Справа № 22-ц-33/11Головуючий у 1-й інстанції  Макарик В.Я.

Категорія -  46Доповідач - Гурзель І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

13 січня 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Гурзуля І.В.

Суддів -  Фащевської Н. Є., Сташківа Б. І.

при секретарі - Юрдизі Н. Р.

з участю сторін -  апелянта ОСОБА_1

                позивачки ОСОБА_2,

                адвокатів ОСОБА_3,

                ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теребовлянського районного суду від 10 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-

В С Т А Н О В И Л А:

 Позивачка ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом про поділ по 1/2 квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та по 1/2 гаражу, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 без виділення реальних часток  та визнання права власності 1/2 квартири та гаражу за нею.    

      Рішенням  Теребовлянського районного суду від 10 листопада 2010 року позов задоволено.    Поділено квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та гараж, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 виділивши у власність ОСОБА_2 1/2 квартири та 1/2 гаражу, та залишити 1/2 даної квартири та 1/2 гаражу за ОСОБА_1, визнавши право власності на дані частки за сторонами.

     Стягнено з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 понесені позивачкою судові витрати - 1114 гривень по сплаті судового збору, 120 гривень за сплату інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи та 1500 гривень за проведену судову будівельно-технічну експертизу.

          В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить   скасувати рішення Теребовлянського районного суду від 10 листопада 2010 року в частині поділу гаража та прийняти нове рішення, яким в позові про визнання за позивачкою права власності на половину гаража відмовити, посилаючись  на те  що рішення прийняте із порушенням норм матеріального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для справи,  неповно досліджено докази, що призвело до не відповідності висновків суду обставинам справи.

Заслухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Так висновки суду першої інстанції про те що оспорюваний гараж, як і квартира, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 є вірними, оскільки ґрунтуються на вірно встановлених обставинах.

Так сторони перебували в шлюбі з 9 червня 2000 року по 22 червня 2010 року.

Спірний гараж,  який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 - зареєстрований за відповідачем ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право власності від 16.03.2006 року   виданого Теребовлянською міською радою, то б то збудований під час  шлюбу.  

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги розписку про надання в борг батьком відповідача ОСОБА_1 коштів на побудову гаражу, оскільки  сплата боргів сторін повинна поділятись між подружжям,  підлягали би перевірці, як обставини які мають значення для справи,  тільки в   разі заявлення відповідних позовних вимог, оскільки згідно  ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.  

В даному випадку жодна з сторон таких позовних вимог не заявляла.

З тих же підстав слід відхилити доводи про те що гараж не підлягає розподілу, та те що апелянт набув право власності на землю під гаражем після шлюбу. В даному випадку позивачка фактично звернулась з позовом про визначення часток у спільному майні подружжя, оскільки як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оспорювалось право спільної сумісної власності на гараж. Суд діючи в межах заявлених позовних вимог, визначив ці частки рівними.

Питання реального розподілу спільнонажитого майна,  у відповідному процесуальному порядку, жодною із сторін не ставилось , а тому доводи апеляції про те що гараж не підлягає реальному поділу, чи з приводу користування земельною ділянкою, не підлягають правовій оцінці , як такі що не мають відношення до заявлених позовних вимог.

При визначенні часток сторін суд вірно керувався вимогами ст.ст. 69,70 СК України,  згідно яких  дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності і   у разі поділу майна, що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Також судові витрати вірно  стягнуті з відповідача, оскільки   відповідності до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, доводи апеляції з цього приводу слід відхилити.

     За вказаних обставин рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування колегія не вбачає.

          Керуючись  п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

          Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 - відхилити.

          Рішення Теребовлянського районного суду від 10 листопада 2010 року   залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі 20 днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.В. Гурзель