Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 лютого 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:
Головуючого судді: Демянчук С.В.
суддів: Собіни І.М., Шимківа С.С.
при секретарі: Приходько Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 21 грудня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Сіянцівської сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 21 грудня 2010 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним рішення № 20 від 22 квітня 2009 року виконавчого комітету Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області «Про оформлення права приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1».
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно –житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1, видане 16 червня 2009 року Сіянцівською сільською радою Острозького району Рівненської області на ім’я ОСОБА_1.
Стягнуто з виконавчого комітету Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 по 04 грн. 25 коп. витрат на сплату державного мита та по 18 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та таким, що постановлене без врахування фактичних обставин, а тому невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи потягло постановлення необгрунтованого рішення.
Вказує, що відповідно до роз"яснень, що дані в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 30 від 22 грудня 1995 року (із внесеними змінами) _________________________________________________________________
Справа № 22-235/2011 Головуючий в 1 інстанції: Назарук В.А.
Категорія: 2 Доповідач: Демянчук С.В.
«Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»в п. 6 зазначено: «Роз’яснити судам, що положення ст.ст. 17, 18 Закону «Про власність»(687-12) щодо спільної сумісної власності поширюється на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).
До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:
а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили право на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.»
Звертає увагу на те, що в 1988 році позивач переїхав проживати в місто Рівне, де, як зазначено в рішенні, прийняв участь в приватизації двокімнатної квартири разом з дружиною та двома дітьми.
Вважає, що позивач не може претендувати і на частку в спадщині, що відкрилась в грудні 2000 року після смерті його матері оскільки він, як спадкоємець пропустив строк і протягом десяти років не звертався до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини і навіть звернувшись до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, в якому навіть не ставить питання про надання додаткового строку на звернення з заявою в нотконтору, він не обгрунтував свої права.
Крім того вказує, що постановленим рішенням суд позбавив його можливості взагалі користуватися будинком, проживати в ньому, оскільки позивач його до будинку взагалі не допускає. Крім того його дочка ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 взагалі житлом не забезпечені і він позбавлений можливості надати їм притулок в збудованому ним будинку.
Тому просив скасувати рішення Острозького районного суду Рівненської області від 21 грудня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 відмовити.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1, його представник підтримали свою апеляційну скаргу в повному обсязі.
Голова Сіянцівської сільської ради Острозького району апеляційну скаргу визнав. Вважає, що право власності на спірне будинковолодіння правомірно оформлено на ім"я ОСОБА_1
ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав, вважає висновки суду першої інстанції правильними. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до частково задоволення з наступних підстав.
Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 є сином відповідача ОСОБА_1 , який прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, / яка була дружиною відповідача /.
Встановлено, що спадщиною є спірне будинковолодіння, право власності на яке на дату 15 квітня 1991 року , тобто на момент ліквідації колгоспного двору мали члени колгоспного двору ОСОБА_1 / відповідач/, ОСОБА_5/ покійна мати/ та ОСОБА_4, один із синів сторін.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Належне їй майно, за правилами ст. 549 ЦК України / 1963/ успадкували ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які після смерті ОСОБА_5 фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, оскільки проживали з нею в одному будинку.
Зазначене відповідає і п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, відповідно до якої доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути довідка виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним або запис у будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку в період шести місяців після смерті спадкодавця.
На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується апеляційний суд, оскільки такі висновки суду ґрунтуються на вимогах закону.
Частково погоджуючись з зазначеним висновком суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині визнання недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1, видане 16 червня 2009 року Сіянцівською сільською радою Острозького району Рівненської області на ім’я ОСОБА_1 , підлягає зміні, оскільки встановлено, що позивач має право лише на 1/9 частину спірного будинковолодіння, як прийняту частку в спадщині після смерті матері , тому саме в цій частині оспорюваний правовий акт є незаконним.
Разом з цим , колегія суддів вважає, що рішення суду в частині визнання протиправним рішення № 20 від 22 квітня 2009 року виконавчого комітету Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області «Про оформлення права приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1»підлягає скасуванню, як зайве. Оскільки, підлягає до часткового скасування оспорюване свідоцтво про право власності, яке прийняте на основі вказаного рішення.
Таким чином відсутні правові підстави для повторного його скасування, так як частково скасовано правовий акт, який є незаконним, оскільки порушує право власності позивача.
Окрім того, оскарження рішень органів місцевого самоврядування може бути предметом позову в адміністративному судочинстві, оскільки зазначене рішення грунтується на вчиненні владних повноваженнях органу місцевого самоврядування.
Що ж до доводів апелянта про порушення його прав власності на спірний житловий будинок оскаржуваним судовим рішенням, то колегія суддів з ними погоджується, оскільки встановлено, що ОСОБА_1 правомірно набув право приватної власності на 8/9 житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1.
З технічного паспорту на вказаний житловий будинок вбачається, що роком забудови зазначеного будинку є 1979 рік.
Зі свідоцтва про смерть встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а отже належне їй майно, за правилами ст. 549 ЦК УРСР успадкували ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які після смерті ОСОБА_5 фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, оскільки проживали з нею в одному будинку.
Таке право відповідача підтверджується і випискою з погосподарської книги № 21, особовий рахунок 220, відповідно до якої житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1, який набув право на спірне будинковолодіння спочатку як член колгоспного двору, потім як спадкоємець після смерті дружини, та особа, яка належним чином прийняла спадщину та постійно проживала в спірному будинку.
Таким чином, оспорюване свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане 16 червня 2009 року Сіянцівською радою на підставі рішення виконавчого комітету сільської ради від 22 квітня 2009 року, та яким посвідчено право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 є законним в частині права власності на 8/9 від всього будинковолодіння.
На підставі наведеного, к еруючись ст. ст. 549 ЦК України /1963 р./, 393 ЦК України, ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, ЦПК України колегія суддів , -
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 21 грудня 2010 року в частині задоволенння позовних вимог ОСОБА_2 до Сіянцівської сільської ради Острозького району, ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок - змінити.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Сіянцівської сільської ради Острозького району , ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок задовольнити частково.
Визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно –житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1, видане 16 червня 2009 року Сіянцівською сільською радою Острозького району Рівненської області на ім’я ОСОБА_1 в частині 1/9 від всього будинковолодіння.
Рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним рішення № 20 від 22 квітня 2009 року виконавчого комітету Сіянцівської сільської ради Гощанського району скасувати.
Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним рішення № 20 від 22 квітня 2009 року виконавчого комітету Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області «Про оформлення права приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1»
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 11 грн. 38 коп. сплачених судових витрат .
В решті рішення Острозького районного суду Рівненської області від 21 грудня 2010 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Головуючий суддя: Демянчук С.В.
Судді : Собіна І.М.
Шимків С.С.