У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

02 лютого 2011 року                                                                                   м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

         головуючого - судді                          Мельника Ю.М.

         суддів:                                                Буцяка З.І., Малько О.С.

         з участю секретаря                           Сеньків Т.Б.,

         позивача                                             ОСОБА_1,

         представника позивача                     ОСОБА_2,

         представників відповідача               Лучаніна С.М. , Мосійчука А.В.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 26 листопада 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненсько - Острозької єпархії Української Православної церкви Київського Патріархату про скасування указу про почислення за штат єпархії, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди , -

                                                                           в с т а н о в и л а :

          В березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Рівненсько-Острозької єпархії Української Православної церкви Київського Патріархату про поновлення його на посаді настоятеля Свято-Воскресенської церкви м. Рівне (Новий Двір) з 31 січня 2009 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

          23 грудня 2009 року ОСОБА_1 змінив позовні вимоги і просив суд скасувати Указ  керуючого Рівненською єпархією Української Православної церкви Київського Патріархату митрополита Рівненського і Острозького  від 30 січня 2009 року № 3 про почислення ОСОБА_1 за штат єпархії та стягнути з  відповідача середній заробіток за період з 30 січня 2009 року по 9 липня 2009 року. Одночасно просив стягнути із відповідача на його користь  для відшкодування моральної шкоди  5000 грн. та стягнути 1000 грн. витрат на правову допомогу.

          Рішенням Рівненського міського суду від 26 листопада 2010 року  ОСОБА_1 у задоволенні його позову  було  відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказував на незаконність рішення суду першої інстанції.

          Зазначав , що  місцевий суд безпідставно відхилив докази позивача про те, що між ним та відповідачем було укладено трудовий договір ,  і прийшов до помилкового висновку  про відсутність підстав для задоволеня  позовної заяви.

          Із цих підстав просив  оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.          

У судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник , давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просили скаргу задовольнити у повному обсязі.

          Представники відповідача просили відхилити апеляційну скаргу і вказували , що ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах із відповідачем ,  не отримував  від нього заробітної плати та не виконував  ніякої роботи , а здійснював богослужіння.

          За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку , що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.________________________

          Справа №  22-252-11                                        Головуючий в суді 1 інст. Ореховська К.Е.

          категорія №  51, 53                                        Суддя-доповідач                Мельник Ю.М.

          Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних  чи юридичних осіб , поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі.

          Звертаючись із позовом до суду позивач вказував, що на підставі указу керуючого Рівненської єпархії від 26 грудня 2008 року № 61 він був призначений священиком Свято-Воскресенської парафії м. Рівне  , а тому між ним та єпархією був укладений трудовий договір і на позивача поширюють дію гарантії , визначені Кодексом законів про працю.

          Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є  угода між працівником і власником підприємства , установи , організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобовязується виконувати роботу , визначену цією угодою , з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові , а власник підприємства , установи , організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов"язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи , передбачені законодавством про працю, колективним  договором і угодою сторін.

          Судом першої інстанції  вірно встановлено , що  указом керуючого  Рівненської єпархії  від 26 грудня 2008 року № 61 клірика Рівненської єпархії  протоієрея ОСОБА_1 було призначено священником Свято-Воскресенської парафії м. Рівне (Новий Двір). Цим указом ОСОБА_1 благословлявся на богослужіння ( а.с. 19).

          Указом № 3 від 30 січня 2009 року керуючий Рівненською єпархією згідно Постанови Святійшого Патріарха Київського і всієї України-Руси Філарета почислив протиієрея ОСОБА_1 за штат єпархії. ( а.с. 20).

          Оскільки зазначені Укази не містять  вказаних в ст. 21 КЗпП України обставин , то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку  , що  ці укази не свідчать про укладення сторонами трудового договору , а самі укази не  є трудовими договорами .  

          Трудова книжка   позивача також не містить  у собі записів про укладенння    Рівненською єпархією 26 грудня 2008 року трудового договору із ОСОБА_1  ( а.с.11-12).

          Запис   у трудовій книжці ОСОБА_1 за № 12  про призначення його на посаду настоятеля Св.-Воскресенської парафії  датований 16  жовтня 1992 року , а попередній  запис за № 11 датований 9 вересня 1993 року.

          У зв"язку із цим суд першої інстанції прийшов до вірного висновку , що запис за № 12 у трудовій книжці не є належним та допустимим доказом у даній справі.

          Відповідно до ст. 26 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" законодавство про працю поширюється на громадян , які працюють  у релігійних організаціях та створених ними підприємствах , добровільних закладах на умовах трудового договору.

          Оскільки позивач не надав належних та допустимих доказі тому, що він працював у відповідача за трудовим договором , то суд першої інстанції  обгрунтовано відмовив позивачеві в задоволенні його позову.

          Враховуючи , що рішення місцевого суду було  ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права , а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду , то колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

          Керуючись  п.1 ч.1 ст. 307 , ст.. 308 , ст.. 315, 317 ЦПК України , колегія суддів,

                                                                УХВАЛИЛА :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1  відхилити  , а рішення Рівненського міського суду від 26 листопада 2010 року - залишити без змін .

          Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

          Головуючий :

          Судді :