній заяві викладені неправдиві відомості, оригінали доку­ментів на спірний транспортний засіб відповідачу не передавались.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5. суду пояснив, що працював головним інженером Немирівського молокозаводу з 1978 року, з 1999 року - його директором. Від займаної посади був відсторонений, в подальшому - звільнений з роботи за власним бажанням в квітні 2006 ро­ку. ОСОБА_2. дійсно в період його роботи здала автомобіль ЗІЛ-130, переобладнаний під дизельний двигун, в оренду відповідачу і останній використовував його за прямим призначенням - для перевезення молока від здавальників на завод. Печатка підприємства зберігалася в головного бухгалтера, нею посвідчувалися підписи посадових осіб підприємства. Акт прийому-передачі спірного автомобіля від керівництва заводу було підписано механіком по транспорту, який відповідав за це майно, що за­значено в його посадовій інструкції. Орендна плата за користування ма­шиною не виплачувалася через скрутне матеріальне становище орендаря. Як керівник підприємства свідок підписував договори оренди транспорту із ОСОБА_2. з 2002 року.

Свідок ОСОБА_8. пояснив суду, що працював на Немирівському молокозаводі водієм автомобіля ЗІЛ-130 державний номерний знак НОМЕР_1згДдно записів в трудовій книжці, оглянутої в судовому засіданні, з 08.09.2004 року по 27.04.2006 року. В його обов'язки входило утримува­ти автомобіль в справному стані та транспортувати на завод молоко. В даний Час ця машина стоїть на-території молокозаводу, тривалий час не використовується, практично з часу його звільнення з роботи, приходить в непридатний для роботи стан. Одразу як свідок був прийнятий на робо­ту, йому була надана ця машина в справному, робочому стані, з цистер-

ною об'ємом близько 5 тонн ( 4600-4700 літрів ). Свідок збирав у людей молоко по районах та привозив його на завод. Машин з молокоцистерною такого об'єму у заводу більше не було. Весною 2005 року свідок предста­вив цей автомобіль на техогляд, пройшов його без жодних проблем, всі ідентифікаційні дані зійшлися, питань в працівників ДАІ не було. Після звільнення свідка з роботи цим автомобілем більше ніхто не користував­ся. Свідку відомо, що машина належить ОСОБА_2. по дорученню, вона оформила доручення свідку на керування цим транспортним засобом, та­кож він мав техпаспорт на машину, накладні та шляхові листи. Свідок ре­монтував машину за рахунок ОСОБА_2., врізав раму машину через те, що вона була довша, ніж потрібно для молоковоза.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7суду пояснив, що працює головним механіком Немирівського молокозаводу, приймав на роботу в якості водія ОСОБА_12., який возив молоко на завод автомо-білем-молоковозом ЗІЛ-130, держаний номерний знак НОМЕР_4. З часу зві­льнення ОСОБА_8. з роботи, цією машиною більше ніхто не корис­тується. Вона належить ОСОБА_2. У заводу було вісім машин, сім за­брали, а одна десь є, але цистерни на ній немає. Ця цистерна була об'ємом приблизно 5 тонн, вона знаходиться на території заводу. Акт прийому-передачі від 20.09.2005 року підписаний свідком, як особою, яка відпові­дає за транспорт. Свідок не вникав в суть цього документа, договору оре­нди він не бачив. Директор підприємства ОСОБА_5. давав свідку осо­бисті кошти для відшукання необхідних заводу автомобілів-молоковозів для заготовки молока. Свідок знайшов один з необхідних автомобілів у ОСОБА_3., який оформив доручення на ОСОБА_2. як приватного підприємця з усіма правами по користуванню, розпорядженню автомобі­лем.

Суд, заслухавши пояснення сторін у справі, третьої особи без самос­тійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, допитавши за > клопотанням сторін свідків, дослідивши матеріали цивільної справи № 2 -312/07, проаналізувавши докази, наявні в ній, та добуті в ході судового розгляду справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підля­гає задоволенню.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

01 січня 2005 року між Немирівським молокозаводом в особі його ди­ректора ОСОБА_5. як орендаря і орендодавцем ОСОБА_2. було ук­ладено договір оренди обладнання на строк до 01.01.2006 року з моменту фактичної передачі майна, зокрема двох автомобілів ЗІЛ-130 ( а. с. 42 т. 1 ). 20.09.2005 року між ІШ ОСОБА_2. і ВСП Немирівський молоко­завод «Вінницямолоко» в особі механіка по транспорту ОСОБА_7. скла­дено приймально-здавальний акт стосовно тринадцяти автомобілів, в т.ч. спірного автомобіля. Всі машини знаходилися в технічно-справному ста­ні, придатному для експлуатації і використання за призначенням ( а. с. 16

т.1 ). 01.11.2005 року Немирівський молокозавод в особі в. о. директора Мочульського О.В. як орендаря і орендодавець ПП ОСОБА_2. повтор­но уклали договір оренди обладнання, зокрема двох автомобілів ЗІЛ-130 на строк до 01.01.2006 року з моменту фактичної передачі майна ( а. с. 13 т. 1 ). Орендна плата згідно даного договору суттєво збільшена і терміни її сплати було визначено щомісячно за кожну транспортну одиницю не пі­зніше 10 числа наступного місяця. Через невиконання відповідачем умов укладених договорів в частині оплати орендованого майна, неповернення спірного автомобіля, власник ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом про витребування своєї машини ЗІЛ-130, 1976 року випуску, шасі б/н, реє­страційний номер НОМЕР_1.

Відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автомо­біля ЗІЛ-130, 1976 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, його власником є позивачу справі - ОСОБА_1., що ніким із уча­

сників процесу не оспорюється (а. с. 12 т. 1). Судом встановлено, що між

ОСОБА_1. та ОСОБА_2. існувала домовленість про продаж спір­

ного автомобіля, але така домовленість не потягла юридичних наслідків

та зміни власника транспортного засобу, оскільки відповідний договір не

укладався, основні умови домовленості не виконані.

Згідно акту державного технічного огляду транспортних засобів від 27.05.2005 року, тобто після укладення першого договору оренди облад­нання- від 01.01.2005 року між відповідачем та ПП ОСОБА_2. ( а. с. 42 т. 1 ), було проведено технічний огляд транспортних засобів, що оренду­валися Немирівським молокозаводом у ПП ОСОБА_2. відповідно дого­вору. Серед інших техогляд проведено відносно автомобіля ЗІЛ-130, но­мерний знак НОМЕР_1 за типом транспортного засобу - молокоцистерна ( а. с. 97 т. 1 ). Даний акт посвідчено печаткою відповідача та бухгалтером підприємства ОСОБА_11., MB державтоінспекції УМВСУ у Вінницькій області. У списку орендованих ВСП «Немирівський молокозавод» у ПП ОСОБА_2. автомобілів, скріпленому печаткою і підписами перших по­садових осіб відповідача, серед інших значиться ЗІЛ-130, 1976 року ви­пуску, державний номер НОМЕР_1, тип транспортного засобу по техпас­порту - фургон, тип фактично при інвентаризації - цистерна харчова ( а. с.

15           т. 2).

Встановленим судом фактичним обставинамсправи відповідають пра­вовідносини, що визначені та врегульовані нормами зобов'язального пра­ва, ЦК України в частині договірних зобов'язань, положеннями про найм ( оренду ) майна, а також нормами захисту цивільних прав та інтересів су­дом, набуття та захисту права власності, Законом України «Про влас­ність». -.•

Суд приймає до уваги, що оформлення договорів оренди спірного ав­томобіля його сторонами здійснено недосконало, без дотримання всіх на­лежних вимог щодо таких документів як орендарем так і орендодавцем. В

даний час допущені недоліки оформлення господарських відносин потяг­ли судові спори з питань розрахунків за наявними договорами, власності на майно та розпорядження ним.

Разом з тим суд приходить до висновку, що недосконалість наявних документів щодо врегулювання правових стосунків між сторонами угоди оренди обладнання не може слугувати підставою фактично позбавлення власника права на належне йому на законних і безспірних підставах май­но, негативно відбитися виключно на одній стороні таких угод. Суд зва­жає, що йдеться лише про витребування ( повернення ) власником свого автомобіля, інших позовних вимог не заявлено.

Статтями 626 та 629 ЦК України встановлено, що договором є домов­леність сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення циві­льних прав та обов'язків, договір є обов'язковим для виконання сторона­ми. Питання про недійсність чи незаконність договорів оренди обладнан­ня між Немирівським молокозаводом та ПП ОСОБА_2. сторонами у справі не порушується. Стосовно акту приймання-передачі спірного авто­мобіля від 20.09.2005 року суд виходить з того, що він підписаний відпо­відальною особою та завірений печаткою підприємства, тому твердження щодо підписання цього документа неповноважною особою не є доказом не прийняття автомобіля у використання за прямим призначенням.

Термін дії договорів оренди транспортного засобу ЗІЛ-130 за умовами, зазначеними в даних договорах, закінчився 01.01.2006 року і цей термін не змінений жодним чином, не пролонгований. Згідно ст. 785 ЦК України у разі припинення дії договору орендар зобов'язаний повернути річ най-модавцеві. Існуючий приймально-здавальний акт від 20.09.2005 року не спростовується жодним документом, який би доводив повернення авто­мобіля власнику чи його довіреній особі.

Суд приймає до уваги показання свідків ОСОБА_5., ОСОБА_8. та ОСОБА_7., те, що вони у відповідному порядку зазначали надання ОСОБА_2. спірного автомобіля в оренду підприємству, його часткове пе­реобладнання за її рахунок, знаходження печатки в головного бухгалтера підприємства, а значить її використання без корисливої зацікавленості навіть за керівництва підприємством не подружжям ОСОБА_2. ( її чо­ловіком ), а в. о. директора ОСОБА_9. ( а. с. 13 т. 1 ), використан­ня саме спірного автомобіля за його прямим призначенням - для переве­зення завдяки харчовій цистерні молока - водієм ОСОБА_8та його твердження про знаходження машини на території Немирівського моло­козаводу, оскільки він особисто її там бачить і не помиляється в індивіду­альності машини через те, що сам її ремонтував, врізав раму. Окремо за­слуговують оцінки показання свідка ОСОБА_7., який в даний час працює на підприємстві механіком і не може бути зацікавленим у свідченнях на користь позивача у справі. ОСОБА_7вказав, що дійсно підписав прий­мально-здавальний акт від 20.09.2005 року, де крім його підпису містить-

ся також печатка підприємства. Він відповідав за технічний стан машин. Свідок-ОСОБА_8. керував саме спірним автомобілем ЗІЛ-130, держав­ний номерний знак НОМЕР_1, возив молоко, і після його звільнення з ро­боти нею ніхто не користується. Сім автомобілів, з приводу яких мав міс­це спір, забрані, а одна машина десь є, але без цистерни об'ємом близько 5 тонн, якою була обладнана. Коли зняли цистерну - свідку невідомо, але вона знаходиться на території заводу. Свідок підтвердив свій підпис у списку орендованих В СП «Немирівський молокозавод» у ПП ОСОБА_2. автомобілів, серед яких значиться спірний транспортний засіб ( а. с. 15 т. 2). Звертає увагу ще й той факт, що даний список підписаний дирек­тором підприємства ОСОБА_10., бухгалтером ОСОБА_11. та зно­ву ж таки скріплений печаткою відповідача.

Аналізуючи всі докази в сукупності, суд приходить до переконання, що спірний автомобіль був переданий довіреною особою ОСОБА_2. відповідачу у справі та підлягає поверненню його законному володільцю -власнику ОСОБА_3. Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно ст. 48 Закону України «Про власність» положення щодо захисту права власності поши­рюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на будь-якій підставі, передбаченій законом чи договором.

Вирішуючи даний спір, суд зобов'язаний також вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої постановлено рішення, судових витрат у справі та витрат на ІТЗ розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 16, 386, 387, 782 ЦК України, ст. 48 Закону України «Про власність», ст.ст. 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати ВАТ «Вінницямолоко» в особі структурного підрозділу «Немирівський молокозавод» повернути ОСОБА_1­вичу транспортний засіб марки ЗІЛ-130, 1976 року випуску, шасі б/н, реєстраційний номер НОМЕР_1, з молокоцистерною об'ємом 4820 літ­рів, належний йому на праві приватної власності згідно свідоцтва про ре­єстрацію транспортного засобу НОМЕР_2.

Стягнути з ВАТ «Вінницямолоко» в особі структурного підрозділу «Немирівський молокозавод» на користь ОСОБА_3. судові витрати у справі: 133,00 гривні сплаченого державного мита та 30,00 гривень ви­трат на ІТЗ розгляду справи.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано про­тягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішен­ня суду може бути подана в апеляційний суд Вінницької області через 

Староміський районний суд м. Вінниці протягом двадцяти днів після по­дання заяви про апеляційне оскарження.